Постанова № 792052, 11.05.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11.05.07 Справа № 8/150н-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво», місто Свердловськ Луганської області,

до Державної податкової інспекції у місті Свердловську, місто Свердловськ Луганської області, -

про скасування податкового повідомлення,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Цукер І.Б., - довіреність №1 від 20.04.07 року;

від відповідача – Домніна М.В. –державний податковий інспектор, - довіреність №3 від 09.01.07 року, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області (далі –ДПІ, - відповідач) №0000241742/0 від 13.02.2007 року –в частині визначення штрафної санкції у сумі 1530,82 грн.

Ухвалою суду від 13.03.07 року позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку з порушенням позивачем при її поданні вимог ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ).

26.03.07 року, після усунення порушень, по справі відкрито провадження.

Попереднє судове засідання по справі відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) призначене та фактично відбулося 13.04.07 року; позивач до цього засідання не прибув.

Відповідно до ст. 150 КАС України розгляд у судовому засіданні оголошено перерву з 27 квітня до 11 травня 2007 року, - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.05.07 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та пункті 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення КАСУ, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав; про це також зазначено у запереченні відповідача на позов (вих. №6110/10 від 11.04.07 року), з посиланням на те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ діяла у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності позивача, виявлених під час перевірки; позивач же припустився невірного тлумачення положень законів України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ) та від 14.05.1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –ЗУ №2343-ХІІ).

Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.

І.1. 02.09.1996 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області Закрите акціонерне товариство «Чарівне дійво» (далі –ЗАТ «Чарівне дійво», - позивач), ідентифікаційний код 00444777, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №13911290000000433; його перереєстрацію здійснено тим же виконавчим комітетом 12.12.2005 року, реєстраційний номер 13911050003000433, який внесено до ЄДРПОУ, що підтверджується матеріалами справи.

11.10.1996 року ДПІ у м. Свердловську підприємство взято на податковий облік.

2. В період з 26.12.2006 року по 29.01.2007 року фахівцями ДПІ здійснено виїзну планову перевірку ЗАТ «Чарівне дійво»з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05 року по 30.09.06 року, - за результатами якої 05.02.07 року складено одноіменний акт за №72-23-00444777, в якому зафіксовано факт порушення платником податків вимог підпункту 6.1.1 п. 6.1, абзацу 2 підпункту 6.3.2 п. 6.3 ст. 6; підпункту «а»пункту 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі –ЗУ №889-ІУ) та пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року.

Порушення полягають у тому, що ЗАТ «Чарівне дійво»занижено податок з доходів фізичних осіб (далі –ПДФО) у сумі 765,41 грн., у тому числі: за 2005 рік –у сумі 425,75 грн. та за 2006 рік –у сумі 339,66 грн.

(В ході перевірки виявлено низку інших порушень, які не є предметом спору по цій справі).

З актом перевірки того ж дня ознайомлені керівник та головний бухгалтер підприємства, які підписали його без будь-яких заяв та застережень.

3.На підставі вищезгаданого акту перевірки ДПІ 13.02.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення

№0000241742/0, згідно з яким щодо позивача:

на підставі:

підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 (без посилання на підпункти «а»-«в») та 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; абзацу 2 підпункту 6.3.2 п. 6.3 ст. 6; підпункту «а»пункту 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»та пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року,

за порушення вимог:

підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ, -

визначено суму податкового зобов’язання з ПДФО у розмірі 2296,23 грн., у тому числі: за основним платежем –765,41 грн., за штрафними санкціями –1530,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не оспорює факт отримання спірного податкового повідомлення-рішення, а також суму основного платежу з ПДФО у розмірі 765,41 грн., визначеного ДПІ.

Тобто предметом спору по цій справі є лише сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1530,82 грн.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Виходячи з того, що позивач не оспорює суму основного платежу з ПДФО, донарахованого йому відповідачем по цій справі, суд не досліджує спір у цій частині та не надає йому правової оцінки.

Що стосується правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо позивача, - то суд при вирішенні спору виходить з наступного.

1.1.Закон України «Про ПДФО»не передбачає подання податковим агентом (п.1.15 ст. 1 та ст. 8 ЗУ №889-ІУ), яким є роботодавець (а у даному випадку –ЗАТ «Чарівне дійво») податкової декларації з податку з доходів фізичних осіб, - податковий агент подає до податкового органу податковий розрахунок з ПДФО, - що прямо передбачено пунктом 19.2 ст. 19 ЗУ №889-ІУ, в якому сказано, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані:

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

Звідси, - неправмірним є посилання відповідача у спірному податковому повідомленні-рішенні на підпункт 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ, яким передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ врегульовано терміни подання податкових декларацій.

1.2. Чинне законодавство - Закон України «Про ПДФО»у підпункті 20.1 ст. 20 встановлює, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

З огляду на викладене, за наявності законних підстав, відповідач дійсно мав би право застосувати щодо платника податків –позивача по цій справі - штрафні (фінансові) санкції, - як те передбачено пунктом 11 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», у порядку та у розмірах, встановлених підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, - оскільки підпунктом а) пункту 20.2 ст. 20 Закону України «Про ПДФО»встановлено, що фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи: а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, —такі особи.

Фінансові санкції дійсно могли бути застосовані у порядку та у розмірах, встановлених підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, яким встанровлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

1.3. Але з наявних у справі доказів відомо, що:

а)зобов’язання позивача щодо нарахування, стягнення та сплати ПДФО у сумі 765,41 грн. виникли у 2005-2006 роках, а саме: за 2005 рік –у сумі 425,75 грн. та за 2006 рік –у сумі 339,66 грн.;

б)16.01.07 року господарським судом Луганської області винесено ухвалу про порушення провадження по справі №22/8-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво», - пунктом 3 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

в)факт порушення зобов’язань з нарахування, стягнення та перерахування до бюджету ПДФО у вищезазначеній сумі ДПІ виявлено 05.02.07 року (акт перевірки №72-23-00444777 від 05.02.07 року), - тобто після порушення провадження по справі про банкрутство.

Таким чином, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1530,82 грн., ДПІ повинна була керуватися наступними частинами статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:

частиною 4, згідно якій мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсіне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів);

частиною 6, якою встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

2.Отже, відповідач, будучи суб’єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, - всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАСУ, не довів законність та обґрунтованість свого рішення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем порушено вимоги:

частини 2 ст. 19 Конституції України, - в якій сказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

статті 3 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, в якій сказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень;

статті 12 вищецитованого Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Керуючись частиною 1 ст.94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету на користь Позивача державне мито у сумі 3 грн. 40 коп., сплачене ним при подачі позовної заяви, що підтверджується квитанцією №00927 від 26.03.07 року.

На підставі викладеного, частини 2 ст. 19 Конституції України; ст. 3 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”; ст. 12 Закону України від 14.05.1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючись ст.ст. 69, 71, 79, 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області №0000241742/0 від 13.02.07 року –в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1530 (одна тисяча п’ятсот тридцять) грн. 82 коп., залишивши його без змін в частині нарахування основного платежу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 765 грн. 41 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України, р/р 31118095700006, код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24046582, - на користь Закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво», ідентифікаційний код 00444777, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Карла Лібкнехта, 19 Луганської області, п/р 26008304220636 у Філії відділення ПІБ у місті Свердловську Луганської області, МФО 304472, - судові витрати (державне мито) у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 11.05.07 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 15.05.2007 року.

Суддя А.П.Середа