Ухвала суду № 79202686, 15.01.2019, Яворівський районний суд Львівської області

Справа №460/4694/17

Провадження №1-кп/460/261/18

УХВАЛА

15.01.2019 року м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

при секретарі - Козак О.П.

з участю прокурора – Гутника Р.Б.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Яворові клопотання обвиувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017140000000253 від 24 липня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.127 КК України (в редакції Закону від 15.08.2008 року), ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року), ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України(в редакції Закону від 01.10.2007 року),-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Яворівсьокму районному судді Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127, ч. 2 ст. 368 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

Під час розгляду даного кримінального провадження обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з клопотанням про скасування арешту на все невизначене нерухоме майно.

В обгрунтування клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5Г покликаються на те, що на підставі постанов слідчого прокуратури Львівської області ОСОБА_6 від 01.05.2008року та 06.06.2008року у кримінальній справі № 131-0123 та №181-0123 Першою Львівською державною нотаріальною конторою було накладено арешт на невизначене все нерухоме майно, яке належить їм на праві спільної чи часткової власності( судове провадження №1-кп/5/17). В даному кримінальному провадженні ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 обвинувачувались у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст 364, ч.2 ст.368 КК України.

09.04.2010року Яворівським районним судом було ухвалено вирок на підставі якого їх було засуджено. не погоджуючись з даним вироком ними було внесено апеляційну скаргу та в подальшому касаційну скаргу.

02.06.2011року вищевказані рішення ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України було скасовано, а справу скеровано на новий розгляд.

Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 02.03.2017року кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст 364, ч.2 ст.368 КК України - було повернуто прокурору Львівської області для організації додаткового розслідування під час якого виконати вказівки суду, викладені в описовій частині даної постанови.

31.10.2017 року старшим прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_7 було затверджено новий обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до ЄРДР №42017140000000253 від 24.07.2017 року про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України (в редакції Закону від 15.08.2008 року), ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року), ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року), тобто прокуратурою Львівської області було здійснено перекваліфікацію їх дій та кримінальне провадження в частині обвинувачення було закрито.

Покарання за злочини, які їм інкримінують, а саме, за ч.2 ст.127 України передбачає позбавлення волі на строк від п"яти до десяти років, а за ч.2 ст.368 КК України - позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тобто, жодна із санкцій інкримінованих їм статтей не передбачає конфіскації майна.

Крім цього звернули увагу суду на те, що під час розгляду даного кримінального провадження, потерпілий заявив що не буде заявляти цивільного позову і такий не був поданий до початку розгляду справи. Арешт накладений на майно яке перебуває у їх власності чи у спільній частковій власності, позбавляє їх та інших володільців користуватись цим майном, та створює ряд незручностей у володінні ним. Важають що підстав для подальшого застосування арешту майна немає. Просять клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 клопотання підтримали, просять таке задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні щодо розгляду клопотання не заперечив, однак просив в задоволенні такого відмовити, обгрунтувати чому заперечує відмовився як і відмовився суду представити постанови про накладення арешту на майно обвинувачених.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст 364, ч.2 ст.368 КК України.

09.04.2010року Яворівським районним судом було ухвалено вирок на підставі якого ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 КК України та ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст 364, ч.2 ст.368 КК України. Не погоджуючись з даним вироком як засудженими так і прокурором було внесено апеляційну скаргу та в подальшому касаційну скаргу.

02.06.2011року ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 02.03.2017року кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст 364, ч.2 ст.368 КК України - було повернуто прокурору Львівської області для організації додаткового розслідування та виконання вказівок суду, викладених в постанові.

31.10.2017 року старшим прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_7 було затверджено новий обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до ЄРДР №42017140000000253 від 24.07.2017року про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України (в редакції Закону від 15.08.2008 року), ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року), ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року).

З наведеного слідує що після повернення судом справи прокурору для організації додаткового розслідування та виконання вказівок суду, викладених в постанові, прокуратурою Львівської області було на підставі постанов від 09.10.2017року слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_8 здійснено перекваліфікацію дій обвинувачених та кримінальне провадження в частині обвинувачення було закрито, що підтверджується відомостями внесеними до реєстру який міститься в даному кримінальному провадженні.

Як вбачається із обвинувального акту обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127 КК України (в редакції Закону від 15.08.2008 року), ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року), а ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року).

З вимог ч.1 ст.127КК України (в редакції Закону від 15.08.2008 року, слідує що катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості,караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

З вимог ч.2 ст.368КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року) слідує що одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії, з використанням наданої йому влади та службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням хабара карається у великому розмірі карається позбавленням волі від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто жодною із інкримінованих обвинуваченим нормою статті не передбачено конфіскації майна, як і не встановлено під час судового розгляду заявленого відшкодування матеріальної чи моральної шкоди зі сторони потерпілого чи органів держави. З наведеного слідує, що підстави, які існували станом на час винесення постанови слідчого прокуратури Львівської області відсутні, як і відсутні будь-які інші визначені законом підстави для застосування такого заходу забезпечення.

Відповідно до ст.174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений. їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

За змістом положень ст.3КПКУкраїни, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог КПК арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Окрім того, статтями 7, 16КПКУкраїни встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 24.09.2018року, вбачається, що на підставі постанови прокуратури Львівської області від 06.06.2008року про накладення арешту на майно у кримінальній справі №131-0123, 10.06.2008року першою державною нотаріальною конторою було накладено арешт на невизначене все нерухоме майно, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2., реєстраційний номер обтяження 7364983.

З Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 24.09.2018року, вбачається,що на підставі постанови прокуратури Львівської області від 06.06.2008року про накладення арешту на майно у кримінальній справі №181-0123, 10.06.2008року першою державною нотаріальною конторою було накладено арешт на невизначене все нерухоме майно, ОСОБА_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер обтяження 7364881.

Згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 24.09.2018року, вбачається, що на підставі постанови прокуратури Львівської області від 01.05.2008року про накладення арешту на майно б/н, 05.05.2008року першою державною нотаріальною конторою було накладено арешт на невизначене все нерухоме майно, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 реєстраційний номер обтяження 7130549

З Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 24.09.2018 року, вбачається, що на підставі постанови прокуратури Львівської області від 01.05.2008року про накладення арешту на майно б/н, 05.05.2008року першою державною нотаріальною конторою було накладено арешт на невизначене все нерухоме майно, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, що проживає за адресо.: м.Львів вул.Сулити, 32/2, реєстраційний номер обтяження 7130186.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

В судовому засіданні прокурором не наведено жодного обгрунтування про відмову в задоволенні клопотання як і не представлено суду постанов слідчого прокуратури Львівської області ОСОБА_6 від 01.05.2008року та 06.06.2008року у кримінальній справі № 131-0123 та №181-0123 відповідно до яких Першою Львівською державною нотаріальною конторою було накладено арешт на невизначене все нерухоме майно, яке належить їм на праві спільної чи часткової власності( судове провадження №1-кп/5/17). В даному кримінальному провадженні ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 обвинувачувались у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст 364, ч.2 ст.368 КК України. Суд наголошує що вищевказаних постанов щодо накладення арешту на невизначене нерухоме майно обвинувачених не зазначено і в переліку який вказаний у реєстрі матеріалів досудового розслідування та долучений до обвинувальних актів в даному кримінальному провадженні від 24.07.2017року, тобто після повернення до суду з додаткового рослідування, після виконання вказівок суду. Вказане свідчить що заходи забезпечення у вигляді накладеного арешту на майно обвинувачених під час додаткового розслідування прокурором до уваги не брались.

З ст.41Конституції України слідує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.Ніхто не може бути позбавлений права власності.право приватної власності є непорушним. конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку,встановлених законом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "ОСОБА_6 проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зважає на те, що незважаючи на те, що накладення арешту на майно, хоча формально залишає право власності за особами, однак можливості користуватися та розпоряджатися ним є суттєво обмеженими, у зв"язку із чим, що становить порушення права обвинувачених на мирне володіння своїм майном.

З огляду на викладене клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 174,350 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженнівідомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017140000000253 від 24 липня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.127 КК України (в редакції Закону від 15.08.2008 року), ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 01.10.2007 року), ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України(в редакції Закону від 01.10.2007 року)- задовольнити.

Накладений відповідно до постанови прокуратури Львівської області від 06.06.2008року арешт у кримінальній справі №131-0123 на невизначене все нерухоме майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, 10.06.2008року першою державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 7364983-скасувати.

Накладений відповідно до постанови прокуратури Львівської області від 06.06.2008року арешт у кримінальній справі №181-0123 на невизначене все нерухоме майно ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,10.06.2008року першою державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 7364881-скасувати.

Накладений відповідно до постанови прокуратури Львівської області від 01.05.2008року арешт б/н на невизначене все нерухоме майно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН2657407313 що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, 05.05.2008року першою державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 7130549-скасувати.

Накладений відповідно до постанови прокуратури Львівської області від 01.05.2008року арешт б/н на невизначене все нерухоме майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_3, що проживає за адресо.: вул.Сулити, 32/2 м.Львів, 05.05.2008року першою державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 7130186-скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: ШВЕД Н.П.