Рішення № 7920329, 31.03.2009, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

«Копія»

Справа № 2-4/

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2009 року Совєтський районний суд

Автономної Республіки ОСОБА_1

у складі: головуючого – судді Петрової Ю.В.

при секретарі – Тріфоновій С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 270 гривень 01 копійка, моральної шкоди у розмірі 1650 гривень, та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 березня 2007 року приблизно о 16 годині 00 хвилин позивач рухалася на належному їй автомобілі НОМЕР_1 по автодорозі Надія – Журавки, де на ділянці дороги 1км+000м з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_2, сталося зіткнення транспортних засобів, позивач зазначила, що внаслідок ДТП вона зазнала тілесних ушкоджень та моральних страждань, крім того, було пошкоджено її автомобіль, у зв’язку з чим просила позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку відсутністю представника, який знаходиться за межами ОСОБА_1, при цьому підтверджуючих документів суду не надала, у зв’язку з чим суд визнає причини неявки позивача та її представника неповажними та, з урахуванням обставин справи та думки відповідача та його представника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутністю позивача та її представника, на підставі ст.ст. 168, 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаних осіб.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали та просили у задоволенні позову відмовити, при цьому вказали, що позивач в порушення вимог діючого законодавства не надала суду доказів, які підтверджують, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_3 знаходяться у причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 07 березня 2007 року, внаслідок якої було завдано шкоди транспортним засобам, тоді як дії позивача ОСОБА_2, направлені на запобігання ДТП, не відповідали вимогам п.п. 1.5, 2.3, 10.1, 11.2, 12.3 ПДР України, знаходяться у прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, що відбулася.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача та його представника, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2007 року приблизно о 16 годині 00 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом М-2140 номерний знак НОМЕР_3, слідував з с. Надєжда у напрямок с. Іллічеве та на шляху по автодорозі Надія – Журавки 1 км + 000 м на прямій ділянці дороги здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, який рухався у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 20).

В наслідок ДТП тілесні ушкодження завдані: ОСОБА_3 (водію автомобілю М-2140) алкогольне сп’яніння, удар грудної клітини; ОСОБА_2 (водію автомобілю ВАЗ-2106) струс головного мозку, садни обличчя та шиї; ОСОБА_6 (пасажиру автомобілю ВАЗ-2106) черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом грудини – всіх було госпіталізовано у хірургічне відділення Совєтської центральної районної лікарні (а.с. 20).

Окрім цього, внаслідок вищезазначеної ДТП було завдано механічні пошкодження автомобілю ВАЗ-2106, номерний знак НОМЕР_5 (а.с. 21).

З 07 березня до 23 березня 2007 року ОСОБА_2 проходила лікування у КО Совєтська ЦРЛ (а.с. 16).

Матеріали справи свідчать про те, що після проходження курсу лікування ОСОБА_2 неодноразово зверталася до лікарів зі скаргами на стан здоров’я, які були наслідком черепно-мозкової травми, отриманої останньою 07 березня 2007 року (а.с. 8 – 14).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 внаслідок отриманої травми, зазнала матеріальних витрат на лікування, а саме, на придбання ліків та призначення медичних препаратів, що підтверджується товарними чеками, які містяться в матеріалах цивільної справи та стосуються періоду з 07 березня 2007 року до 27 квітня 2007 року.

З постанови старшого інспектора ПС Совєтского РВ ГУ МВС України в ОСОБА_1 старшого лейтенанту міліції ОСОБА_7 від 12 березня 2007 року випливає, що ДТП відбулася за вини водія ОСОБА_3, в діях якого вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, проте за неможливістю встановити ступень тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_2, було відмовлено у порушенні кримінальної справи за даним фактом ДТП (а.с. 20).

Висновком судової автотоварознавчої експертизи № 1751 від 22 вересня 2008 року та доданої калькуляції встановлено, що ринкова вартість автомобілю НОМЕР_6 станом та в цінах на період проведення дослідження без врахування аварійних пошкоджень складає 8959 гривень 18 копійок; матеріальний збиток, завданий даному автомобілю у цінах на період проведення експертизи складає 8959 гривень 18 копійок; ціна нового ідентичного транспортного засобу на період проведення експертизи складає 23380 гривень; сума відновлюваного ремонту зазначеного ТЗ на період дослідження складає 27063 гривні 62 копійки (а.с. 150 – 162).

З висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 1753 від 25 вересня 2007 року випливає, що зіткнення автомобілю НОМЕР_7 та автомобілю НОМЕР_8 відбулося у напрямку, відповідному їх зустрічному зближенню у момент, коли подовжні осі вищезазначених транспортних засобів у момент первісного контакту розташовувалися під кутом 160+_5 градусів, при цьому у момент зіткнення між собою первісно контактували правий передній кут автомобілю ВАЗ-21063 з серединою передньої частини автомобілю М-2140 з наступним відносним переміщенням і контактом передніми правими частками автомобілів, при цьому як розташовувалися транспортні засоби у момент зіткнення відносно межі проїжджої частини дороги не є можливим; встановити у даному конкретному випадку чи було відкинуто у вліво на зустрічну смугу руху задня частина автомобіля М-2140 внаслідок удару при зіткненні з автомобілем ВАЗ-21063 неможливо через неможливість встановлення взаємного розташування автомобілів ВАЗ-21063 і М-2140 у момент зіткнення відносно меж проїжджої частини дороги; за характером зближення дане зіткнення є зустрічне, за характером взаємодії – відноситься до групи блокуючи зіткнення, при якому у процесі контактування відносна швидкість ТЗ на ділянці контакту до моменту завершення деформацій знижується до нуля (поступові швидкості руху ТЗ на цієї ділянці урівнюються). При такому зіткненні на ділянках контакту окрім динамічних залишаються статистичні сліди (відбитки) (а.с. 173 – 289).

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи № 1752 від 25 вересня 2008 року, з врахуванням даних про створення небезпечної обстановки за варіантом № 1, за яким ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_9, первісно створив небезпеку для руху водію ОСОБА_2, яка рухалася у зустрічному напрямку на автомобілі НОМЕР_10: при даних обставинах водій ОСОБА_3 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 11.2, 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, технічна можливість останнього попередити зіткнення полягала у виконанні зазначених вимог п. 11.2 ПДРУ, для чого перешкод технічного характеру по матеріалам справи не вбачається; водій ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності до вимог дорожньої розмітки п.п. 12.1, 13.3, 12.3 ПДРУ, технічна можливість уникнути зіткнення останньої полягала у тому, щоби діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДРУ, тобто у своєчасному сниженні швидкості руху впритул до зупинки ТЗ на праві стороні дороги, не змінюючи смуги руху; з врахуванням даних про створення обстановки за варіантом № 2, за яким ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_11 створила небезпеку для руху водію ОСОБА_3: при даних обставинах водій ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності до вимог дорожньої розмітки п.п. 10.1, 12.1, 13.3 ПДРУ, технічна можливість останньої попередити зіткнення полягала у виконанні попередньо вказаних вимог п. 10.1 ПДРУ, для чого перешкод технічного характеру по матеріалам справи не вбачається; водій ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.1, 13.3, 12.3 ПДРУ, при цьому за умови, що на момент зіткнення автомобілю ВАЗ-2106 на ліву сторону дороги складало 38.2м, тоді водій ОСОБА_3 не мав можливості попередити ДТП шляхом своєчасного прийняття засобів екстреного гальмування при вибраної їм швидкості руху (а.с. 165 – 169).

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди та докази по справі у їх сукупності свідчать, що у взаємному заподіянні шкоди внаслідок взаємодії автомобілів при ДТП є вина обох сторін, тобто наявний ступень вини кожного з водіїв у взаємному заподіянні шкоди, при цьому на думку суду, ступень вини позивача у справі є більший ніж відповідача.

Зі змісту статті 1195 ЦК України випливає, що фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього нагляду тощо.

У зв’язку з викладеним, вимоги позивача щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я 270 гривень 01 копійка підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Зміст ст. 1167 ЦК України свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність за спричинення моральної шкоди настає при наявності складу цивільного правопорушення, тобто за умов порушення прав особи, наявності шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.

Разом з тим, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно положень ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Суд знаходить заслуговуючими уваги доводи позивача про перенесені ним моральні страждання, переживання, які стали наслідком дорожньо-транспортної пригоди, але разом з тим, враховуючи відповідно до положень ст. 23 ЦК України, ступень вини сторін у справі, тривалість душевних страждань позивача, а також вимоги виваженості, розумності та справедливості, знаходить достатньою компенсацію моральної шкоди позивачу в грошовому виразі у сумі 550 гривень.

В інший частині позову про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України при частковому задоволенні позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно той частини позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено.

У зв’язку з викладеним, на підставі ст.ст. 81, 86, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір щодо вимог майнового характеру пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 17 гривень, щодо вимог немайнового характеру пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 05 гривень 67 копійок, а взагалі – 22 гривні 67 копійок, у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягає стягненню 20 (двадцять) гривен, у рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз у розмірі 375 гривень 36 копійок.

Частина витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз у розмірі 1313 гривень 76 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 23, 1167, 1187, 1188, 1195, 1202 ЦПК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 14, 15, 57, 60, 81, 86, 88, 158 ч. 2, 169, 208, 209, 212 – 215, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я 270 (двісті сімдесят) гривень 01 копійка, у рахунок відшкодування моральної шкоди 550 (п’ятсот п’ятдесят) гривень, у рахунок відшкодування судового збору 22 (двадцять дві) гривні 67 копійок, у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 20 (двадцять) гривень, у рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз 375 (триста сімдесят п’ять) гривень 36 копійок, а взагалі 1238 (одну тисячу двісті тридцять вісім) гривень 04 копійки.

В задоволення іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз у рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз 1313 (одну тисячу триста тринадцять) гривень 76 копійок на розрахунковий рахунок 35224001000218, ОКПО 26225794, Банк УГК в АРК, МФО 824026, отримувач ОСОБА_1 НДІСЕ.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 у м. Феодосії шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення через Совєтський районний суд Автономної Республіки ОСОБА_1 заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі подання заяви про апеляційне оскарження після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя – підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки ОСОБА_1 Петрова