Ухвала суду № 79208897, 22.09.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 520/11815/17

Провадження №1-кп/523/767/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2018 року колегія суддів Суворовського районного суд міста Одеси у складі: головуючого судді Позняка В.С., суддів Шкорупеєва Д.А., Боднаря С.М., за участю прокурорів Одеської місцевої прокуратури №3 Реута Ю.В., ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4, захисників Степської Л.М., Балашової О.В., Потапової Ж.Б., Муравської О.О., Піскуна О.В., Євсюкова Є.П., у присутності потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, обвинувачених, розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні за №12016160500008887 від 22.11.2016р. за обвинуваченням ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.263 ч.1, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України, -

Встановила:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з наданими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_12, ОСОБА_13, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_14, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.263 ч.1, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що під час підготовчого провадження на підставі ст.315 КПК України відносно обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП УДПтСУ в Одеській області. Строк дії ухвали суду припиняє свою дію 22.09.2018 року.

У ході підготовчого судового засідання прокурор надав письмове клопотання та заявив про необхідність застосування щодо обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи клопотання тим, що обвинувачений ОСОБА_15, ОСОБА_16 скоїли особливо тяжке кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, при цьому роль ОСОБА_16 в тому числі полягала у встановленні спільно з ОСОБА_17 програми з підміни голос, схожого на голос потерпілої ОСОБА_18; ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13, який раніше працював з потерпілою організували банду, яка по розробленій схемі скоїла детально спланований розбійний напад та готувалися до вчинення інших кримінальних правопорушень, також зазначив, що ОСОБА_12 був лідером банди, надаючи учасникам угруповання вказівки, керуючи їх діями; ОСОБА_14 приймав участь як виконавець з застосуванням вогнепальної зброї, проявивши агресію та показавши готовність для застосування насильства; вина обвинувачених підтверджується комплексом зібраних доказів та отриманою під час досудового розслідування інформацією, посилаючись в тому числі на покази потерпілої ОСОБА_18, свідків ОСОБА_19, ОСОБА_17, у зв'язку з чим існують певні ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі можуть продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань у ході судового провадження; знищити, сховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати встановленню істини по справі іншим чином шляхом підтримання зв'язків з іншими особами, причетними до протиправної діяльності, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинувачених. Прокурор Задорін Є.Ю. підтримав клопотання про обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дослідивши надані до суду матеріали, приймаючи до уваги особи ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, вислухавши думку учасників процесу - представника потерпілих ОСОБА_4, який погодився з думкою прокурора, звернув увагу суду, що потерпілі зазнали фізичних та моральних страждань, на адресу ОСОБА_18 поступали телефонні дзвінки з погрозою, як встановлено з роздруківок, з вишок, що обслуговують слідчий ізолятор, з цього приводу були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в грудні 2017 року, тому перебування обвинувачених під вартою обґрунтоване; потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, які приєдналися до думки свого представника;

- захисника Потапової Ж.Б., яка в захист інтересів ОСОБА_14 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що прокурором ризики не доведені, є надуманими, автоматичне продовження строків тримання під вартою є порушенням ст.9 Конвенції, всі докази по справі зібрані, спотворити чи знищувати будь-яких із речей не має чого, оскільки протягом двох років після інкримінованих злочинів до сих пір нічого не знайдено, у зв'язку з чим по неволі виникає питання, чи взагалі існують ці докази, на які посилається сторона обвинувачення, крім того, підзахисний має міцні соціальні зв'язки, місце проживання, на теперішній час виявлена низка захворювань, ОСОБА_14 потребує обстеження у медичній установі, тому на думку захисника, для забезпечення належної поведінки обвинуваченого достатньо обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту;

- захисника Степської Л.М., яка в захист інтересів ОСОБА_12 вказала, що підстав тримання підзахисного під вартою не має за відсутності ризиків, критерієм тримання під вартою є не тяжкість скоєного злочину, метою застосування виняткового запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України; ОСОБА_12 не був в трудових відносинах з потерпілою, ніяких доказів під час проведення обшуку не було вилучено, його вина може бути доказана тільки вироком суду, таке тривале тримання під вартою є порушенням прав обвинуваченого, який має сім'ю, міцні соціальні зв'язки, місце мешкання, бездоганну репутацію адвоката, тому на думку сторони захисту, ОСОБА_12, будучи компетентним в питаннях юриспруденції, може в повному обсязі виконувати всі покладені на нього судом процесуальні зобов'язання, що дає можливість застосувати до підзахисного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;

- захисника Муравської О.О., яка в захист інтересів ОСОБА_13, погоджуючись з загальною думкою колег, просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, мотивуючи тим, що ризики прокурором не доведені, має місце формальний підхід, нових доказів ризиків стороною обвинувачення не надано, всі матеріали відкриті сторонам, з якими всі ознайомилися, будь-які процесуальні дії відсутні, після спливу великого проміжку часу орган досудового розслідування не знайшов інших доказів вини, вказані в клопотання прокурора фірми не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, вбачається нехтування правами людини, також зазначив, що при обранні запобіжного заходу необхідно враховувати суспільний інтерес, на думку сторони захисту небезпека давно сплинула, тому підстав тримання ОСОБА_13 під вартою не має, у зв'язку з чим вважала за можливе застосувати до підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання дружини ОСОБА_13;

- захисника Піскуна О.В., який в захист інтересів ОСОБА_16 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, звертаючи увагу суду, що жодного прямого доказу вини його підзахисного не має, посилання сторони обвинувачення на використання ОСОБА_16 мобільного телефону «Айфон 7» є безпідставним, оскільки телефон належить дружині обвинуваченого, слідчий експеримент за участю з ОСОБА_17 не вдався, програму по зміні голосу він встановити так і не зміг, жодна з вилучених речей не вказує на причетність ОСОБА_16 до інкримінованого йому злочину, ризики впливу та знищення будь-яких речей взагалі відсутні, його підзахисний, перебуваючи на волі, проживав за місцем мешкання, працював, крім того, має міцні соціальні зв'язки - дружину, дитину, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим просив застосувати до ОСОБА_16 цілодобовий домашній арешт, також вказавши, що визначена сума застави є не обґрунтованою, без урахування майнового стану підзахисного;

- захисника Євсюкова Є.П., який, підтримуючи думку свого колеги - адвоката Піскуна О.В., також не погодився з клопотанням прокурора, яке на його думку не підлягає жодній критиці; ОСОБА_16 не переховувався, ні на кого незаконно не впливав, не перешкоджав кримінальному провадженню, готовий давати правдиві покази, докази вини його підзахисного є сумнівними, разом з цим аналіз поведінки ОСОБА_16 свідчить про відсутність потреби його тримання під вартою, можна розцінювати як психологічний тиск; водночас вказав, що розмір визначеної застави є занадто високим;

- захисника Балашової О.В., яка, діючи в інтересах ОСОБА_15, звернула увагу суду, що до клопотання повинні бути надані додатки, в свою чергу зазначивши, що заява потерпілої ОСОБА_18 не є доказом, щодо свідка ОСОБА_17, на якого посилається прокурор, виникає питання, чому він не підозрюваний, хоча зі змісту клопотання виходить, що він розробляв програму про зміну голосу, щодо обшуку - є не допустимим доказом, тобто жодного обґрунтування ризику стороною обвинувачення не доведено, досудове слідство закінчене, всі докази по справі перебувають у прокурора, покази свідків та потерпілих можуть прийматися до уваги тільки на першому етапі обрання запобіжного заходу, в подальшому повинні бути надані нові докази ризиків, але як вбачається, на сьогоднішній день ризики зменшилися, а деякі взагалі відпали; її підзахисний ОСОБА_15 пенсіонер, в минулому співпрацівник правоохоронних органів, позитивно характеризується за місце служби, має постійне місце мешкання в м. Одесі, родину, на утриманні батька, який потребує постійного догляду, раніше не судимий, що підтверджує, що ОСОБА_15 не буде переховуватися від суду, впливати та перешкоджати кримінальному провадженню, сума застави не повинна бути не під ємною, у зв'язку з чим просила обрати щодо ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як вважає, що прокурор не довів, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого;

- разом з цим на запитання колегії суддів прокурор Реут Ю.В. вказав, що ОСОБА_17 є свідком, його дії не утворювали склад злочину, тому підозра йому не пред'являлася;

- обвинувачених, які одностайно приєдналися до думки своїх захисників, враховуючи положення ст.315 ч.3 КПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підлягає задоволенню за наступними підставами.

Питання щодо обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу обраного відносно підозрюваного під час досудового розслідування вирішується у підготовчому судовому засіданні відповідно до ст.315 ч.3 КПК України.

За змістом вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судовий розгляд по суті по справі ще не призначений, не досліджені докази, за змістом пред'явленого обвинувачення дії обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 відносяться відповідно до положень ст.12 КК України до особливо тяжкого злочину, вчинені в складі організованої групи, а деякі з них у складі організованої банди, за який передбачене покарання, у разі визнання осіб винними, у вигляді позбавлення волі на строк від 12-15 років з конфіскацією майна; враховуючи особи обвинувачених: ОСОБА_12, який за змістом клопотання та обвинувального акту був керівником та організатором скоєння кримінальних правопорушень; ОСОБА_14, який виконував роль виконавця з застосування насильства; ОСОБА_13, який будучи членом банди, забезпечував необхідними відомостями, приймаючи участь у розробці плану дій, тим самим володіючи інформацією щодо потерпілих та свідків, приймаючи до уваги розмір спричиненого збитку, що у сукупності дає підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно вливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними показі, або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження, вбачається ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку що обраний під час досудового слідства та підготовчого провадження запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих обвинуваченим діянь, на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України не втратили своєї актуальності, що на даній стадії підготовчого провадження не уможливлює застосування щодо обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу.

