Рішення № 79198737, 16.01.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1015/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.07.2018 року про відмову в призначенні йому, ОСОБА_1, пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити йому, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 30.09.1998 р., пенсію за віком на підставі поданої заяви від 03.05.2018 р.

В обґрунтування позовних позивач вимог вказував, що у травні 2018 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком як ліквідатору 2 категорії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, листом №19078/02-13 від 17.07.2018 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв`язку із тим, що населені пункти с. Поліське, с. Максимовичі, с. Денисовичі не віднесено до зони відчуження.

Відмову у призначенні пенсій із зниженням пенсійного віку вважає неправомірною та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) надало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вказало що не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав. Так, позивачем при поданні заяви для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку до органу Пенсійного фонду надано наступні документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС у 1986 році; копію довідки військової частини №6689 від 04.11.1992 р. №321 завірена органами праці та соціального захисту населення (яка видана не в період виконання робіт по ліквідації наслідків ЧАЕС, а значно пізніше та не містить підстави її видачі).

З огляду на дані підстави, Пенсійним фондом направлено запит до Центрального архівного відділу Національної гвардії України. Згідно архівної довідки №544 від 20.06.2018 р. підтверджено період участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 12.11.1986 р. по 03.12.1986 р. в зоні с. Поліське, с. Максимовичі, с. Денисовичі. Однак, відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УСРС від 23.07.1991 р. №106а населені пункти с. Поліське, с. Максимовичі, с. Денисовичі не віднесено до зони відчуження.

Оскільки, наданими документами не підтверджено участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження у 1986 р., відповідно у нього відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

22.10.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без його участі. Вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Вказував, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оригінал пенсійної справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_3 виданого 16.11.1992 р., яке перереєстроване 13.03.1998 р., є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. 2 категорії (а.с. 5-6, 7).

03.05.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 22, 32).

До вищевказаної заяви позивачем було додано наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; паспорт (посвідка); трудова книжка або документи про стаж; військовий квиток; довідка про прийняття на роботу (навчання); заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк; посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС (а.с. 33).

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, а також на підставі отриманої на запит довідки від 20.06.2018 р. №544, відповідач листом №19078/02-13 від 17.07.2018 р. відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з тим, що не підтверджено участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження у 1986 році (а.с. 10).

У вказаній відмові відповідач роз'яснив позивачу право щодо оскарження рішення до вищестоящого органу або в судовому порядку.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (далі - Закон №1788-XII).

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 р. (далі - Закон №796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст. 55 Закону №796-XII.

Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Частиною 1 ст. 15 Закону №796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з момент аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації технік або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.

Абзацом 7 п.п. 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються в т.ч. документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ч.1 ст. 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. №51 (далі - Порядок №51, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно п. 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

З системного аналізу наведених вище норм видно, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Наведені вище судом висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 21.11.2006 р. у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 р. у справі № 690/23/15-а, а також постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 р. у справі №588/538/16-а та від 28.03.2018 р. у справі №333/2072/17.

Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_3 виданого 16.11.1992 р., яке перереєстроване 13.03.1998 р., є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. 2 категорії, що надає йому право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства (а.с. 7).

Судом також встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 р. № 106 (Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), село Поліське Народницького району Житомирської області, село Денисовичі Поліського району Київської області віднесено до Зони безумовного (обов`язкового) відселення згідно з постановами Ради Міністрів УРСР, а село Максимовичі Поліського району Київської області віднесено до Зони посиленого радіоактивного контролю, місто Чорнобиль Чорнобильський район Київська область - зона відчуження.

Дослідженням трудової книжки серії НОМЕР_5 та військового квитка серії НОМЕР_4 встановлено, що у період з 03.12.1985 р. по 30.10.1987 р. позивач проходив службу в лавах Радянської армії у військовій частині №6689. В період з 13.11.1986 р. по 02.12.1986 р. знаходився в районі Чорнобильської АЕС. Вказаний запис посвідчений печаткою начальника штабу військової частини №6689 (а.с. 8, 23-24, 35-36).

Відповідно до довідки №321 від 04.11.1992 р. виданої військовою частиною №6689 єфрейтор ОСОБА_1 з 13.11.1986 р. по 02.12.1986 р. виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 10 та 30 кілометрових зонах. Міста Чорнобиль і Поліське (а.с. 9).

З матеріалів справи видно, що 03.05.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом №19078/02-13 від 17.07.2018 р. відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з тим, що не підтверджено участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження у 1986 році.

В обґрунтування своєї відмови відповідач зазначив, що при поданні позивачем заяви про призначення пенсії ним подано: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році; копію довідки військової частини №6689 від 04.11.1992 р. №321 про період виконання задач по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобиль та Поліське з 13.11.1986 р. по 02.12.1986 р., звірену органами праці та соціального населення, в якій відсутні підстави видачі.

Водночас на запит Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Чернівецькій області, Центральним архівним відділом Національної гвардії України видана архівна довідка № 544 від 20.06.2018 р. щодо участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 12.11.1986 р. по 03.12.1986 р. в зоні с. Поліське, с. Максимовичі, с. Денисовичі.

Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УСРС від 23.07.1991 р. №106а введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" населені пункти с. Поліське, с. Максимовичі, с. Денисовичі не віднесено до зони відчуження.

Оскільки наданими документами не підтверджено участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження у 1986 р. позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Суд не погоджується із вказаною відмовою, оскільки участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується перш за все посвідченням Серії НОМЕР_3 виданого 16.11.1992 р., яке перереєстроване 13.03.1998 р., учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2. Вказане посвідчення недійсним не визнавалось, статус позивача учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не оспорювався.

Стосовно посилання відповідача про підготовку Департаментом соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації пакету документів до комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та правомірності встановлення позивачу статусу учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд зазначає, що учасника справи до суду жодних рішень з даного приводу не надавалося.

Крім того, відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що на час подання відзиву рішення комісією зі спірних питань не прийнято.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в призначенні йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на дані обставини рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оформлене листом №19078/02-13 від 17.07.2018 р. про відмову в призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи, тому суд не не бере до уваги посилання відповідача на довідку Центрального архівного відділу Національної гвардії України №544 від 20.06.2018р.

Суд також не бере до уваги інші доводи відповідача, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваного рішення.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 30.09.1998 р., пенсію за віком на підставі поданої заяви від 03.05.2018 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Отже, питання призначення пенсії і оформлення документів для її виплати є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищезазначеної статті, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органів Пенсійного фонду України обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши орган державної влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність оскаржуваного рішення, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.05.2018 р. про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", він зобов'язаний розглянути вказану заяву враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки, судове рішення ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, та за відсутності доказів понесення ним судових витрат, судом з урахуванням вимог ст. 139 КАС України не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оформлене листом №19078/02-13 від 17.07.2017 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) від 03.05.2018 р. про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький