Рішення № 79203261, 19.12.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5631/17

Провадження № 2/487/567/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Кузьменко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Полінкевич К.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", третя особа: Публічне акціонерне товариство "ПриватБанк" про визнання публічного договору в частині заяви про приєднання № NK00A!00000070 від 16.12.2015 року недійсним,

В С Т А Н О В И В:

25.10.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", третя особа: Публічне акціонерне товариство "ПриватБанк", в якій просив визнати публічний договір № NK00A!00000070 від 16.12.2015 року про надання фінансового лізингу, який розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ "Автокредит Плюс" www.planetavto.com.ua. в частині приєднання до нього ОСОБА_3 заявою про приєднання до публічного договору № NK00A!00000070 від 16.12.2015 року - недійсним; стягнути з ТОВ "Автокредит плюс" на його користь грошові кошти, сплачені у відповідності до вимог публічного договору № NK00A!00000070 від 16.12.2015 року в сумі 215870,60 гривень та судовий збір у розмірі 8000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.12.2015 року він написав заяву про приєднання до публічного договору №NK00A!00000070 про надання фінансового лізингу на умовах, що розміщені на офіційному веб-сайті компанії. Згідно цієї заяви з моменту підписання заяви сторонами, останні набули прав та обов'язків, визначених договором та понесли відповідальність за їх невиконання. Згідно Додатку №1 до Договору предметом договору є транспортний засіб Chevrolet Lacetti, 2008 року випуску, седан/ліфтбек, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, оціночна вартість 152 000,00 грн.

Позивач 26.05.2017 року достроково погасив зобов’язання по договору у розмірі 109 688,09 грн., а Відповідач листом №20.1.0.0.0/7-20170531/1983 від 01.06.2017 року, в подякував Позивача за те, що він повністю виконав зобов’язання по погашенню авто та надав Позивачу пакет документів для переоформлення автомобіля на себе.

02.06.2017 року Позивач звернувся до Територіального сервісного центру 4841, який знаходиться за адресою вул. Морехідна, 1А/1 у м. Миколаєві для надання висновку експертного дослідження для встановлення оцінки транспортного засобу проте експерт ОСОБА_4 встановив, що частина номерної деталі 200х800 мм закріплена способом, що не відповідає заводу виробнику.

Також 02.06.2017 року старшим слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області внесено відомості до ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацією ст. 290 КК України за номером кримінального провадження 12017150030002146.

Позивача по даному кримінальному провадженню визнано потерпілим.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Позивач та представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, на виклик суду не з'явились, про причину неявки не повідомили, заяви про розгляд справи без їх участі не подали.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, вважає, що неявка позивача та третьої особи не є перешкодою для розгляду справи, оскільки від позивача в судове засідання прибув його представник та в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 16.12.2015 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір фінансового лізингу №NK00A!00000070 шляхом подачі Позивачем до Відповідача заяви про приєднання до публічного договору від 16.12.2015 року з додатком №1 – специфікація та акт приймання передачі та додатком №2 – графік лізингових платежів.

Згідно Додатку №1 до договору предметом договору є транспортний засіб ChevroletLacetti, 2008 року випуску, седан/лифтбек,реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, оціночна вартість 152 000,00 грн.

На виконання даного договору, позивач ОСОБА_3 сплатив відповідачу ТОВ «Автокредит Плюс» грошові кошти на загальну суму 215 870,60 гривень, що підтверджується наявній в матеріалах справи виписки по кредиту №6NHM1IIDKIALO91M від 20.10.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2017 року старшим слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області внесено відомості до ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацією ст. 290 КК України за номером кримінального провадження 12017150030002146. В рамках вказаного кримінального провадження проведено експертизу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХТ 678249. Відповідно до висновку експерта №419 від 28.07.2017 року, бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХТ 678249 відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Також в рамках вказаного кримінального провадження проведено експертизу номера кузову, автомобіля ChevroletLacetti, номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до висновку експерта №56 від 07.08.2017 року, номер кузову KL1NF19BE8K962928, автомобіля ChevroletLacetti змінений шляхом видалення фрагменту з первинним номером кузова, та вварюванням на його місце фрагменту, розміром 200х800 мм з іншим номером кузова.

Суд не погоджується із позицією позивача щодо вимоги визнати недійсним договір фінансового лізингу з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Таким чином, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу або договору поставки, що випливає зі змісту договору.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

Статтею 799 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ст. 236 Цивільного кодексу України, моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, «Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним».

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у Постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-648цс16, «За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу або договору поставки. За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування. Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України. За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою статті 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину».

Верховний Суд України в п. 5 Постанови Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з її оспорюванням та не визнанням іншими особами. За встановлених обставин, враховуючи визначений спосіб захисту для відновлення порушеного права шляхом застосування наслідків нікчемності правочину, оскільки правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред'явлення позову і бажання сторін, тобто для сторін правочину він не спричиняє правових наслідків, крім наслідків його недійсності, в тому числі в частині виконання сторонами договору зобов'язань, суд приходить до висновку, про правомірність пред`явлення позивачем вимог про застосування наслідків нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 16.12.2015 року, укладений між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчено не було.

Вказана позиція повністю відповідає правовим позиціям Верховного суду України у зазначених вище справах і суд не вбачає підстав для того, щоб відступити від цих правових позицій.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів за Договором про фінансовий лізинг №NK00A!00000070 від 16.12.2015 року.

При цьому, при застосуванні наслідків нікчемності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.1 ст.216 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, платежі за Договором здійснювалися позивачем та одержувалися ТОВ «Автокредит Плюс» у відповідних сумах в національній валюті України - гривні. Тому, у відповідності до вказаних вище вимог закону поверненню/стягненню підлягають грошові кошти саме в сплаченому ОСОБА_3 розмірі.

Також позивач в позовній заяві просив стягнути на його користь з відповідача грошові кошти, сплачені ОСОБА_3 за надання правової допомоги в розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження оплати послуг адвоката до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 1018/17-1 від 18.10.2017 року, довідку про сплату грошових коштів № 1018/17-2 від 18.10.2017 року.

Відповідно до вказаної довідки позивачем сплачено адвокату 8000,00 грн. за вивчення матеріалів, наданих позивачем, стосовно публічного договору № NK00A!00000070 від 16.12.2015 року між Позивачем та Відповідачем. Підготовку та подачу до суду позовної заяви (5000,00 грн.) та за участь адвоката у двох судових засіданнях у розмірі 3000,00 грн. (по 1500,00 грн. за кожне).

Відповідно до ч.1 статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", третя особа: Публічне акціонерне товариство "ПриватБанк" про визнання публічного договору в частині заяви про приєднання № NK00A!00000070 від 16.12.2015 року недійсним — задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (код ЄДРПОУ 34410930, адреса місцезнаходження: 49126 м. Дніпро проспект Праці, 2Т) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) грошові кошти, сплачені у відповідності до вимог публічного договору № NK00A!00000070 від 16.12.2015 року в сумі 215870 (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 60 копійок.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (код ЄДРПОУ 34410930, адреса місцезнаходження: 49126 м. Дніпро проспект Праці, 2Т) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір у розмірі 2158 (дві тисячі сто п'ятдесят вісім) гривень 71 копійку та судові витрати за надання правової допомоги в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно з п.п.15.5 п.15 ч.1 перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2018 року.

Суддя Заводського районного суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко