Рішення № 79199212, 12.11.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9109/18

2/296/2542/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.

за участю секретаря судового засідання Четвертухи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 листопада 2013 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від спільного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначає, що на даний час у провадженні Богунського районного суду м. Житомира знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем. Позивач вказує, що дитина має проблеми зі здоров'ям і потребує постійного догляду, тому вона в повному обсязі може створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Оскільки стосунки між сторонами розірвано, відповідач ніде не працює, немає самостійного доходу, не може дати дитині належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров'я дитини умов проживання, тому позивач вимушене звернутися в суд з позовом про визначення місця проживання дитини, а саме за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивачки 12.11.2018 року подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. (а.с.25).

Відповідач 25.10.2018 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про те, що позовні вимоги визнає та не заперечує, щоб дитина проживала разом з матір'ю. Також, просить суд розподілити судові витрати у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України (а.с.23).

Представник відповідача 12.11.2018 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, відзив на позовну заяву від 25.10.2018 року повністю підтримує. Також, просить суд розподілити судові витрати у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України (а.с.26).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3,4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Так, згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 23.11.2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області 23.11.2013 року, актовий запис №2260 (а.с.5).

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області 28.05.2014 року, актовий запис №1468 (а.с.6).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 виданого Управлінням праці та соціального захисту Корольовської районної ради м. Житомира та копії медичного висновку №10 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства (а.с. 8-9).

Згідно довідки №493 від 04.09.2018 року виданої директором КП «ВЖРЕП №9» ЖМР Ченковим М.М. ОСОБА_1 встановлено, що за адресою АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_5 (власник), ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_1 (донька) та ОСОБА_3 (онука) (а.с.7).

Так, після припинення спільного проживання сторін, дитина залишилась проживати з матір'ю.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З матеріалів справи убачається про відсутність існування між колишнім подружжям конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків обох батьків по відношенню до дитини та їх реалізації.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він не заперечує проти проживання дитини з матір'ю.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Враховуючи вік малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день ухвалення судового рішення не може дати об'єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої доньки з матір'ю, яка фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв'язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Разом з тим, ч.1 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті суд повертає позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись, ст. 160, 161 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Повернути з державного бюджету України ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_4,

РНОКПП НОМЕР_1,

місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Відповідач:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_5,

РНОКПП НОМЕР_2

місцезнаходження:

АДРЕСА_2

Третя особа:

Орган опіки та піклування

Житомирської міської ради,

ЄДРПОУ 04053625,

місцезнаходження:

10014, м. Житомир, майдан С.П.Корольва,4/2

Суддя О. П. Сингаївський