Рішення № 79197912, 11.01.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/1857/18

Провадження по справі 2/305/105/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді - Бліщ О.Б.

секретаря с/з - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної лікарні про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час між фактичним звільненням та отриманням трудової книжки на руки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, мешканка м.Рахів, вул. Миру №15/6, Закарпатської області, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 районної лікарні, місцезнаходження м.Рахів, вул. Карпатська №1, Закарпатської області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час між фактичним звільненням та отриманням трудової книжки на руки.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.08.1988 вона була прийнята на посаду фельдшера лаборанта з бактеріології в Закарпатське обласне ліксануправління, де пропрацювала до 08.06.1991, та була переведена на посаду фельдшера лаборанта з бактеріології у ОСОБА_3 Там пропрацювала включно до 25.01.2018, після чого була звільнена з займаної посади, згідно Наказу №36 від 24.01.2018. Звертає увагу на той факт, що вона звільнена з роботи 24.01.2018, а трудову книжку їй було вручено, в кабінеті завідуючого ОСОБА_3, лише 12.03.2018. Також було несвоєчасно проведено розрахунки з нею при звільненні, адже кошти їй були надіслані поштовим переказом 30.02.2018, а не у день звільнення 24.01.2018, як передбачено чинним законодавством. Просила суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на її користь середньоденну заробітну плату за час між фактичним звільненням та отриманням трудової книжки на руки, в загальній сумі 7000 гривень, беручи до уваги її середньоденний заробіток за листопад - 206,81 грн. та за грудень - 216,66 грн.

Ухвалою суду від 13.12.2018 витребувано з ОСОБА_3 районної лікарні Закарпатської області довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_2 та журнал обліку прийняття та видачі трудових книжок ОСОБА_3 ЦРЛ, із підписом ОСОБА_2 про отримання нею трудової книжки із зазначенням дати такого отримання.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. Жодна з сторін не надала суду клопотання про їх виклик в судове засідання. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 12.10.2018 відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

06.11.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву поданий ОСОБА_3 Вказаний відзив подано у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк, оскільки ухвалу про відкриття провадження представник ОСОБА_3 отримав 23.10.2018 про що свідчить розписка.

У поданому відповідачами відзиві зазначено, що заявлені позивачкою позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає, оскільки 25.01.2018, начальником відділу кадрів ОСОБА_4, позивачка була ознайомлена з наказом про звільнення на її робочому місці за адресою м.Рахів, вул. Миру №68 (приміщення спільного користування лабораторії ОСОБА_3 та ОСОБА_3 районної філії ДУ "Закарпатського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров'я України") та повідомлена про необхідність з'явитися у відділ кадрів та касу ОСОБА_3 за адресою: м.Рахів, вул. Карпатська №1 для отримання повного розрахунку та трудової книжки. Так як, до кінця робочого дня, 25.01.2018, ОСОБА_2 не з'явилася для отримання повного розрахунку, їй, 26 січня 2018 року, було надіслано електронний переказ через відділення "Укрпошти" в сумі 4777,54 грн. Стосовно отримання трудової книжки, то позивачка з власної ініціативи не звернулася у відділ кадрів для її отримання, а переслати її поштою вони не мали можливості, оскільки була відсутня письмова згода ОСОБА_2 на пересилання їй трудової книжки поштою, що передбачено п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Оскільки позивачка сама в відділ кадрів для отримання трудової книжки не з'являлася, їй був надісланий лист-нагадування. Вважають, що ОСОБА_2 своєчасно не отримала трудову книжку не з їх вини, тому просять відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, взявши до уваги відзив наданий відповідачами, суд прийшов до наступного висновку.

Нормами ст.ст.76 – 81 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, 28.06.1991 прийнята на посаду фельдшера лаборанта КДЛ. 01.10.1999 переведена на посаду фельдшера лаборанта з бактеріології ОСОБА_3 районної лікарні.

Наказом від 24.01.2018 ОСОБА_2 звільнена із займаної посади фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_3, у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку , з 25 січня 2018 року, на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КзПП України. Окрім того, п.3 вказаного наказу начальника відділу кадрів ОСОБА_3 ОСОБА_4 зобов'язано видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку.

Позивачка, пред'являючи позов, послалася на те, що відповідачами трудова книжка їй була видана тільки 12.03.2018, тому просила суд стягнути з ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки в сумі 7000 гривень.

За правилами статті 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, а статтею 47 цього Кодексу передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно з пунктом 4.1 та пунктом 4.2 Інструкції, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Частиною четвертою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз вищевказаного положення закону свідчить про те, що для його застосування необхідна наявність таких складових: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу у цій затримці. До аналогічного висновку дійшов й Верховний Суд у своїй постанові від 2 травня 2018 року, справа № 680/1026/17, провадження № 61-14985 св 18.

Суд, на підставі належним чином оцінених доказів, приходить до висновку про те, що ОСОБА_3, як роботодавцем позивачки, після звільнення ОСОБА_2 неодноразово вчинялися дії для надання можливості їй отримати трудову книжку. Комісією у складі начальника відділу кадрів відділу охорони здоров'я ОСОБА_3 РДА ОСОБА_4, водія ОСОБА_3 ОСОБА_5 було складено акт про те, що ОСОБА_2 25 січня 2018 року в приміщенні клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_3 за адресою: м.Рахів, вул. Миру 68, під час ознайомлення з наказом №36 від 24. 01.2018 про її звільнення, була повідомлена про необхідність з'явитися 25 січня 2018 року за адресою м.Рахів, вул. Карпатська №1 у відділ кадрів та касу ОСОБА_3, для отримання трудової книжки та повного розрахунку. Окрім того, 30.01.2018 на адресу ОСОБА_2 ОСОБА_3 було надіслано лист за №17/03-5 з проханням з'явитися у відділ кадрів для отримання трудової книжки.

Зазначені обставини позивачкою не спростовано.

Окрім того, позивачкою не заперечувався факт того, що з дня звільнення до моменту отримання трудової книжки на руки (12.03.2018) вона за отриманням трудової книжки не зверталася, отже, вина відповідача у затримці видачі ОСОБА_2 трудової книжки відсутня, тому немає підстав для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Не знайшли свого підтвердження й твердження позивачки про те, що за затримку видачі їй трудової книжки винних осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки таких доказів матеріали справи не містять. Надані до матеріалів позовної заяви листи в.о. директора департаменту охорони здоров'я від 25.08.2018 та міністерства соціальної політики від 23.08.2018, не являються належним доказом вини відповідача у затримці видачі трудової книжки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вказаного позову слід відмовити.

У відповідності до до ч.7 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі слід віднести за рахунок Держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної лікарні про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час між фактичним звільненням та отриманням трудової книжки на руки - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок Держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 16 січня 2019 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.