Ухвала суду № 79203030, 14.01.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13520/18

2/357/999/19

УХВАЛА

іменем України

14 січня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О. І.

за участі секретаря - Сокур О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про внесення змін до поновлених повторно актових записів про народження, –

В С Т А Н О В И В :

13.11.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про внесення змін до поновлених повторно актових записів про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії І-ОК № 381223 видане 18.05.2018 року) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії І-ОК № 381225 видане 18.05.2018 року).

Ухвалою судді від 21.11.2018 року було відкрито провадження по справі, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.12.2018 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду на 14.01.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву за Вх. № 1097 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осію від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Критерієм віднесення спорів, що виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану, до юрисдикції адміністративних судів, є природа правовідносин, які лежать в основі такого спору. При цьому варто брати до уваги, що, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими (пункт 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011).

Вирішуючи питання про природу правовідносин, які лежать в основі даного спору, потрібно взяти до уваги те, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану. Оскільки державна реєстрація актів цивільного стану має публічно-правову природу, звертаючись із заявою (вимогою) до такого органу, особа вступає у публічно-правові відносини з державою в особі уповноваженого державного органу. Внаслідок цього при користуванні будь-яким із правил відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції, зазначених у пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 № 8, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції.

Верховний Суд України у постанові від 03 жовтня 2017 року (справа № 21-5607а15, 03.10.17) дійшов висновку, що відділ РАЦС є державним органом – суб’єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу. Спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є публічно-правовим, тому належить до адміністративної юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про внесення змін до поновлених повторно актових записів про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії І-ОК № 381223 видане 18.05.2018 року) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії І-ОК № 381225 видане 18.05.2018 року), тобто вбачається спір, що належить до спорів у сфері публічно-правових відносин, і відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі – «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За приписами ЦПК України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності).

З наведеного вбачається, що розгляд справи Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, як судом загальної юрисдикції з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про внесення змін до поновлених повторно актових записів про народження слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, суд роз'яснює, що згідно Кодексу адміністративного судочинства України позивач може звернутись з даним позовом до відповідного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.

Позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією № QS85229501 від 12.11.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 19, 133, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 258-260, 353, 354 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про внесення змін до поновлених повторно актових записів про народження.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 сплачений ним на підставі квитанції № QS85229501 від 12.11.2018 року судовий збір в розмірі 704 грн.80 коп.

Зобов’язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 36 код ЄДРПОУ 38009832, повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн.80 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_5