Постанова № 791974, 27.06.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2007 р.

11:10

Справа № 7/137/07

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю

“Миколаївський глиноземний завод”.

/54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А/.

До відповідача: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради

/54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/

Треті особи, які не заявляє самостійних вимог: 1. Комунальне підприємство

“Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”

/54030, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 40/

2.Державне підприємство

“Дніпро-Бузький морський торговельний порт”

/54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 54/

про: визнання противоправним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської

міської ради від 24.02.2006р. № 364 в частині присвоєння майновому комплексу, який

знаходиться у господарському віданні державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”, поштової адреси: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 479

визнання противоправним та скасування підпункт 1.37 пункту 1, пункт 2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.07.2006р. № 1324 в частині оформлення права власності за державою в особі Верховної Ради України на нерухоме майно та об’єкти незавершеного будівництва, що передані у господарське відання державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” за поштовою адреси: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 479, видачі свідоцтва про право власності на вказане майно, пункт 3 в частині посилання на підпункт 1.37 пункту 1 цього рішення.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Птичкіна В.В., довіреність від 04.10.2006р.

Фоменко О.М., довіреність від 28.03.2007р.

Від відповідача: Василюк О.В., довіреність від 28.03.2007р.

Від І третій особи: представник не з’явився.

Від ІІ третій особи: Опанюк Д.Г., довіреність від 28.03.2007р.

Позивач звернувся з позовом щодо визнання протиправними та скасування рішень відповідачачача:

від 24.02.2006р. № 364 “Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради від 26.08.2005 року № 1583 та від 23.04.2004 року № 635” в частині присвоєння майновому комплексу, який знаходиться у повному господарському віданні державного підприємства «Дніпро-Бузький морський торговельний порт”, адреси: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 479;

від 28.07.2006р. № 1324 “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за юридичними особами”: підпункту 1.37 пункту 1; пункт 2 в частині, що стосується видачі свідоцтва про право власності державному підприємству «Дніпро-Бузький морський торговельний порт”; пункт 3 в частині, що містить посилання на підпункт 1.37 пункту 1 рішення .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при прийнятті вказаних рішень відповідач вийшов за межі наданої йому компетенції; рішення суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права та інтереси позивача.

Відповідач проти позову заперечу з тих підстав, що рішення прийняті ним у межах повноважень, визначених законодавством; оформлення права власності здійснено у відповідності з пунктами 6.1 та 6.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 на підставі висновку Комунального Підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації». Вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки на момент прийняття спірних рішень позивач не був власником спірних об’єктів нерухомого майна та користувачем земельних ділянок, розташованих під об’єктами нерухомого майна по пр. Жовтневому, 479, у м. Миколаєві, отже спірними рішеннями не були порушені права позивача (т.1, а.с.103).

Третя особа –Комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації вважає, що в зв’язку з визнанням господарським судом м. Києва (рішення від 28.07.2003р. у справі № 27/28) права державної власності на об’єкт «внутрішні об’їзні дороги»(інвентарний номер 200000035) та закріпленням Міністерством транспорту та зв’язку України (наказ № 150 від 26.04.2005р.) цього об’єкту на праві господарського відання за Державним підприємством «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»на момент прийняття виконкомом міської ради спірних рішень позивач вже не був власником майданчиків №№ 48 та 64, які обліковувались у складі об’єкту під інвентарним номером 20000035. Крім того, третьою особою зазначено, що в силу частини 5 статті 120 Земельно кодексу України до Державного підприємства «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» перейшло право постійного користування земельними ділянками під об’єктами нерухомості, що були закріплені за цим підприємством. Отже, позивач на момент прийняття спірних рішень не був користувачем земельних ділянок, розташованих під об’єктами нерухомого майна по пр. Жовтневому, 479, у м. Миколаєві (т.1, а.с.104-105).

Третя особа –Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» вважає позовні вимоги безпідставними з огляду на наступне:

- рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.05.2003р. № 757 оформлено право власності на цілісний майновий комплекс Дніпро-Бузького морського порту, розташованого по пр. Жовтневому, 473, за ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” (правонаступником якого є позивач у справі). Частина майна, розташованого за цією адресою, рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2003р. у справі № 27/28 визнана державною власністю. Відповідно до п.3.1.2 Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 7/5) адреса нерухомого майна є ідентифікатором об’єкта нерухомого майна. Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі поділу об’єкту нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав закривається, кадастровий номер цього об’єкта нерухомого майна скасовується. Для ідентифікації об’єктів, закріплених за Державне підприємство “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.2006р. № 364 майновому комплексу державного підприємства надана адреса пр. Жовтневий, 479;

- майданчики 48 та 64 належать до державної власності, оскільки є частиною об’єкту під інвентарним номером 20000035;

- закон не передбачає виникнення права часткової власності на майно у разі здійснення володільцем поліпшень цього майна. Відсутні докази того, що Орендне підприємство “Миколаївський глиноземний завод”, Відкрите акціонерне товариство “Миколаївський глиноземний завод”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” правомірно здійснювали добудову об’єкту незавершеного будівництва “Реконструкція ДБМП”, отже позивач не є власником частки в об’єкті незавершеного будівництва “Реконструкція ДБМП”;

- на підставі підпункту «а»пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності мало здійснюватись з видачею свідоцтва про право власності;

- нерухоме майно розташовано на території міста Миколаєва, а позивач не довів, що об’єкти розташовані на належних йому земельних ділянках;

- чинне законодавство не обмежувало відповідача приймати рішення про оформлення права власності на об’єкти незавершеного будівництва та видавати свідоцтво про право власності (т.1 а.с.136-143).

В процесі розгляду справи до суду з метою надання пояснень викликався свідок Дмитрук О.А.–працівник Комунального підприємство “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” (т.3 а.с.6), а також здійснювався огляд речових доказів на місці (т.3 а.с.169 - протокол від 25.06.2007р.).

На підставі наявних у справі документів та пояснень представників сторін, третіх осіб, свідка суд

встановив:

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. № 8-р «Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансу» 21.05.2001р. було видано спільний наказ Міністерства транспорту України та Фонду державного майна України № 298/850 «Про передачу державного майна»(т.1 а.с.21-23). Наказом було створено комісію, яка мала до 01.07.2001р. визначити конкретний перелік та вартість майна, яке не ввійшло до статутних фондів дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт»і ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»(правонаступником якого є позивач у справі); здійснити передачу цього майна на баланс державного підприємства «Морська адміністрація Дніпро-Бузького порту»Міністерства транспорту України (правонаступником якого є Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»- третя особа у справі).

Комісією 20.07.2001р. було складено “Акт приймання-передачі державного майна, яке в процесі приватизації не включено до статутного фонду і перебуває на балансі ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, до сфери управління Міністерства транспорту України (т.1 а.с.24-27). Як вказано в Акті, на момент його складання, на балансі ВАТ “МГЗ” знаходилось державне майно, щодо якого між Фондом державного майна України і ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” було укладено договір оренди від 09.06.1999р. № 572. Це майно за переліком (69 позицій, в тому числі 12 - портові споруди, 57 –індивідуально визначене майно) (т.1 а.с.25-26) було передано “із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства транспорту України, на баланс ДП “Морська державна адміністрація Дніпро-Бузького морського порту”.

Будь-яких посилань на те, на яких умовах майно передається на баланс ДП “Морська державна адміністрація Дніпро-Бузького морського порту”, Акт не містить.

До складу портових споруд (12 позицій переліку), надалі –1-а група майна, входили:

1. Північне берегоукріплення

2. Південне берегоукріплення

3. Підхідний канал

4. Навігаційна обстановка

5. Акваторія

6. Причал для відстою плавбункерів

7. Тимчасовий причал

8. Причал 1

9. Причал 2

10. Причал 3

11. Причал 4

12. Причал 5.

Невід’ємною частиною Акту є Протокол № 1 “Обстеження державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “Миколаївський глиноземний завод»і передається до сфери управління Міністерства транспорту України” згідно спільного наказу Мінтрансу та ФДМ України від 21.05.2001р. № 298/850»(т.3 а.с.27-33).

У відповідності з Протоколом :

- північне берегоукріплення, інв. № 20000004 –увійшло до складу причалу патоки (причал № 31) як незавершене будівництво ВАТ “МГЗ”;

- південне берегоукріплення, інв. № 20000005 –увійшло до складу причалу № 6 як незавершене будівництво ВАТ “МГЗ”;

- причал для відстою плавбункерів, інв. № 20000011 –знаходиться у незадовільному стані, не використовується, значна частина несучих конструкцій зруйнована.

Інвентарні номери зазначались на підставі даних бухгалтерського обліку ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”.

Рішенням від 27.08.2003р. у справі № 27/28 господарський суд м. Києва задовольнив позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, третя особа –Державне підприємство “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”, до Фонду державного майна України та ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” про визнання права державної власності на об’єкти незавершеного будівництва (т.1 а.с.29-39).

У відповідності з пунктом 2 резолютивної частини рішення суд визнав недійсним наказ ФДМУ від 16.07.97 р. № 5-ПП “Про затвердження плану приватизації ОП “Миколаївський глиноземний завод” в частині включення до плану приватизації об’єкту незавершеного будівництва “Реконструкція ДБМП” (недобудовані причали 6, 7, 31) вартістю 2 805 450 грн., визнавши право державної власності на це майно.