Статтею 183 ч.3 КПК України регламентовано, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Однак, згідно положення ст.183 ч.4 п.1 КПК України розмір застави у кримінальному провадженні не визначається щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у зв'язку з чим колегія суддів вважає не визначати розмір застави ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_16 колегія судів дійшла до висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, керуючись наступними підставами.

Відповідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Статтею 194 ч.5 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Разом з цим, рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», п.п.61,62 питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, при цьому слід зазначити, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, з урахуванням інкримінованих ОСОБА_15, ОСОБА_16 обставин вчиненого кримінального правопорушення за ст.190 ч.4 КК України, викладених в обвинувальному акті, встановлених під час підготовчого судового засідання даних про особи обвинувачених, їх пояснення, приймаючи до уваги доводи сторони захисту - захисників Балашової О.В., Піскуна О.В., Євсюкова Є.П. про можливість належного виконання обвинуваченими ОСОБА_15, ОСОБА_16 покладених на них процесуальних обов'язків в межах більш м'якого запобіжного заходу на час проведення судового провадження, ніж тримання під вартою, дослідивши надані до суду матеріали, які містять дані про особу обвинувачених, те що вони раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років, однак мають постійне місце мешкання та реєстрації, утриманців, проживають з родиною, що свідчить про міцність соціальних зв'язків, поведінку обвинувачених під час розгляду клопотання, вік та стан здоров'я, а також ту обставину, що подальше тримання під вартою буде фактичним відбуванням покаранням за злочин, за які обвинувачені ще не засуджені, що на думку колегії суддів у даному випадку є не припустимим, оцінюючи у сукупності викладені доводи, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання прокурор не довів п.3 ст.194 КПК України, а саме неможливість застосування щодо обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу для запобігання існуючих ризиків, у зв'язку з чим за можливе застосувати відносно ОСОБА_15, ОСОБА_16 іншу міру запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту з покладенням на них обов'язками, передбаченими ст.194 ч.5 КПК України, заборонивши обвинуваченим залишати місце свого мешкання цілодобово, що на думку суду буде достатнім для тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та достатнім для запобігання ризиків і забезпечення належної поведінки обвинуваченими ОСОБА_15, ОСОБА_16

Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 177-178, 181, 182, 183, 194-196, 202, 205, 314-315, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів,-

Постановила:

Клопотання прокурора про обрання відносно обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити, в іншій частині - відмовити.

Відмовити захисникам Степській Л.М., Потаповій Ж.Б., Муравській О.О. в задоволенні клопотання про зміну відносно обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаного з позбавлення волі.

Клопотання захисників Балашової О.В., Піскуна О.В., Євсюкова Є.П. про зміну щодо обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань №21 УДПтСУ в Одеській області строком на 60 діб, тобто до 20.11.2018р. включно.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань №21 УДПтСУ в Одеській області строком на 60 діб, тобто до 20.11.2018р. включно.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань №21 УДПтСУ в Одеській області строком на 60 діб, тобто до 20.11.2018р. включно.

Строк дії ухвали складає 60 днів з дня її проголошення та припиняє свою дію 20.11.2018 року.

Копію ухвали направити до ОУВП №21 УДПтСУ в Одеській області для виконання.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто 22.11.2018р.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_15 такі обов'язки:

1) Зобов'язати ОСОБА_15 не залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово;

2) не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від можливого спілкування з потерпілими та свідками в рамках даного кримінального провадження;

5) прибувати по першому виклику до Суворовського районного суду м. Одеси в призначений час;

6) носити електронний засіб контролю.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто 22.11.2018р.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_16 такі обов'язки:

1) Зобов'язати ОСОБА_16 не залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово;

2) не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від можливого спілкування з потерпілими та свідками в рамках даного кримінального провадження;

5) прибувати по першому виклику до Суворовського районного суду м. Одеси в призначений час;

6) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_15, ОСОБА_16, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

За змістом положень ст.202 ч.3 п.1 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Направити копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Відповідно до положень ч.4 ст.181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Разом з цим організацію та контроль виконання ухвали суду покласти на прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Реута Ю.В. - процесуального керівника у кримінальному провадженні за №12016160500008887 від 22.11.2016р.

Строк дії ухвали суду складає 2 місяці з дня її проголошення та припиняє свою дію 22.11.2018 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя : В.С. Позняк

Судді : Д.А. Шкорупеєв

С.М. Боднар