Вирок № 79198317, 15.01.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4311/18

Провадження № 1-кп/206/65/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2019 р.

колегія Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

суддів Маштака К.С.

Сухорукова А.О.,

за участю секретарів Сєдової А.О.,

Берези І.П.,

Нора І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12018040700000509 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Марганець Дніпропетровської області, громадянки України, маючої середню освіту, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої:

-20.03.2008 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 2 роки;

-05.02.2009 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуту частину покарання 1 рік 3 місяці за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2008 року, визначено до відбування покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі;

-14.04.2014 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік з покладеням обов'язків на підстав ст. 76 КК України.

- 12.06.2015 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання 1 місяць за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014 року до відбуття визначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. 07.11.2017 року за ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 31.10.2017 року за ч. 3 ЗУ «Про амністію в 2016 році» звільнена з УВК (установи виконання покарань).

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори Катриченко А.А., Мельникова

В.О.,Макеєв Д.В.,

обвинувачена ОСОБА_4,

захисник-адвокат Маслій В.О.,

потерпіла ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

11.05.2018 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_4 разом зі своїми подругами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та малознайомим чоловіком ОСОБА_10 розпивали спиртні напої за місцем мешкання ОСОБА_8, а саме за адресою: АДРЕСА_2.

В ході вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 виникла сварка з приводу непристойної поведінки останнього по відношенню до ОСОБА_8

В цей же момент у ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_10

Реалізуючи свій злочинний умисел, 11.05.2018 року близько 21 годин

45 хвилин ОСОБА_4, знаходячись в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, взяла у праву руку зі столу кухонний ніж, яким остання незадовго різала їжу, та направилася в бік ОСОБА_10

В подальшому обвинувачена ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер наслідків у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, тримаючи кухонний ніж за руків'я в правій руці, з метою заподіяння смерті

ОСОБА_10 підійшла до потерпілого зі спини та нанесла останньому клинком ножа три удари зверху вниз в область спини. В результаті отриманих поранень

ОСОБА_10 повернувся до ОСОБА_4 обличчям. Не зупиняючись на досягнутому, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 нанесла

ОСОБА_11 ще два послідовних удари ножем в область шиї зліва та один удар в область лівого плеча. Після отриманих поранень потерпілий

ОСОБА_10, втрачаючи рівновагу, вийшов до коридору вказаної квартири та впав на підлогу обличчям вниз. В результаті падіння ОСОБА_10 вдарився правою частиною обличчя та всією поверхнею тіла об покриття підлоги.

В результаті злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_10 11.05.2018 року приблизно о 22 годині 30 хвилин від зазначених тілесних ушкоджень помер.

Таким чином своїми умисними злочинними діями обвинувачена ОСОБА_4 спричинила згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1056/224-Е від 05.06.2018 потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді:

-садна на правій половині обличчя (2 у лобній ділянці, 1 в проекції зовнішнього краю правого ока та 3 в проекції правої вилиці), в лівій ділянці надпліччя, над правою лопаткою та по верхньому краю правого плечового суглобу;

-6 колото-різаних ран на лівій бічній поверхні шиї на межі верхньої та середньої третин лівого грудино -ключично - сосцеподібного м'язу, в лівій надключичній ділянці, на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на спині праворуч в надлопатковій ділянці, на спині ліворуч по верхньому краю лівої лопатки, в поперековій ділянці ліворуч.

Садна спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), конструктивні властивості якого не відобразилися за механізмом удару чи удару тертя, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень і не знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті.

Колото-різані рани в лівій надключичній ділянці, на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на спині праворуч в надлопатковій ділянці, на спині ліворуч по верхньому краю лівої лопатки, в поперековій ділянці ліворуч, спричинені пласким колюче-ріжучим предметом з шириною на рівні поринулої частини в межах 0,8-1,5 см, який мав гостре лезо та обух, товщиною в межах 1,0-1,2 мм; відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень і не знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті.

