Рішення № 79197666, 15.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3942/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Роганової Т.Г., Філіпової Г.М.,

представника третьої особи-1 - Пуленко М.І.,

представника третьої особи-2 - Кирийчук І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 1. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, 2. Акціонерне товариство "Сбербанк" про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

08.11.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (надалі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним рішення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відмову у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України, викладене у листі від 16.10.2018 №№ 184/Б-14580, 184/Б-15306;

- зобов'язати відповідача вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з відповідної бази даних відповідно до пункту 2 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 07.10.2015 у виконавчому провадженні № 33669915.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно не вилучено відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з відповідної бази даних відповідно до пункту 2 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 07.10.2015 у виконавчому провадженні № 33669915.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/3942/18, призначено підготовче судове засідання на 05.12.2018.

05.12.2018 відкладено підготовче засідання на 13.12.2018.

06.12.2018 до суду відповідачем надано відзив на позов, у якому зазначено, що провадження у справі № 440/3942/18 слід закрити, оскільки у справі № 816/7579/18 є рішення суду, що набрало законної сили та яким позивачу відмовлено у задоволенні вимог про вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та зобов'язання ГЦОСІ вилучити з бази даних відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 За твердженням відповідача, постанова старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 07.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV, не є правовою підставою для зняття встановленого тимчасового обмеження ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2013 у цивільній справі № 552/5944/13-ц /т. 2 а.с. 203-208/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - третя особа-1) та Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанк Росії" (надалі - третя особа-2).

У підготовчому засіданні 27.12.2018 оголошено перерву до 03.01.2019.

29.12.2018 Акціонерним товариством "Сбербанк" надано до суду пояснення но позов, у яких указано, що станом на 28.12.2018 заборгованість перед банком позивачем не погашена, дублікат виконавчого документа підлягає пред'явленню до органів ДВС. Третя особа-2 зазначає, що боржник добровільно не вчиняє дій щодо погашення боргу, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2011 у справі № 2-1053/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором не виконано, відсутні підстави для вилучення відомостей про обмеження у праві виїзду за межі України боржнику. Ухвала Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2013 та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 18.09.2013 про обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання покладених на боржника зобов'язань є чинними та є такими, що підлягають виконанню органами, на який законом покладений такий обов'язок /т. 3 а.с. 10-12/.

03.01.2019 до суду надано пояснення відділу примусового виконання рішення УДВС ГТУЮ у Полтавській області, у яких указано, що державним виконавцем 07.10.2015, керуючись пунктом 2 статті 47, статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області № 922/4587/13 від 19.08.2015 майно боржника звільнено з-під арешту, а згідно з довідками з ДФС України та платіжних вимог відділу доходи та кошти у боржника відсутні. Зазначено, що відділом примусового виконання рішення УДВС ГТУЮ у Полтавській області неодноразово направлялися повідомлення до відповідача про скасування обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_1 /т. 3 а.с. 27-30/.

У підготовчому засіданні 03.01.2019 оголошено перерву до 10.01.2019.

Також у підготовчому засіданні 03.01.2019 судом замінено назву Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанк Росії" на Акціонерне товариство "Сбербанк".

09.01.2019 до суду надано додаткові пояснення відповідачем, у яких зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що у листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.10.2018 №№ 184/Б-14058, 184/Б-15306 допущено описку у вихідній реєстраційній даті, а саме: замість "16.10.2018" значиться "16.10.2015" /т. 3 а.с. 79-80/.

Також 09.01.2019 Акціонерним товариством "Сбербанк" надано до суду копію заяви ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Полтави про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон /т. 3 а.с. 93-121/.

У підготовчому засіданні 10.01.2019 оголошено перерву до 15.01.2019.

Також ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

14.01.2019 третьою особою-2 надано пояснення, у яких зазначено, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у вилученні відомостей щодо обмеження у праві виїзду за кордон до виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з рішенням суду від 13.12.2011, роз'яснивши, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV не є правовою підставою для вилучення інформації про обмеження права виїзду і може бути вилучена за рішенням суду /т. 3 а.с. 191-192/.

14.01.2019 відповідачем надано письмові пояснення, у яких зазначено, що постанова старшого державного виконавця Приймак О.В. від 07.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, як правова підстава для вилучення інформації, відсутня у вичерпному переліку Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження. Крім того, зазначено, що третьою особою-1 підтверджено у поясненнях, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2011 у справі № 2-1053/11 не виконано /т. 3 а.с. 213-217/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2019 за клопотаннями усіх учасників справи.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 15.01.2019 позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи-2 проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи-2 просив винести законне рішення.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із відсутністю в боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Пунктом 2 вказаної постанови, відповідно до ухвал господарського суду Харківської області №922/4587/13 від 19.08.2015 та від 31.08.2015, старшим державним виконавцем скасовано інші заходи примусового виконання рішення, зокрема скасовано тимчасове обмеження щодо боржника у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Київського районного суду м. Полтави №552/5944/13-ц від 19.08.2013 /т. 1 а.с. 33/.

Постановою в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Коноза В.М. від 19.01.2016 про перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 33669915 скасовано пункт 2 постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О.В. від 07.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу /т. 3 а.с. 130-133/.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2016 у справі № 761/6950/16-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2017, за скаргою ОСОБА_1 визнано незаконною та скасовано вказану постанову в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Коноза Віталія Миколайовича від 19.01.2016 про перевірку матеріалів виконавчого провадження ВП № 33669915 /т. 1 а.с. 11-18/.

Таким чином, чинною на даний час є постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2015 ВП № 33669915, пунктом 2 якої відповідно до ухвал господарського суду Харківської області № 922/4587/13 від 19.08.2015 та від 31.08.2015 скасовані інші заходи примусового виконання рішень, зокрема тимчасове обмеження щодо боржника у виїзді за межі України, яке встановлене ухвалою Київського районного суду м. Полтави №552/5944/13-ц від 19.08.2013.

24.09.2018 та 05.10.2018 позивач звернувся до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із заявами, у яких просив розглянути направленні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області ухвали та рішення судів, процесуальні документи, провести перевірку законності судових рішень, скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України та вилучити відомості з відповідної бази даних Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України /т. 2 а.с. 186-187, 188-189/.

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України розглянуті заяви позивача та листом від 16.10.2015 №№ 184/Б-14508, 184/Б-15306 повідомлено позивача, що Головний центр не має правових підстав вилучити відомості стосовно позивача з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України на підставі надісланої ВПВР ГТУЮ у Полтавській області постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07.10.2015 ВП № 33669915, винесеної при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1053/11 від 12.07.2012, на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" щодо стягнення з позивача заборгованості на користь ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" на загальну суму 6435639,04 грн, оскільки вказана постанова суперечить вимогам законодавства, яке діяло на час її винесення, про що Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено позивача та ВПВР ГТУЮ у Полтавській області відповідними листами. Також проінформовано, що відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 07.01.2014 № 288/5/102 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби України та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2014 за № 273/25050, а саме: пунктів 3, 4 розділу ІІІ інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається Головним центром з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), про закінчення виконавчого провадження, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України. Зазначено, що особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю у разі винесення постанови про: повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла) на підставі частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження"; постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох днів надсилається державним виконавцем до Головного центру. Також указано, що іншого порядку не встановлено /т. 2 а.с. 190/.

Не погодившись із зазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 № 661-IV (надалі - Закон № 661-IV) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 2 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 № 1710-VI прикордонний контроль забезпечується шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних.

Суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України № 288/5/102 від 07.01.2014, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2014 за № 273/25050, затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження (дата втрати чинності - 06.02.2018).

Відповідно до пункту 3 Розділу І "Загальну положення" цього Порядку у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, державний виконавець має право звернутися до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням (далі - боржник).

Положеннями пункту 1 Розділу ІІІ "Прийняття до виконання та вилучення інформації з бази даних" указаного Порядку передбачено, що засвідчена судом копія судового рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України направляється державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після її надходження до нього для виконання на поштову адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі - ГЦОСІ).

ГЦОСІ після надходження зазначеного судового рішення приймає його до виконання та вносить інформацію до бази даних, про що повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби протягом трьох днів.

З матеріалів справи вбачається, що стосовно ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на підставі судового рішення. Таке обмеження встановлено з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 фінансових зобов'язань перед третіми особами (АТ "Сбербанк").

Так, державний виконавець ВРВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області звернувся до Київського районного суду м. Полтави з поданням про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що в провадженні відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження ВП № 33669915 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" заборгованості на загальну суму 6435639,04 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2013 у справі №552/5944/13-ц тимчасово обмежено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві/, проживає: АДРЕСА_1, у праві виїзду за кордон - до виконання зобов'язань /т. 2 а.с. 77-78/.

Водночас, як вищезазначено, 07.10.2015 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із відсутністю в боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Пунктом 2 вказаної постанови, відповідно до ухвал господарського суду Харківської області №922/4587/13 від 19.08.2015 та від 31.08.2015, старшим державним виконавцем скасовано інші заходи примусового виконання рішення, зокрема скасовано тимчасове обмеження щодо боржника у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Київського районного суду м. Полтави № 552/5944/13-ц від 19.08.2013 /т. 1 а.с. 33/.

Ця постанова є чинною, відсутні докази її скасування відповідним органом.

При цьому суд зазначає, що у суду відсутні правові підстави у даній адміністративній справі щодо надання оцінки правомірності винесеної держаним виконавцем цієї постанови з огляду на предмет позову та сторін у справі.

Також відсутні повноваження у відповідача надавати оцінку вказаній постанові щодо її законності або незаконності, як це здійснено відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Суд зазначає, що 06.02.2018 набув чинності Порядок взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затверджено наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України 30.01.2018 № 256/5/65, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.02.2018 за № 133/31585 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Розділі ІV " Прийняття до виконання, внесення та вилучення інформації з бази даних" цього Порядку інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає (знімає з контролю) з бази даних у разі: винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчим документом про стягнення аліментів.

У разі якщо судовим рішенням особу тимчасово обмежено у праві виїзду з України до виконання зобов'язань за зведеним виконавчим провадженням, інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі постанов державного або приватного виконавця, зазначених у цьому пункті, за кожним виконавчим провадженням (виконавчим документом), що входить до складу зведеного виконавчого провадження та зазначено у судовому рішенні про тимчасове обмеження особи у праві виїзду з України.

Після реєстрації в Системі документа, на підставі якого здійснюється вилучення інформації з бази даних, та супровідного листа на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням електронного цифрового підпису зазначена інформація передається виконавцем за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.

Враховуючи те, що державним виконавцем скасовано тимчасове обмеження щодо ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України згідно постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 07.10.2015, постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 07.10.2015 є підставою для вилучення відомостей стосовно ОСОБА_1 з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Суд також зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2018 у справі № 2-1053/11, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018, визнано протиправною бездіяльність уповноважених посадових осіб ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо ненаправлення постанови від 07.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу та ухвали суду до Державної прикордонної служби України; зобов'язано уповноважених службових осіб ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області направити до Державної прикордонної служби України постанову від 07.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 33669915 на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2012 за №2-1053/11 та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2016 у справі за №4-с/761/318/2016, інші судові та процесуальні документи державного виконавця, необхідні для подальшого вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 20-32/.

Листом ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 18.09.2018 № 7756 направлено до Адміністрації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2018 у справі № 2-1053/11 належним чином засвідчену копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2015, винесену у ході виконання виконавчого документа: виконавчий лист № 2-1053/11 від 12.07.2012, що видав Шевченківський районний суд м. Києва /т.2 а.с. 171/.

Головним центром обробки спеціальної інформації на вказаний лист надано відповідь від 16.10.2018 № 0.184-24929/0/18-18-Вих., у якій указано, що відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ від 07.01.2014 № 288/5/102 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби України та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження", особа щодо якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю у разі винесення постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі, який (яка) його видала, на підставі частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох днів надсилається державним виконавцем до Головного центру. Іншого порядку не передбачено /т. 2 а.с. 173-174/.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача щодо відсутності підстав для виключення з бази інформації про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, оскільки наявна постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.10.2015 ВП № 33669915, пунктом 2 якої відповідно до ухвал господарського суду Харківської області № 922/4587/13 від 19.08.2015 та від 31.08.2015 скасовані інші заходи примусового виконання рішень, зокрема тимчасове обмеження щодо боржника у виїзді за межі України, яке встановлене ухвалою Київського районного суду м. Полтави №552/5944/13-ц від 19.08.2013.

Інших рішень щодо тимчасового обмеження щодо ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у у Полтавській області не надано та судом не встановлено, а тому законні підстави для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду з України відсутні.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно зі статтею 13 Загальної декларації прав людини, яка прийнята та проголошена в резолюції 217 А (III) Генеральної Асамблеї від 10.12.1948, кожна людина має право вільно пересуватися і вибирати місце проживання в межах кожної держави, кожен має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну і повертатися в неї.

Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї (дата ратифікації - 17.07.1997, дата набуття чинності - 11.09.1997), кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (набув чинності, у тому числі для України, 23.03.1976) передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Таким чином, вільне пересування людини є однією із основоположних свобод, гарантованих Конституцією України та чинними міжнародними договорами людині і може бути обмежено лише за виняткових обставин, встановлених законами, як-то необхідність у демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, за умови відсутності законних підстав (скасування виконавцем обмеження на право виїзду та відсутність самого виконавчого провадження, у рамках якого встановлювалося дане обмеження), відмова відповідача у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 становить незаконне втручання державного органу у його свободу вільно пересуватися.

Інших обставин щодо наявності необхідності у демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, які б могли виправдати обмеження свободи позивача вільно пересуватися, відповідачем не наведено.

Таким чином, з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відмову у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України, яке викладене у листі від 16.10.2015 (16.10.2018) № 184/Б-14580, 184/Б-15306.

З метою ефективного поновлення права позивача щодо виїзду за межі України суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, відповідно до пункту 2 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення УДВС ГУЮ у Полтавській області від 07.10.2015 у виконавчому провадженні ВП № 33669915 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд зазначає, що подання позивачем до Київського районного суду м. Полтави заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон та наявність ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2018 у справі № 2-1053/11 про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-1053/11 та від 10.12.2018 про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа до виконання не є підставою для відмови позивачу у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки чинною є постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення УДВС ГУЮ у Полтавській області від 07.10.2015 у виконавчому провадженні ВП № 33669915 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, доводи третьої особи-2 щодо необхідності вирішення питання про вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України позивача лише в порядку цивільного судочинства є безпідставними з огляду на предмет позову та сторін у даній справі.

Інші доводи відповідача не спростовують протиправність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, службове прим. 107, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37996391), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014), Акціонерне товариство "Сбербанк" (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 25959784) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відмову у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України, яке викладене у листі від 16.10.2015 (16.10.2018) № 184/Б-14580, 184/Б-15306.

Зобов'язати Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, відповідно до пункту 2 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 07.10.2015 у виконавчому провадженні ВП № 33669915 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, службове прим. 107, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37996391) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 16.01.2019.

Суддя Т.С. Канигіна