Рішення № 79198082, 09.01.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5377/18

2/214/387/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 січня 2019 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання Горбунова Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/5377/18

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа без самостійних вимог: Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

про припинення права на аліменти, що стягуються за рішенням суду та стягнення аліментів на утримання дитини до її повноліття,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_4 (на підставі довіреності серії ННІ 876941 від 17.10.2018)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про припинення права на аліменти, що стягуються за рішенням суду та стягнення аліментів на утримання дитини до її повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на підставі виконавчого листа №2-914, виданого відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2007, з нього щомісячно стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття. Проте з 2014 року дочка постійно проживає з ним, окремо від відповідача і перебуває на повному його утриманні. На сьогодні дитина досягла чотирнадцятирічного віку і самостійно визначилась, що буде постійно проживати з ним у майбутньому, у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач втратила право на отримання аліментів від нього на утримання дитини. В свою чергу ОСОБА_2 не бажає добровільно припинити стягнення з нього вказаних аліментів на її користь, шляхом подання відповідної заяви до Саксаганського відділу ДВС м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Також, позивач стверджує, що відповідач повністю переклала на нього обов’язок по утриманню їх спільної доньки, що звужує його можливості повноцінно здійснювати догляд за останньою, тому він вважає, що ОСОБА_2 повинна сплачувати на його користь на утримання доньки аліменти за виконавчим листом, відповідно до рішення суду. Окрім того, позивач вказує на те, що на теперішній час він працює у ПрАТ «ЦГЗК» на посаді електрогазозварювальника та отримує заробітну плату в середньому розмірі 7000 гривень щомісячно. Посилаючись на те, що відповідач фізично здорова людина, не має утриманців, отже має можливість належним чином утримувати їх спільну дитину в поряду, визначеному законодавством. В зв’язку з чим, позивач просив суд припинити право ОСОБА_2 на аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, що стягуються з нього у розмірі 1/6 частки його доходу відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2007; стягнути з ОСОБА_2, на його користь на утримання ОСОБА_5, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

06.11.2018 представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, припинивши стягнення з позивача аліментів на користь відповідача; та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/6 частини від доходу, а не 1/4 як просив позивач (а.с. 22-24). Свою позицію обґрунтувала тим, що позовні вимоги про припинення стягнення аліментів відповідач визнає, оскільки той факт, що дитина постійно проживає разом з позивачем не оспорюється. Разом з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частки від її доходу, визнають частково. Оскільки при визначені розміру аліментів слід враховувати, що відповідач має кредитні зобов’язання перед ПАТ «АКБ «Конкорд» у розмірі 5026,03 грн. Також, відповідач несе витрати по утриманню дитини – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько якого ухиляється від сплати аліментів на його утримання, тому відповідач змушена здійснювати фінансування потреб сина самостійно. Окрім того, на утриманні відповідача знаходиться непрацездатна особа – інвалід ІІ групи ОСОБА_7, за якою відповідач зобов’язана доглядати на підставі договору довічного утримання. Просить прийняти до уваги, що рівень доходу ОСОБА_2 є недостатнім для того, щоб надавати 1/4 частину своїх доходів на утримання доньки, яка проживає з батьком. Так, працевлаштуватися на постійній основі на даний час відповідач не має можливості, оскільки непрацездатна ОСОБА_7, з якою вона та її син проживають в одній квартирі, потребує постійного догляду. Періодично ОСОБА_2 виїжджає за кордон для тимчасового заробітку. В період її відсутності за сином та утриманкою доглядає її мати ОСОБА_8 По мірі своїх фінансових можливостей відповідач надає фінансову допомогу на утримання доньки ОСОБА_5, та не відмовляється це робити в подальшому. Враховуючи наведені обставини, вважає, що є всі підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини її доходу щомісячно.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що живе з донькою, яку повністю забезпечує самостійно, оскільки її мати не надає кошти на утримання дитини. Проте з нього за рішенням суду стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 Вважає, що необхідно зупинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 та стягнути аліменти на його користь з відповідача на утримання спільної дитини, оскільки дочка проживає разом з ним.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, проти припинення стягнення аліментів з позивача не заперечувала, оскільки дитина фактично проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні. Однак вважала, що розмір аліментів який слід стягнути з відповідача на користь позивача повинен бути визначений в розмірі 1/6 частини від доходу відповідача. Так як остання має на утриманні неповнолітню дитину, доглядає за людиною похилого віку, яка є інвалідом 2 групи, а також має кредитні зобов’язання перед банком.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За клопотання представника відповідача в судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_8, яка суду показала, що є матір’ю відповідача. Пояснила, що окрім доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6, її донька також має третю дитину – сина ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з батьком та аліменти на нього з ОСОБА_2 не стягувались. Окрім того, донька зараз мешкає з бабусею-інвалідом та доглядає за нею, на підставі договору довічного утримання. Сина ОСОБА_6 відповідачка виховує самостійно, батько дитини будь-якої допомоги їй не надає. На теперішній час, донька вдруге поїхала на заробітки до Польщі, а за дитиною в цей час доглядає свідок.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду, суд вважає за можливе справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності заперечень проти такого розгляду справи з боку сторін, що відповідає вимогам ст.279 ЦПК України.

Ухвалою суду від 20.08.2018 відкрито провадження у справі. При цьому, задоволено клопотання про виклик у судове засідання для допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 9-11).

09.01.2019 усною ухвалою суду занесеною в журнал судового засідання, прийнято відмову позивача від клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки останні неодноразово в суд не з’являються (а.с. 47-48).

09.01.2019 усною ухвалою суду занесеною в журнал судового засідання (а.с. 47-48), задоволено клопотання представника відповідача в про допит свідка ОСОБА_8

Вислухавши думку учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Сторони мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що визнається ними, а отже, в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України, вказана обставина окремому доказуванню не підлягає.

На підставі виконавчого листа №2-914, виданого відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2007, з ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття (а.с.3). На час прийняття цього рішення судом, дитина проживала разом з матір’ю.

На день розгляду справи позивач разом з донькою мешкають за адресою: вул. Покровська, 15/1, м. Кривий Ріг, що встановлено із акта від 11.06.2018 (а.с. 5), а відповідач мешкає за адресою вул. Спаська 2/67 в м. Кривому Розі, що підтверджується актом від 18.10.2018 (а.с.33).

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно положень ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За ч. 3 ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З 2014 року по теперішній час, дочка ОСОБА_5 постійно проживає з батьком ОСОБА_1, і перебуває на повному його утриманні, що підтверджується актом від 11.06.2018, складеним мешканцями будинку №15 по вул. Покровська в м. Кривому Розі (а.с. 5).

Окрім наявного в матеріалах справи акту від 11.06.2018, факт проживання неповнолітньої ОСОБА_5 разом з позивачам та перебування її на його утриманні, визнавалося відповідачем по справі ОСОБА_2 та підтверджено показами свідка ОСОБА_8

На день розгляду справи неповнолітня ОСОБА_11 досягла 14 річного віку, та визначилася з своїм місцем проживання, яким є місце проживання її батька: вул. Покровська, 15/1, м. Кривий Ріг.

В силу ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, мають використовуватись за цільовим призначенням.

Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За таких обставин суд вважає, що аліменти на дитину підлягають сплаті тому з батьків, з ким проживає дитина.

Із змісту ст.ст. 179-181 СК України вбачається, що аліменти підлягають використанню на утримання дитини, а тому припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає отримувані аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у поставні від 16.05.2018 по справі № 139/260/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Так судовим розглядом встановлено, що на дату ухвалення рішення від 13.03.2007 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5, остання проживала разом з матір’ю, та знаходилась на її утриманні. З 2014 року місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 змінилося, та вона постійно мешкає разом із батьком за його місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. З викладеного слідує, що отримувач стягнутих за рішенням суду від 13.03.2007 аліментів, ОСОБА_2, не витрачає отримувані аліменти на дитину. Оскільки остання з нею не проживає, та знаходиться на утриманні батька. У такому випадку доцільним є припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів.

З огляду на викладене та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення стягнення аліментів на користь відповідача на утримання їх доньки знайшли підтвердження в ході розгляду справи, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення аліментів з відповідача на його користь на утримання їхньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача суд виходить з такого.

Відповідно до довідки №844 від 23.07.2018, ОСОБА_1 з 22.07.2016 працює у ПАТ «ЦГЗК», шахта «Гігант-Глибока» на посаді електрогазозварника. Загальний дохід за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 складає 71527,45 грн. Заробітна плата після вирахування утриманих обов’язкових платежів складає 30192,47 грн. Середньомісячний заробіток складає 5032,08 грн. (а.с.6).

Згідно з копією трудової книжки серії ЮИ-І №003453 на ім’я ОСОБА_12, остання звільнена з посади продавця продовольчих товарів за власним бажанням 05.10.2015 та на теперішній час офіційно не працевлаштована (а.с.38).

Відповідач ОСОБА_2 окрім спільної доньки з позивачем, має ще одну дитину - малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-КИ №457366, в якому вона вказана як мати дитини (а.с. 26).

Малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю знаходиться на утриманні відповідача ОСОБА_2, оскільки остання перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради та одержує тимчасову допомогу на дитину, коли батько ухиляється від сплати аліментів, щомісячно у розмірі 972 грн. (а.с. 32).

З акта від 18.10.2018, складеного мешканцями буд№2 по вул. Спаська м. Кривого Рогу, видно, що ОСОБА_2 з 01.05.2010 мешкає за адресою: вул. Спаська, 2/67 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та доглядає за інвалідом ІІ групи ОСОБА_7, яка також зареєстрована за вказаною адресою (а.с.33).

При цьому, як видно з копії довідки №189844, виданої МСЕК, ОСОБА_7 безстроково присвоєно ІІ групу інвалідності, у зв'язку з загальним захворюванням (а.с.31).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 сплачує усі витрати по комунальним послугам за адресою: вул. Спаська, 2/67, м. Кривий Ріг, що підтверджується довідкою №6 від 18.10.2018 про суми нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста станом на 01.10.2018 та копіями відповідних квитанцій (а.с.36, 37).

Як на одну з підстав для визначення меншого розміру аліментів відповідач посилається на договір довічного утримання, укладений 09.11.2011 між ОСОБА_7 та ОСОБА_12, за умовами якого ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_12, належну їй на праві приватної власності двокімнатну квартиру №67 в будинку №2, що знаходиться по вул. Спаській в м. Кривому Розі (а.с.27, 28-30).

Суд відхиляє зазначений доказ, оскільки ОСОБА_7, яка є інвалідом другої групи не пов’язана з відповідачем родинними зв’язками, як це визначено в п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України, а обв’язок її утримання є складовою договору довічного утримання, який по своїй суті є відплатним договором, і взамін наданого утримання відповідач набувала у власність нерухоме майно.

При цьому, посилання відповідача про здійснення матеріального забезпечення неповнолітньої доньки ОСОБА_5 шляхом виділення коштів на фінансування потреб дитини, не підтверджені доказами та не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Окрім того, суд враховує, наявні у відповідача ОСОБА_2 кредитні зобов’язання перед ПАТ «АКБ «Конкорд», що видно із змісту рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.02.2018, яким з неї стягнуто заборгованість у розмірі 5026,03 грн. (а.с.34). Однак, суд бере до уваги той факт, що розмір цих зобов’язань є незначним, а саме 5026,03 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, судовим розглядом встановлено, що відповідач не працює, не отримує стабільного заробітку, що виключає можливість призначення розміру аліментів у мінімальному рекомендованому розмірі, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У п. 17 постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

З врахуванням обставин справи, положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов’язані зі сплатою аліментів, обов’язку відповідача утримувати дитину, принципу законності, часткове визнання відповідачем позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд приходить до висновку, що в силу ст.ст. 180-183 СК України з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не меншому ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.08.2018 і до повноліття дитини.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач, як мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язана утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому, суд враховує те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Також, виходить з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дитини, враховуючи ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», а також з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

За таких обставин, враховуючи матеріальний стан відповідача, рівень отримуваного нею доходу, перебування на її утриманні малолітньої дитини, наявні кредитні зобов’язання, однак в незначному розмірі, суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання ОСОБА_5, аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.

Окрім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача в розмірі 704,80 грн. та на користь держави у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, ст.стт.280-284, 287, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017, яка набрала чинності 15.12.2017), п.п.15 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про припинення права на аліменти, що стягуються за рішенням суду та стягнення аліментів на утримання дитини до її повноліття – задовольнити частково.

Припинити право ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, на аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стягуються з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, у розмірі 1/6 частки його доходу відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2007.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14.08.2018 та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави.

На підставі ст.430 ЦПК України, допустити рішення до негайного виконання в межах місячного платежу.

Після набрання рішенням суду законної сили, видати виконавчий лист для пред’явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Третя особа: Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 Ріг Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, код 34545897, адреса місця знаходження: вул. В. Матусевича, 41, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повний текст рішення по справі складено та підписано 14.01.2019.

Суддя Хомініч С.В.