Рішення № 79204162, 16.01.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/931/18

Провадження № 2/486/44/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 січня 2019 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Зацепіній І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу №486/931/18 за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням,

за участю: позивача ОСОБА_1

без участі відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 та представника третьої особи Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року до участі у розгляді справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Южноукраїнську міську раду Миколаївської області.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що їй та її сину ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, по 1/2 частці кожному. На прохання її колишньої невістки ОСОБА_2 вона надала згоду на її реєстрацію в вказаній квартирі. З 2012 року її син ОСОБА_3 разом з невісткою ОСОБА_2 проживали в квартирі, яку винаймали. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 липня 2015 року шлюб між ними розірвано та відповідач виїхала з м. Южноукраїнська, але з реєстраційного обліку не знялась. Фактичне місце проживання ОСОБА_2 їй не відоме.

Посилаючись на те, що у зв'язку з реєстрацією в квартирі відповідача створює для неї проблеми з сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються, чим об'єктивно порушують права власників, просила суд визнати відповідача такою, що втратила право користування вказаною квартирою.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила його задовольнити. Пояснила, що її невістка ОСОБА_2 до 2015 року проживала разом з її сином в зареєстрованому шлюбі, а в 2015 році їх шлюб було розірвано. З 2012 року ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає. В травні 2018 року вона виїхала з м. Южноукраїнська, телефонні номери змінила, де вона проживає на теперішній час їй не відомо.

Представник третьої особи Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена через оголошення на веб-порталі судової влади України.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд постановив розглянути справу в порядку заочного розгляду без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, та проти заочного розгляду справи позивач не заперечував.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що з ОСОБА_1 є сусідами, вона проживає на сьомому поверсі в квартирі АДРЕСА_2, а позивач - на восьмому. Невістка позивачки давно вже шлюб розірвала та приблизно два-три роки в квартирі НОМЕР_3 не проживає. Раніше бачила її в місті приблизно один раз в три місяці, а останній рік не бачила ОСОБА_2 взагалі.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що з ОСОБА_1є сусідами, вона з 1988 року проживає в квартирі АДРЕСА_3 Колишня невістка позивача більше року вже не проживає в квартирі АДРЕСА_1

Вислухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Правовідносини з приводу користування приватними жилими приміщеннями регулюються главою 6 ЖК України та відповідними нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. У разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом.

Частиною 4 ст. 156 ЖК України передбачено збереження права користування займаним житловим приміщенням за членами сім'ї у випадку припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири). При відсутності згоди між власником будинку і бувшими членами його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності, зокрема, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї, суд може продовжити пропущений строк.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_4 від 14.03.2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у власність квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частці кожному /а.с. 6/.

Син позивача ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 липня 2015 року розірвано /а.с. 8/.

Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) станом на 17.07.2018 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, її син ОСОБА_6, внук ОСОБА_7, невістка ОСОБА_2 та внук ОСОБА_8 /а.с. 5/.

Відповідно до відповіді на запит суду від 19 липня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 14/.

Згідно акту про не проживання №166 від 12.07.2018 року, складеного комісією КП ЖЕО /а.с. 7/ ОСОБА_2 з 2012 року по АДРЕСА_1 не проживає. В вказаному акті поставили підписи сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Таким чином, з 2012 року, тобто більше одного року відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин, вона втратила право користування нею, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та виходячи зі ставки судового збору (704,80 гривень), яка діяла станом на день надходження позовної заяви до суду (18 липня 2018 року), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням, задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Коспаш Пермської області Росія, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова