Вирок № 79201333, 15.01.2019, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/697/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М. ,

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

за участю прокурора Чухрія О.М.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Микитишина О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочів Львівської області кримінальне провадження № 12016140210000781 від 03.12.2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Поморяни Золочівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, українця, працюючого на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Золочівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, спеціальне звання «капітан поліції», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, працюючи відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного Управління Національної поліції у Львівській області № 468 о/с від 01.12.2016 на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Золочівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, маючи спеціальне звання «капітан поліції», будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади та в силу положень ст.ст. 3, 7, 18 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року будучи зобов'язаним неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини та відповідно до покладених завдань здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, а також будучи зобов'язаним відповідно до положень ст. 5 Загальної Декларації Прав Людини, ст. 7 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 28 Конституції України не допускати катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність особи поводження, він, 01.12.2016 року о 20:00 год. заступив на чергування у Золочівському ВП ГУ НП у Львівській області, як старший інспектор-черговий СРПП № 3 Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області.

Близько 23 год. 30 хв. 01.12.2016 року до приміщення Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, що адресою: Львівська область, м. Золочів, вул. М. Шашкевича, 43, з власної ініціативи зайшов ОСОБА_1, що перебував у стані алкогольного сп'яніння.

У приміщенні Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1, перебуваючи у коридорі біля віконечка чергової частини, що на першому поверсі відділу поліції, курячи сигарету, вступив у побутову суперечку із ОСОБА_2, котрий знаходився у приміщенні чергової частини виражаючись при цьому нецензурною лайкою.

ОСОБА_2, будучи при виконанні своїх службових обов'язків старшого інспектора-чергового СРПП №3 Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, умисно, маючи на меті покарати ОСОБА_1 за те, що останній не реагував на його пропозицію залишити приміщення відділу поліції, а також за вчинені останнім адміністративні правопорушення, а саме: куріння тютюнових виробів у заборонених місцях та дрібне хуліганство, шляхом вчинення стосовно потерпілого насильницьких дій та побоїв, які спричинять сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання, залишив приміщення чергової частини, підійшов до ОСОБА_1, схопив останнього за руку та потягнув до себе, від чого той втратив рівновагу і вдарився головою до решітки, яка знаходиться у коридорі Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, внаслідок чого йому заподіяно сильного фізичного болю та спричинено рану в ділянці правої брови та надбрівній ділянці. Після чого, ОСОБА_1 впав на підлогу коридору у положенні обличчям до низу.

Крім цього, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2, умисно, знаходячись з ОСОБА_1, близько 5 хв., наносив останньому численні удари по ногах невстановленим тупим предметом, внаслідок чого потерпілому заподіяно сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, а також спричинено закриті переломи верхньої третини обох кісток правої гомілки.

Після цього, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що ОСОБА_1 страждає від сильного фізичного болю внаслідок заподіяних йому переломів та потребує надання невідкладної медичної допомоги, незважаючи на викладені обставини, умисно такої допомоги ОСОБА_1 не надав, натомість застосував до останнього спецзасіб - кайданки, при цьому спричинивши підвертання правої стопи ОСОБА_1, внаслідок чого в останнього утворився перелом медіальної кісточки правої ноги.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 127 КК України, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв та насильницьких дій з метою покарати потерпілого за дрібне хуліганство, куріння тютюнових виробів у заборонених місцях та вступ у суперечку із працівником поліції.

Потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов в якому він просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 81 945,82 грн. в порядку відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини не визнав та пояснив, що 01.12.2016 року о 20:00 год. заступив на чергування у Золочівському ВП ГУ НП у Львівській області, як старший інспектор-черговий СРПП № 3 Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області. Близько 23 год. 00 хв. до приміщення Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області зайшов невідомий йому громадянин та постукав у віконечко чергової частини. ОСОБА_2 відчинив віконечко, після чого громадянин, який на вигляд був у нетверезому стані та перебував у приміщенні з сигаретою сказав, що на вулиці падає сніг, його потрібно розчистити, чому вони його не розчищають, оскільки йому тяжко ходити. ОСОБА_2 зробив йому зауваження, щоб він припинив курити та покинув приміщення райвідділу, запропонував звернутися у комунальні служби. Потерпілий на зауваження не зреагував та продовжив вести себе неадекватно, виражатися нецензурними словами. ОСОБА_2 відчинив решітку та вийшов на коридор до ОСОБА_1, на що останній накинувся на нього, зловив його за одяг та замахнувся рукою. ОСОБА_2 в подальшому відповідаючи на дії ОСОБА_1 повалив його на землю та крикнув щоб йому дали кайданки. Обвинувачений зазначає, що ОСОБА_4 подав йому кайданки, він їх одів на ОСОБА_1, жодних криків про біль ОСОБА_1 не здійснював, про те, що в нього проблеми з ногою, наявна травма не повідомляв. Після того, ОСОБА_2 викликав групу швидкого реагування для подальшого освідування правопорушника. Після прибуття працівників поліції ОСОБА_1 вийшов з ними з райвідділу. Як виводили ОСОБА_1, ОСОБА_2 не бачив, оскільки знаходився на робочому місці, за комп'ютером виконував роботу.

В судовому засіданні потерпілий, ОСОБА_1, пояснив, що 01.12.2016 приблизно о 23.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, оскільки до 21:30-22:00 святкував іменини зі співпрацівниками та друзями в ресторані біля базару в м. Золочеві, вийшов з будинку по вул. Шашкевича, 37/1, в м. Золочеві Львівської області, до якого перед тим прийшов з ресторану, зайшов з власної ініціативи у приміщення Золочівського ВП ГУНП у Львівській області, на вул. Шашкевича, 43, в м. Золочеві Львівської області, написати заяву, тому що падав сніг, а вулиці не були прибрані, і було слизько під ногами, а йому як інваліду ІІІ групи і так тяжко ходити. На кого написати заяву, не знав, напевно на служби. В приміщенні райвідділу звернувся до чергового через вікно чергової частини, прізвища та імені якого не знає, повідомив, що хоче написати заяву, що не прибирають сніг, заяви не написав, оскільки йому не була надана така можливість, оскільки працівники поліції повідомили йому, що не можуть приймати таких заяв, оскільки дане питання не є їх компетенцією та не входить в їх сферу відповідальності. Потерпілий запитав у них, чому вони не можуть прийняти таку заяву, працівники поліції на це повідомили, що вони не можуть нікого заставити прибирати сніг. Пояснення працівників поліції його не задовольнили, оскільки йому було дивно, що ніхто не прибирає сніг, і ніхто за це не відповідає, приміщення райвідділу поліції не покинув. В подальшому працівники поліції сказали йому, що він може прибрати сніг власними силами, на що потерпілий повідомив, що не прибиратиме там, де хтось інший має прибирати, на що працівники поліції сказали йому іти додому. Тобто у нього зав'язалася дискусія з черговим, а також потім з іншими працівниками поліції. Пізніше за грати, які відділяють коридор за межами чергової частини від входу всередину райвідділу, вийшов інший працівник поліції, йому на той час незнайомий, обвинувачений ОСОБА_2, і сказав, щоби він йшов додому, потерпілий сказав ОСОБА_2, що він хоче написати заяву, і в них зав'язалась розмова і дискусія, під час якої вони посперечалися, і вказаний працівник поліції вийшов з-за гратів, почав його «ламати», тобто заломлювати руки, ставити на коліна, одягати кайданки, а саме потягнув його на себе, заламав праву руку, вдарив об решітку, розбив голову, ставив його на коліна, однак праве коліно в нього не згиналося внаслідок травми, через що ОСОБА_2 наніс кілька ударів по колінах ззаду, під час цього наніс йому тілесні ушкодження у вигляді трьох переломів кісток правої нижньої кінцівки. Наскільки пам'ятає, щодо обвинуваченого агресивних дій не вчиняв, події вважає що пам'ятає повністю, не перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, який би перешкоджав йому запам'ятати події, оскільки незважаючи на стан алкогольного сп'яніння, сам прийшов до райвідділу. Потерпілий просив, щоб його не били, але його вказаний працівник поліції не послухав, бив його ззаду, поклавши лицем до землі, як і чим бив, не бачив, надів на руки кайданки. Вважає, що бив його тільки цей працівник поліції, оскільки протягом усього часу він його не відпускав, а в приміщенні коридору більше нікого не було. Після цього потерпілий отримав перелом, не сильно дуже відчував реальність, пам'ятає потім, що підійшли інші працівники поліції, постарались посадити його на крісло, що йому спричиняло біль, потім підійшли ще інші працівники поліції і виволікли його під руки надвір і положили його на сніг, звідки його вже забрали працівники швидкої допомоги, швидку допомогу викликали працівники райвідділу. Після того, як його доставили у лікарню, взагалі не повідомляв медичним працівникам причини та обставини отримання ним тілесних ушкоджень. Визнає, що вчинив непокору працівнику поліції, оскільки був суд по справі про адміністративне правопорушення, мав сигарету в рукаві куртки, не мав її куди викинути. Йому працівники поліції сказали, щоб викинув вказану сигарету, на що відповів, що не має куди її викинути. Зайшов у приміщення райвідділу з сигаретою, але її не курив, бо не мав де викинути, і не хотів викинути перед приміщенням райвідділу поліції на сходах. Про постанову в справі про куріння в недозволених місцях, винесену по даному факту щодо нього, знає, як і про постанову за непокору та нетверезий стан, їх не оскаржував, оскільки вважав це зайвою тратою свого часу. Тілесні ушкодження наносила особа, присутня у залі суду, а саме обвинувачений ОСОБА_2, якого на час розгляду справи знає, оскільки неодноразово зустрічалися протягом досудового розслідування. У зв'язку з чим обвинувачений наносив потерпілому тілесні ушкодження, останній не знає. Інші працівники поліції тілесних ушкоджень йому не заподіювали. З обвинуваченим конфліктів раніше не мав, відносин з обвинуваченим ніяких не мав. У вказаний день спілкувався приблизно о 22:00 год. з власної ініціативи з працівниками патрульної поліції з цієї ж підстави. До входу у райвідділ тілесних ушкоджень, окрім травми коліна, внаслідок якої йому була встановлена інвалідність, не мав. ОСОБА_2 під час заподіяння ним тілесних ушкоджень, повідомив йому, що його болить коліно. Про наявність інвалідності ні обвинуваченому, ні іншим працівникам поліції не повідомляв, про факт заподіяння йому обвинуваченим тілесних ушкоджень, іншим працівникам поліції не повідомляв, оскільки кричав від болі.

Згідно показань свідка, ОСОБА_5, в судовому засіданні, свідок потерпілого не знає, перебував 01.12.2016 року близько 23:00 год. у приміщенні чергової частини Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, оскільки це було необхідно по роботі, у приміщення райвідділу зайшов потерпілий ОСОБА_1, постукав у віконечко чергової частини. Черговий ОСОБА_2, або помічник чергового, відчинив віконечко. Потерпілий перебував у приміщенні з сигаретою, яку курив, і вдихав його через вказане віконечко всередину чергової частини, що він побачив. Судячи по розмові, вказана особа перебувала в нетверезому стані, запитав у нас, чому ми не прибираємо сніг, що він додому не може зайти, йому ОСОБА_2 зробив зауваження, щоб він припинив курити, виражатися нецензурними словами, на що потерпілий не зреагував, а продовжував в сторону працівників поліції вживати нецензурні слова. ОСОБА_2 сам вийшов на коридор до даного чоловіка, наскільки розуміє, припиняти протиправні дії даного громадянина. Що відбувалося за межами чергової частини не знає, оскільки не перебував у відповідному радіусі огляду. Оскільки він займався своїми справами, і зауважив лише, що прийшла особа, яка зухвало поводиться, ОСОБА_2, наскільки пригадує, попросив когось із присутніх в черговій частині подати йому кайданки, один з працівників поліції виніс йому кайданки, ОСОБА_2 повернувся до приміщення чергової частини приблизно через 2 хвилини. Протягом усього цього часу він займався своїми справами, потім пішов на другий поверх приміщення райвідділу. Коли повертався на вихід з райвідділу, потерпілого ОСОБА_1 в приміщенні райвідділу не було, була звичайна робоча обстановка.

Згідно показань свідка, ОСОБА_4, наданими в судовому засіданні, свідок перебував на зміні 01.12.2016 року близько 23:00 год. у приміщенні чергової частини Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області за стійкою чергової частини. Разом з ним в приміщенні перебував черговий ОСОБА_2, а також працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_5 В цей час в приміщення райвідділу зайшов на той час незнайомий йому з вигляду мужчина, потерпілий ОСОБА_1, на вигляд був в стані алкогольного сп'яніння, окрім того курив у приміщенні коридору за межами чергової частини. Йому було повністю видно через вікно, хто заходить у приміщення райвідділу. Потерпілий почав стукати у віконечко, йому відкрили, і почалась розмова, яку він чув. ОСОБА_1 звернувся до чергового ОСОБА_2, щоб йому сніг розчищали, при цьому поводився образливо і курив, ОСОБА_2 робив йому зауваження, щоб він не курив і припинив свої дії, на що ОСОБА_1 не реагував. Що ще говорив ОСОБА_1, не пам'ятає. Як ОСОБА_2 відкривав клітку, не бачив, однак чув, що говорив потерпілому припинити свої дії та вийти з приміщення райвідділу. Цього всього він не бачив, лише чув, однак коли на кілька секунд перемістився, щоб побачити, що відбувається, ОСОБА_1 шарпав ОСОБА_2 за форменний одяг. Як ОСОБА_2 заламував руки ОСОБА_1 не бачив, і хто бачив, не знає, чув лише, що ОСОБА_2 крикнув, щоб дали йому наручники, помічник дав наручники, і він вийшов до ОСОБА_2 і передав йому наручники. ОСОБА_1 лежав обличчям донизу, а ОСОБА_2 не стояв, а завернув руки назад потерпілому і на бік сидячи. Він подав ОСОБА_2 наручники, і вони підняли ОСОБА_1 з підлоги. ОСОБА_1, лежачи, викрикував образливі слова, жодних криків про допомогу не здійснював, про те, що в нього проблеми з ногою, травми, каліцтва йому не повідомляв, а також не повідомляв, що його бив ОСОБА_2 Частини розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_1 міг не чути. Звуків, характерних для бійки, не чув. Після цього ОСОБА_2 пішов в приміщення чергової частини, а звідти вийшов ОСОБА_7 з табуреткою, ОСОБА_2 викликав групу швидкого реагування, щоб відвезти ОСОБА_1 на освідування. Вважає, що ОСОБА_1 міг самостійно пресуватися та стояти на ногах. Коли його садили на табуретку, про жодні травми, каліцтва чи проблеми з ногою ОСОБА_1 не повідомляв. ОСОБА_1 сів на табуретку і чекав доки приїхала група у складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, вони зайшли, і вийшли з ОСОБА_1 з райвідділу, при цьому ОСОБА_1 не хотів йти і чинив спротив. ОСОБА_2 протягом цього часу і в подальшому перебував у приміщенні чергової частини. Якби опинився на місці ОСОБА_2, реагував би так як ОСОБА_2 Увесь конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривав кілька хвилин. Дружина ОСОБА_1 в приміщенні лікарні вибачалася за поведінку свого чоловіка, до працівників поліції претензій не заявляла.

Згідно показань свідка, ОСОБА_7, наданими в судовому засіданні, свідок перебував 01.12.2016 року близько 23:00 год. в кабінеті № 3 у приміщенні Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області. Почув шум. Вийшовши в перехід до чергової частини, побачив, що за металевою решіткою при вході з коридору чергової частини до приміщення райвідділу перебував вже на той час знайомий йому на вигляд громадянин, потерпілий ОСОБА_1, оскільки цього ж дня кількома годинами раніше при здійсненні ним патрулювання вулиць м. Золочів у складі групи патрулювання, недалеко від райвідділу поліції цей громадянин, перебуваючи в нетверезому стані, вже звертався до нього через те, що на вулиці не прибрано сніг. Зайшов у приміщення чергової частини, запитав, що сталося. Як пояснив ОСОБА_2, він пішов з ними поговорити, вчинив непокору, матюкався, оскільки хотів, щоб йому почистили дорогу додому, погрожував, що нас всіх звільнить з роботи. ОСОБА_1 був в нетверезому стані в кайданках. ОСОБА_2 викликав наряд, щоб його завезли в лікарню, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки він побачив, що ОСОБА_1 стояв, перебував в стані алкогольного сп'яніння, то виніс йому стілець. Вважає, що ОСОБА_1 міг самостійно пересуватися. Чи ОСОБА_1 вставав, чи його піднімали, не знає. Разом з ним в коридорі був ОСОБА_4 Коли прибули працівники патрульної поліції, то пішов одягнутися, а коли вийшов з кабінету, то побачив як ОСОБА_1 виводили в кайданках на вулицю, він чинив спротив. Чи ОСОБА_1 казав щось про біль, не чув. Моменту затримання ОСОБА_1 ОСОБА_2 не бачив. ОСОБА_2 залишався у приміщенні чергової частини. Складав протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, з протоколом про непокору ОСОБА_1 не погоджувався.

Згідно показань свідка, ОСОБА_6, наданими в судовому засіданні, свідок заступив на чергування як помічник чергового ОСОБА_2 01.12.2016 року о 20:00 год., перебував з цього часу в черговій частині у приміщенні Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області. Близько 23:00 год. перебував у вказаному приміщенні разом з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 В приміщення райвідділу зайшов раніше незнайомий з вигляду йому чоловік, потерпілий ОСОБА_1, спитав у них, чому вони не чистять сніг, при цьому висловлювався нецензурними словами. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, з ним переважно спілкувався ОСОБА_2 Зауваживши, що ОСОБА_1 курить, перебуваючи біля віконечка чергової частини, ОСОБА_2 зробив йому зауваження, на що даний громадянин не реагував, ОСОБА_1 кричав, що нас всіх позвільняє. Далі ОСОБА_2 вийшов з приміщення чергової частини. Чи відчиняв клітку і де стояв ОСОБА_2, не бачив, оскільки за цим не стежив через те, що сів за комп'ютер і зосередився на роботі за комп'ютером, зокрема перевіряв телеграми. З часу виходу ОСОБА_2 і до прохання передати кайданки пройшла 1 - 2 хвилини. Потім почув, що кажуть, щоб дав кайданки, відкрив сейф, дав кайданки капітану ОСОБА_4, після цього знову зосередився на роботі за комп'ютером. Хто одягав кайданки на ОСОБА_1 не бачив, приміщення чергової частини взагалі не покидав, оскільки необхідно було, щоб хтось постійно залишався у приміщенні чергової частини, бо могли поступити звернення від громадян по телефону. ОСОБА_2 викликав групу швидкого реагування. Як виводили ОСОБА_1 з приміщення райвідділу, не бачив, оскільки частина коридору ближче до входу не перебуває в радіусі огляду.

Згідно показань свідка, ОСОБА_8, наданими в судовому засіданні, свідок заступила на чергування в складі сектору реагування патрульної поліції № 3 01.12.2016 року о 20:00 год., перебувала з цього часу на патрулюванні. Близько приблизно 22:30 год. їй подзвонив ОСОБА_2 зі службового телефону і викликав нашу групу реагування до приміщення Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, оскільки необхідно було відвезти якогось громадянина на освідування до Золочівської ЦРЛ. Прибувши до райвідділу поліції, побачила, що перед кліткою в кайданках на табуретці сидів вже на той час знайомий їй на вигляд громадянин, потерпілий ОСОБА_1, оскільки цього ж дня о 21:00 - 21:30 при здійсненні нею патрулювання вулиць м. Золочів у складі групи патрулювання, недалеко від райвідділу поліції цей громадянин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, звертався до неї з приводу того, що треба прибрати сніг. Вказаний громадянин кричав, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував звільнити їх всіх з роботи. Робила йому зауваження. Потерпілий жодних скарг на дій працівників поліції не висловлював, на біль не скаржився. Після цього пішла на другий поверх, оскільки там очікували запрошені особи. Через декілька хвилин повернулася до чергової частини, ОСОБА_1 перебував на вулиці, оскільки звідти було чути крики. ОСОБА_2 перебував при цьому в приміщенні чергової частини. Чи міг ОСОБА_1 самостійно пересуватися, не знає, оскільки бачила його два рази, один раз сидячого, а інший - лежачого.

Згідно показань свідка, ОСОБА_9 наданими в судовому засіданні, свідок заступив на чергування в складі сектору реагування патрульної поліції № 3 01.12.2016 року о 20:00 год., перебував з цього часу на патрулюванні. В якій точно годині не пам'ятає, надійшов дзвінок від Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області і викликали групу реагування до приміщення Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, оскільки необхідно було відвезти якогось громадянина на освідування до Золочівської ЦРЛ. Прибувши до райвідділу поліції, побачив, що перед кліткою в кайданках на табуретці сидів невідомий йому громадянин, який на вигляд був у нетверезому стані. ОСОБА_1 почав ображати його та інших працівників поліції, погрожував звільненням. Черговий повідомив, що ОСОБА_1, поводив себе агресивно, курив у приміщенні райвідділу, його потрібно відвезти на освідування. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти у службовий автомобіль, на що він чинив опір, почав впиратися ногами у двері, у зв'язку з чим впав. В подальшому викликали швидку допомогу, оскільки ОСОБА_1 відмовлявся їхати на службовому автомобілі працівників поліції. Вказав, що ОСОБА_1 не скаржився на біль. Вважає, що дії ОСОБА_2 були правомірними, перевищення службових повноважень не було.

Згідно показань свідка, ОСОБА_10 наданими в судовому засіданні, свідок заступив на чергування в складі сектору реагування патрульної поліції № 3 01.12.2016 року о 20:00 год. Під час патрулювання до ОСОБА_8 на службовий телефон зателефонував черговий Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області і викликав групу реагування остільки необхідно було відвезти якогось громадянина на освідування до Золочівської ЦРЛ. Прибувши до райвідділу поліції, побачив, що в кайданках на табуретці сидів невідомий чоловік без тілесних ушкоджень. Запропонували ОСОБА_1 поїхати до Золочівської ЦРЛ на освідування на що останній почав ображати працівників поліції нецензурною лайкою. Під час того, як працівники поліції допомагали ОСОБА_1 пройти у службовий автомобіль, він впирався у двері, відмовлявся йти, поводив себе неадекватно. Після чого на вулиці впав і казав, що нікуди з ними не поїде. В подальшому працівниками поліції була викликана швидка допомога, яка через 10 хвилин прибула. Хто з працівників поліції поїхав до золочівської ЦРЛ не пам'ятає, під час освідування ОСОБА_1 присутнім не був.

Згідно показань свідка, ОСОБА_11 наданими в судовому засіданні, свідок пояснив, що 01.12.2016 року знаходився на чергуванні у приймальному відділенні Золочівської ЦРЛ. Бригада швидкої допомоги доставила ОСОБА_1 Свідок вказав, що ОСОБА_1 був у нетверезому стані та скаржився на біль у нозі. Обставин при яких йому було нанесено тілесне ушкодження не повідомляв. В подальшому потерпілому було діагностовано перелом стегнової кістки, інших травм не було.

Таким чином, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 надали пояснення, з яких вбачається недоведеною вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні катування відносно потерпілого ОСОБА_1 Зокрема, жоден із допитаних свідків, будучи присутнісми у місці настання події, не підтвердив факту завдання обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілому сильного фізичного болю, про які у своїх поясненнях веде мову сам потерпілий ОСОБА_1

Крім цього, обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України, є необгрунтованим з таких мотивів.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 14.02.2017 року в справі № 445/2335/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, відповідно до якої судом встановлено, що ОСОБА_1 01.12.2016 о 23.30 год. на вул. Шашкевича, 43, в м. Золочеві Львівської області, в приміщенні Золочівського ВП ГУНП у Львівській області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, висловлювався в бік працівників поліції нецензурними словами та ображав їх. В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 21.02.2017 року в справі № 445/2362/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, відповідно до якої судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції припинити протиправні дії, виражався нецензурними словами, пручався, вчинив фізичний опір, перебуваючи в п'яному вигляді, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП. В судовому засіданні факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст.185 КУпАП було підтверджено. Окрім цього, ОСОБА_1 пояснив, що, дійсно, 01.12.2016 близько 23:30 год. перебував у приміщенні Золочівського ГУНП у Львівській області, куди зайшов звернутися із заявою на працівників комунальних служб, які неналежно прибирають сніг на вулиці Шевченка у м. Золочеві, при цьому визнав, що курив у приміщенні Золочівського ГУНП у Львівській області та нецензурно виражався до працівників поліції.

Досліджені у судовому засіданні постанови підтверджують факт перебування потерпілого ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння у приміщенні Золочівського ГУНП у Львівській області, а також факт вчинення потерпілим низки адміністративних правопорушень, що зумовило необхідність вжиття відповідних заходів з боку обвинуваченого ОСОБА_2, у порядку, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію».

Зокрема, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я.

Відповідно до п. 1-5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Відповідно до ч. 1-3, п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби: засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; під час затримання особи; під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - зокрема, при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх.

Підсумовуючи все вище викладене, суд приходить до таких висновків:

по-перше, під час розгляду справи судом не підтверджено факту заподіяння обвинуваченим ОСОБА_2 фізичного болю потерпілому ОСОБА_1, що спричинило неможливість останнього самостійно пересуватися, а відповідно і стало причиною преломів кінцівки;

по-друге, суд критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_1, який у момент настання досліджуваної події події перебував у стані алкогольного спяніння, що ним не заперечується та підтверджується показаннями свідків, а також постановами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;

по-третє, із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 зумовлені протиправною поведінкою ОСОБА_1, який курив у заборонених місцях та виявив злісну непокору законній вимозі працівника поліції припинити протиправні дії. У діях обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає протиправної поведінки, останній діяв у межах наданих йому повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Зокрема, допитав обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідив інші надані докази. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_2 обвинувачення учасники судового провадження не заявляли.

Оцінивши покази свідків, а також досліджені матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинувачення, інкриміноване прокурором в провину ОСОБА_2 та обставини викладені в обвинувальному акті, базується лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, а встановлені в судовому засіданні обставини є підставою для розумного сумніву в доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно ст.370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним - є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим - є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд, приймаючи до уваги вищенаведене, встановив, що слідчим, прокурором, всупереч вимогам ст.92 КПК України, не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, оскільки докази, на які посилається сторона обвинувачення в частині вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.127 КК України, як на підставу доведеності провини обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину, - не були підтверджені безпосередньо під час судового розгляду, як докази, що обґрунтовують провину, і останні - можуть бути оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність, - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, у зв'язку з чим, надані стороною обвинувачення докази, не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого в провину, і відповідно для визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, приходить до вмотивованого висновку, що в рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_2 не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували пред'явлене йому прокурором обвинувачення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо наявності в діянні обвинуваченого складу інкримінованих в провину прокурором злочину, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю прокурором, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у розмірі 81 945,82 грн.

Вирішуючи питання щодо цивільний позову суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

В ч. 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У разі виправдання обвинуваченого, цивільний позов підлягає залишенню без розгляду.

Отже, цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної злочином, передбаченим ч. 1 ст. 127 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Судових витрат та речових доказів немає.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України і виправдати у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на підставі ч.3 ст. 129 КПК України слід залишити без розгляду.

Вирок суду може бути оскаржений до Львівського Апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В. М. Сивак