Колото-різана рана на лівій бічній поверхні шиї з ушкодженням лівих яремної вени та загальної сонної артерії спричинена пласким колючо-ріжучим предметом з шириною на рівні поринулої частини 1,4 см, який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 1,2 мм; відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Смерть потерпілого ОСОБА_10 наступила від колото-різаного поранення шиї з ушкодженням лівих яремної вени та загальної сонної артерії, яке ускладнилось розвитком гострої крововтрати.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнала частково, визнаючи фактичні обставини справи, вказала, що наміру вбивати потерпілого не мала, а лише захищала свою подругу від потерпілого. При цьому суду показала, що того дня вона фактично була відсторонена від роботи, оскільки перебувала в стані алкогольного сп'яніння, вони разом з ОСОБА_8 повернулись додому, щоб вранці наступного дня приступити до роботи, при цьому вони вжили небагато спиртних напоїв та в черзі в магазині познайомились з потерпілим ОСОБА_10, який купував спиртні напої та продукти харчування. Вони разом стали вживати спиртні напої на вулиці, а потім запросили його додому до ОСОБА_8, разом з ними була ще одна їх спільна подружка ОСОБА_9, а також в гості напросився і знайомий ОСОБА_13, з яким теж вп'ятьох вживали спиртні напої в квартирі ОСОБА_8. В процесі вживання спиртних напоїв вони ходили з потерпілим до магазину, щоб ще придбати спиртне, за яке ОСОБА_10 розраховувався своїми коштами. Настя пішла спати в кімнату, ОСОБА_13 теж вийшов до житлової кімнати, де ліг спати. А вони втрьох - вона, обвинувачена, ОСОБА_8 та потерпілий продовжили на кухні розпивати спиртні напої. В кухні відсутнє електроосвітлення, тому вони сиділи майже в сутінках - трохи видно було з вікна вуличного освітлення та на кухні була настільна електрична лампа. Потерпілий став чіплятись до ОСОБА_8, він був кремезніше її за статурою, схопив руками за шию та став душити. Вона, обвинувачена, схопила зі столу ніж та стала бити його, щоб він відпустив ОСОБА_8, била його по спині. Куди саме попадала - не бачила, бо він був набагато вище на зріст, та в кухні було майже темно. Вона захищала подругу і наміру вбивати ОСОБА_10 в неї не було. В подальшому ОСОБА_10 вийшов в коридор і впав, вони навіть не могли подумати, що він помер. Потім побачили кров під ним та викликали «швидку» медичну допомогу.

Потерпіла ОСОБА_7 показала суду, що потерпілий - ОСОБА_10 - її батько. Свідком вказаних в обвинувальному акті подій не була, однак зазначила, що її батько був спокійною людиною, не конфліктною, будучи на підпитку агресії не проявляв. Вказала, що про смерть батька дізналась від родичів, так як проживала від нього окремо. Просила призначити обвинуваченій максимальну міру покарання - позбавлення волі строком на 15 років.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що дійсно протягом дня 11.05.2018 року разом з обвинуваченою та ОСОБА_9 вживали спиртні напої, познайомившись з потерпілим ОСОБА_10. Вони разом придбали спиртне та з ОСОБА_13, який теж приєднався до їхньої компанії, прийшли до неї додому, де продовжили вп'ятьох вживати спиртне. ОСОБА_9 та ОСОБА_13 розійшлись спати по кімнатах, а вони втрьох з обвинуваченою та потерпілим залишались в кухні, вживаючи спиртне. Пізніше ОСОБА_4 спровадила додому з квартири ОСОБА_13. Після 21 год. вона стала намагатись спровадити ОСОБА_10, так як назавтра їм треба було стати до роботи, але ОСОБА_10 не погоджувався, вона взяла його під лікоть, щоб довести до дверей, але той несподівано лівою рукою схопив її за горло та став душити, а правою рукою тримав її за руки, притискаючи до меблевої стінки. Вона почала задихатись, тоді ОСОБА_4 стала бити його по спині, ОСОБА_10 відпустив її, свідка, та вийшов у коридор, а ОСОБА_4 вийшла на балкон. Те, що Полич схопила на столі ніж та наносила удари потерпілому ножем, вона не бачила. Потерпілий впав в коридорі, був у крові і вона стала казати ОСОБА_4, щоб та тікала, але ОСОБА_4 сама викликала «швидку» медичну допомогу і залишалась в квартирі до приїзду слідчо-оперативної групи та медпрацівників. Під час конфлікту сварки між ними не було, ніхто ні на кого не кричав.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що навесні 2018 року, перебуваючи на подвір'ї біля будинку АДРЕСА_2, зустрів раніше йому знайомих ОСОБА_8, ОСОБА_4, раніше не знайому ОСОБА_9, та разом з ними був чоловік на ім'я ОСОБА_10, які запропонували випити пива. Посидівши біля під'їзду ОСОБА_8, вирішили всі разом піднятись до її квартири, де на кухні продовжили розпивати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_9 пішла до іншої кімнати відпочивати, після неї він також пішов спати. Потім його розбудила ОСОБА_4, яка, тримаючи ніж у руках, почала його стягувати за ногу з ліжка та виганяти з квартири, при цьому поводилась дуже агресивно, хоча жодного приводу так поводитись з ним він їй не давав. Взявши своє пиво, він пішов на вулицю та продовжив його вживати, сидячи у дворі на лавці. При цьому через відкрите вікно на кухні ОСОБА_8 чув лайку, однак хто з ким сперечався не зрозумів. Через деякий час побачив, як приїхала «швидка» медична допомога, через хвилин 20-25 піднявся і сам до квартири ОСОБА_8 та побачив, як ОСОБА_10 робили масаж серця, ОСОБА_9 повідомила, що між ним та ОСОБА_8 з ОСОБА_4 відбулась сварка, під час якої його вбили.

Крім часткого визнання своєї вини у пред'явленому обвинуваченні самою обвинуваченою, показів потерпілої, свідків, вина повністю знайшла своє об'єктивне підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даній справі, належність та допустимість яких нікими не оспорюється та не спростовується:

-протоколом огляду місця події від 11.05.2018 року та фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто та описано приміщення квартири АДРЕСА_2, під час огляду встановлено, що квартира двокімнатна, в коридорі на відстані 2 м від порогу на підлозі знаходилась пляма бурого кольору розміром 2,1х0,4 м, яка простягається по коридору до середини санвузла, де і закінчується, на кухні по всьому периметру наявні плями бурого кольору, по середині з лівої стіни від столу наявна пляма бурого кольору розміром 6х4 см, далі в ході огляду місця події зазначено, що при огляді стіни поблизу батареї центрального опалення зліва на відстані 40 см від плінтусу виявлена пляма аналогічної речовини, яка йде з гори донизу. Біля столу виявлено два табурети, розташованих близько 60-70 см на відстані прямої лінії один від одного, та справа на стіні на відстані близько 1 метра від підлоги виявлені сліди речовини бурого кольору, які йдуть з гори донизу довжиною близько 15-20 см, шириною 8 см. На підлозі наявна пляма бурого кольору із згустком розміром 1,2х2 м, яка переходить в коридор. Також на столі знаходились 2 пластикових стакана, пляшка горілки, попільничка з недопалками, обстановка в кухні не порушена ( т.1 а.п. 10-16), що підтверджує покази обвинуваченої та свідка ОСОБА_8, про те, що потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження саме в приміщенні кухні;

-протоколом огляду місця події від 12.05.2018 року та фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто та описано приміщення квартири АДРЕСА_2, під час огляду встановлено, що в кімнаті між двома диванами у коробці знаходився ніж, на який ОСОБА_4 вказала як на знаряддя вчинення нею злочину (т. 1 а.п. 17-18);

-протоколом пред'явлення трупа для впізнання від 12.05.2018 року, відповідно до якого особу чоловіка, якого було виявлено за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено як ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1, а.п. 48-49);

-протоколом огляду трупа та фототаблицею до нього від 12.05.2018 року, який було оглянуто в кабінеті № 2 КЗ «Дніпропетровська 6 НКЛ», що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська № 16, та виявлені сліди насильницької смерті (т. 1 а.п.21,23);

-висновком судово-медичного експерта № 1056/224-Е від 05.06.2018 року про те, що смерть потерпілого ОСОБА_10 наступила від колото-різаного поранення шиї з ушкодженням лівих яремної вени та загальної сонної артерії, яке ускладнилось розвитком гострої крововтрати.

При судово-медичному дослідженні трупа виявлені садна на правій половині обличчя (2 у лобній ділянці, 1 в проекції зовнішнього краю правого ока та 3 в проекції правої вилиці), в лівій ділянці надпліччя, над правою лопаткою та по верхньому краю правого плечового суглобу;

-6 колото-різаних ран на лівій бічній поверхні шиї на межі верхньої та середньої третин лівого грудино - ключично - сосцеподібного м'язу, в лівій надключичній ділянці, на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на спині праворуч в надлопатковій ділянці на спині ліворуч по верхньому краю лівої лопатки, в поперековій ділянці ліворуч.

Садна спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), конструктивні властивості яких не відобразилися за механізмом удару чи удару тертя, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень і не знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті.

Колото-різані рани в лівій надключичній ділянці, на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на спині праворуч в надлопатковій ділянці, на спині ліворуч по верхньому краю лівої лопатки, в поперековій ділянці ліворуч, спричинені пласким колюче-ріжучим предметом з шириною на рівні поринулої частини в межах 0,8-1,5 см, який мав гостре лезо та обух, товщиною в межах 1,0-1,2 мм; відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, і не знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті.

Колото-різана рана на лівій бічній поверхні шиї з ушкодженням лівих яремної вени та загальної сонної артерії спричинена пласким колючо-ріжучим предметом з шириною на рівні поринулої частини 1,4 см, який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 1,2 мм; відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

При судово- тоскикологічному дослідженні крові трупа виявлений спирт етиловий у концентрації 2,61‰, що стосовно живих осіб відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння.

При судово-імунологічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_10 встановлена група АВ за ізосерелогічною системою АВ0. (т.1 а.п. 182-186);

-висновком судово-імунологічної експертизи № 637 про те, що кров обвинуваченої ОСОБА_4, 1985 року народження, належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 ( т.1 а.п. 188);

-висновком судово-імунологічної експертизи № 638 про те, що кров свідка ОСОБА_8, 1981 року народження, належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 ( т.1 а.п. 190);

-висновком судово-медичної експертизи № 648, відповідно до якого під час проведення огляду місця події 11.05.2018 року було вилучено на марлевий тампон речовину бурого кольору, яка становить кров людини, під час дослідження якої виявлено антиген А, В і Н, що не виключає можливості походження даного сліду крові від потерпілого ОСОБА_10 та не виключається можливість походження крові від ОСОБА_4 та ОСОБА_8 лише в якості домішку, за умови присутності крові, в якій міститься антиген А, який не властивий ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (т.1 а.п. 192-194);

-висновком судово-медичної експертизи № 649, згідно якої було проведено дослідження футболки білого кольору з написом, вилученої під час проведення огляду місця події від 12.05.2018 року, на якій встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні слідів крові виявлено антиген А, В і Н, що не виключає можливості походження слідів крові від особи (осіб) групи АВ з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає можливість походження даних слідів крові від потерпілого ОСОБА_10 та не виключається можливість походження крові від ОСОБА_4 та ОСОБА_8 лише в якості домішку за умови присутності крові, в якій міститься антиген А, який не властивий ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (т. 1 а.п. 201-203);

-висновком судово-імунологічної експертизи №645, згідно якої було проведено дослідження футболки сірого кольору, вилученої під час проведення огляду місця події від 12.05.2018 року, на якій встановлено кров людини. При серологічному дослідженні слідів крові виявлено антиген А, В і Н, що не виключає можливості походження слідів крові від особи (осіб) групи АВ з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає можливість походження даних слідів крові від потерпілого ОСОБА_10 та не виключається можливість походження крові від ОСОБА_4 та ОСОБА_8 лише в якості домішку за умови присутності крові, в якій міститься антиген А, який не властивий ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (т. 1 а.п. 196-199);

-висновком судово-імунологічної експертизи № 615 про те, що на клинку ножа, вилученого в ході огляду місця події, на який вказала ОСОБА_4, знайдена кров, при визначенні видової належності крові виявлена суміш білків людини та птаха. При цитологічному дослідженні епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені ( т.1 а.п. 228-231);

-висновком судової медико - криміналістичної експертизи № 784-МК, відповідно до якого пошкодження на шматках шкіри зі спини, з лівого плеча та з шиї від потерпілого ОСОБА_10, 1964 р.н., являються колото-різаними ранами, заподіяними пласким колючо-ріжучим предметом з шириною клинка на рівні поринулої частини не більше 8,0 мм, 9,5 мм, 15,0 мм, 14,0 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною 1,0 мм та 1,2 мм, та могло бути заподіяно клинком представленого на експертизу ножа, який було вилучено під час проведення огляду 12.05.2018 року, за участі ОСОБА_4 (т.1 а.п.249-254);

- протоколом слідчого експерименту за участю обвинуваченої ОСОБА_4 та відеозаписом до нього від 30.05.2018 року, з якого вбачається, що обвинувачена в присутності захисника та судово-медичного експерта на місці розказала про обставини конфлікту між ОСОБА_8 та потерпілим , в ході якого вона, ОСОБА_4, схопила кухонний ніж та нанесла ним декілька ударів в область шиї зліва та удар в область тулубу зліва, після чого потерпілий, хапаючись за стіну, вийшов до коридору, де і впав на підлогу ( т.1 а.п.130-133);

- висновком судово-медичного експерта №1056/357-Е, згідно якого експертом не заперечувалась можливість нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченою ОСОБА_4 за обставин, на які вказувала обвинувачена під час слідчого експерименту ( т.1 а.п. 243-247);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 та відеозаписом до нього від 30.05.2018 року, з якого вбачається, що свідок є власницею житла за адресою: АДРЕСА_2, де винаймала кімнату ОСОБА_4, та вона розповіла, про конфлікт між нею та потерпілим та спосіб нанесення обвинуваченою ОСОБА_4 останньому тілесних ушкоджень за допомогою кухонного ножа, який взяла на кухні . При цьому свідок ОСОБА_8 під час слідчого експерименту вказала,що ОСОБА_4 взяла зі столу ніж та стала бити ним потерпілого зі спини, а коли той кинув її, свідка, та розвернувся обличчям до ОСОБА_4, остання продовжила наносити йому удари ножем (т.1 а.п. 125-128);

- висновком судово-медичного експерта №1056/375-Е.д., згідно якого експертом не заперечувалась можливість спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 за умов, на які вказує свідок ОСОБА_8 під час слідчого експерименту ( т.1 а.п. 238-242).

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі - потерпілому ОСОБА_10 (вбивстві) і її дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України.

Судом у ході судового розгляду при дослідженні даних письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено.

Всі вищенаведені докази в своїй сукупності свідчать про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою.

Доводи захисту та обвинуваченої про те, що обвинувачена захищала подругу та діяла при перевищенні меж необхідної оборони, є такими, що не ґрунтуються на законі та спростовуються доказами, дослідженими судом.

Згідно із ст. 115 КК України умисне вбивство з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (частина друга ст. 27 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК України).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

При кваліфікації дій обвинуваченої колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, висловлену в рішеннях у справах № 5-12 кс 14, № 5-27 кс 14, № 5-29 кс 14, № 5-34 кс 14, 5-125кс від 17.12.2015, в яких суд зазначає, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Крім того, згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» зазначено, що правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченої та свідка ОСОБА_8 в тій частині, що ОСОБА_4 не хотіла вбивати ОСОБА_10, а лише хотіла захистити свою подругу ОСОБА_8, оскільки дані доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема, і показами самої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8, характером дій обвинуваченої, спрямованих на позбавлення життя потерпілого та їх послідовність, а саме: активний характер дій обвинуваченої щодо цілеспрямованого підшукання знаряддя вбивства - ножа - предмету з підвищеними травмуючими властивостями, та нанесення потерпілому декількох колюче- ріжучих тілесних ушкоджень. При цьому обвинувачена в силу свого віку та освіти не могла не розуміти, що такі дії можуть привести до смерті потерпілого.

Також, суд враховує знаряддя вбивства - ніж, а також спосіб вчинення злочину, характер тілесних ушкоджень, їх численність та тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення шиї з ушкодженням лівих яремної вени та загальної сонної артерії, яке ускладнилось розвитком гострої крововтрати, яке згідно висновку експерта № 1056/224-Е знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.

Як встановлено в судовому засіданні відмова ОСОБА_10 покинути квартиру ОСОБА_8 була продиктована тим, що в пляшці залишалось доволі багато спиртних напоїв, про що остання зазначила в ході слідчого експерименту. Зі слів свідка в судовому засіданні вбачається, що потерпілий був приблизно такого ж зросту як і сама ОСОБА_8 ( 170-175 см) , худорлявої статури, жодних травмуючих предметів при ньому не було.

Твердження обвинуваченої ОСОБА_4 про те, що потерпілий схопив руками за шию ОСОБА_8 та душив її підтверджені висновком експерта № 1360 від 14.05.2018 року та показами самої ОСОБА_8 Суд вважає, що такі обставини та поведінка потерпілого звичайно мають бути враховані при призначенні покарання обвинуваченій. Разом з тим в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_8 вказала, що Полич продовжила наносити ОСОБА_10 удари ножем і після того , як він припинив свої дії та повернувся до ОСОБА_4 обличчям, правдивість цих свідчень підтвердила суду і сама обвинувачена.

Отже обвинувачена мала реальну можливість уникнути таких тяжких наслідків та не застосовувати ніж, покликавши на допомогу, оскільки в той момент в квартирі також перебували ще особи, які могли прийти на допомогу, застосувати інші заходи, спрямовані на припинення дій ОСОБА_10 по відношенню до ОСОБА_8, шляхом виклику поліції, чого вона не зробила.

Крім того, в той день обвинувачена мала нічим не вмотивовану агресивну поведінку і до іншого гостя ОСОБА_8- свідка ОСОБА_13, якого, також погрожуючи ножем, вигнала з квартири, хоча останній жодної агресії до присутніх не проявляв, а спав в іншій кімнаті.

Заява ОСОБА_4 про те, що вона не мала умислу на вбивство не звільняє її від відповідальності, оскільки відсутність бажання спричинити смерть іншій особі не виключає наявності умислу на вбивство. Навмисне вбивство може бути скоєно як із прямим умислом так і з неконкретизованим.

Дії обвинуваченої мають ознаки об'єктивної сторони вбивства: дії, тобто м'язове зусилля, яке спрямовує знаряддя злочину безпосередньо у життєво важливий орган потерпілого, смерті, як наслідок діяння та причинний зв'язок між діями та наслідком.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», де зазначено, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак,передбачених ч.2 ст.115 КК України, а також без ознак , передбачених ст.ст.116-118 КК України, ,зокрема, в обопільній сварці чи бійці або з помсти ,ревнощів , інших мотивів ,викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч.1 ст.115 КК України.

Ретельно дослідивши усі обставини злочину, не залишивши без уваги жодної пом'якшуючої або обтяжуючої його ознаки , колегія суддів вирішуючи питання кваліфікації дій ОСОБА_4, дійшла висновку про те, що не встановлено такого фатально небезпечного нападу або погрози такого нападу з боку загиблого, єдиним порятунком від якого була його смерть.

Не встановлено також і ознак необережного вбивства, оскільки загальновідомо, що ніж, є знаряддям з підвищеними травмуючими властивостями, здатним спричинити тяжкі тілесні ушкодження у тому числі і смерть. Частина шиї, у якій розташовані яремна та сонна артерії, є частиною тіла, травмуючий вплив на які є особливо небезпечним. Відтак, спрямування ножа у шию із м'язовим зусиллям не є необережністю. ОСОБА_4 не могла цього не усвідомлювати у силу свого віку та розвитку.

Суд розцінює поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 під час судового розгляду та часткове визнання вини, як захисно-установчу в суб'єктивно складній, несприятливій для неї судово-слідчій ситуації.

Отже, врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винної і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд доходить до одназназчого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі - потерпілому ОСОБА_10 (вбивстві) і її дії суд кваліфікує за ч.1 ст.115 КК України.

При призначенні покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, те, що вона раніше неодноразово судима (т.1 а.п. 65-68), за місцем проживання характеризується посередньо (т. 1 а.п. 62,81), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т. 1 а.п. 63,64).

Згідно висновку амбулаторної судової-психіатричної експертизи № 193 від 27.06.2018 року, ОСОБА_4 на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого їй діяння не страждала і в теперішній час не страждає. Виявляла раніше та виявляє в теперішній час самостійно емоційно нестійкий розлад особистості. Під час інкримінованого їй діяння та на теперішній час вона могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а.п. 91-93).

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи підвищену суспільну небезпечність скоєного злочину, те, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підставами застосування положень ст..69 КК України законодавець визнає наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь вчиненого злочину , з урахуванням особи винного.

З урахуванням фактичних обставин злочину, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнається судом винною, характеризуючих даних на неї, обґрунтованих підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 і попередження вчинення нових злочинів.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.

Витрати, пов'язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченої відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 10 ( десять ) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін, а строк відбування покарання обчислювати з 12.05.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь експертної установи Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України витрати: за проведення судової експертизи № 25/3.3/657 від 24.07.2018 року у розмірі 1444 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області).

Речові докази:

-марлевий тампон зі слідами речовини бурого кольору , який зберігається в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №000910) - знищити;

-сумка чоловіча, яка зберігається в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №000909) - повернути потерпілій;

-ніж зі слідами речовини бурого кольору , який зберігається в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №000908) - знищити;

-футболки, штани, труси, зі слідами речовини бурого кольору , які зберігаються в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанції №№ 000906,000907, 000905) - знищити;

-зрізи нігтів ОСОБА_4, які зберігаються в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №000916) - знищити;

-зрізи нігтів ОСОБА_8, які зберігаються в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №000912) - знищити;

-зразок крові ОСОБА_8, який зберігається в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №000911) - знищити;

-зразок крові ОСОБА_15, який зберігається в камері схову речових доказів Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №000914) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий-суддя: Н.М. Грицаюк

Судді К.С.Маштак

А.О.Сухоруков