У відповідності з пунктом 3 резолютивної частини рішення суд визнав недійсним наказ ФДМУ від 06.08.97 р. № 18-АТ в частині затвердження додатку стосовно об’єктів Дніпро-Бузького морського порту з інвентарними номерами: 20000022 (підкранний шлях), 20000023 (з’єднувач залізничного полотна), 20000024 (автошляхи всередині об’єктів), 20000029 (під’їзні дороги до територій), 20000035 (внутрішні об’їзні дороги), 20000036 (залізничні шляхи до КГХ); 20000037 (шляхи від залізниці до порту на території заводу), визнавши право державної власності на це майно.

В задоволенні позовних вимог в частині визначення належності спірних об’єктів до сфери управління Міністерства транспорту України господарський суд м. Києва відмовив (пункт 4 резолютивної частини рішення).

Отже, в зв’язку з визнанням частково незаконною приватизації, суд визнав право державної власності на майно, що увійшло до статутного фонду ВАТ «МГЗ»у відповідності з вищезазначеними наказами Фонду державного майна України. Так, об’єктами права державної власності за рішенням господарського суду м. Києва (надалі –2-а група майна) стали:

1. Об’єкти незавершеного будівництва “Реконструкція ДБМП” (недобудовані причали 6, 7, 31) вартістю 2 805 450 грн. (як було визначений станом на 1 травня 1996 року)

2. 7 об’єктів, вказаних у пункті 3 резолютивної частини рішення.

Інвентарні номери зазначались на підставі даних бухгалтерського обліку ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”.

15.07.2004р. Міністерством транспорту України було видано наказ № 629 “Про створення комісії щодо передачі державного майна” (т.1а.с.168) Згідно з пунктом 2 наказу комісія мала у місячний термін визначити конкретний перелік та вартість майна, яке не увійшло до статутних фондів дочірнього підприємства “Миколаївський річковий порт” АСК “Укррічфлот” і ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, до сфери управління Мінтрансу України; здійснити передачу майна до сфери управління Міністерства транспорту України; оформити акти прийому-передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів дочірнього підприємства “Миколаївський річковий порт” АСК “Укррічфлот” і ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, та подати їх на затвердження Міністерству транспорту України.

До складу комісії представників ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” не було включено.

Як вказано у Протоколі № 1 засідання комісії по передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів ДП “Миколаївський річковий порт” АСК “Укррічфлот” і ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, до сфери управління Міністерства транспорту України від 27.07.2004року (т.1 а.с.17—174), представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (сторони, що мала передавати майно) висловив думку про те, що наказ Мінтрансу України від 15.07.2004р. № 629 є одностороннім документом.

Комісія вирішила:

- державне майно (2-а група майна) підлягає передачі із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства транспорту України;

- в зв’язку з ненаданням Фондом державного майна України документів, що необхідні для приймання-передачі державного майна, направити лист на адресу генерального директора ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” про надання в комісію виписки з бухгалтерського балансу, складеного на 30.06.2004р., про вартість об’єктів передачі; проектно-кошторисну та виконавчу документацію на об’єкти незавершеного будівництва, які передаються; доручити ЧорноморНДІпроект та Регістру судноплавства України провести технічний огляд, обстеження стану та незалежну оцінку об’єктів, що передаються, із складанням відповідних актів та звітів; подати до Комунального підприємства “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” заяву про реєстрацію права державної власності по об’єктах, на які визнано право державної власності відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2003р. по справі № 27/28; звернутись до ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” з вимогою про надання довідки щодо суми коштів, вкладених у будівництво недобудованих причалів № 6, 7, 31, із зазначенням джерел та дати надходження та складення цих коштів; звернутись із запитом до Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” про надання копій технічних паспортів на об’єкти: підкрановий шлях, з’єднувач залізничного полотна, автошляхи всередині об’єктів, під’їзні дороги до територій, внутрішні об’їзні дороги, залізничні шляхи до КГХ, шляхи від залізниці до порту на території заводу.

Представником РВ ФДМУ по Миколаївській області протокол не було підписано, на сторінці 5 викладено особливу думку, зміст якої полягає в тому, що для передачі майна обов’язковим є рішення засновника господарського товариства –у даному випадку Фонду державного майна України; необхідно дотримуватись вимог постанови КМ України від 21.09.1998р. № 1482 щодо наявності всіх документів, які мають додаватись до Акту прийому-передачі; до складу комісії необхідно включити представників орендарів; перелік майна, що передається, необхідно узгодити з ФДМУ (т.1 а.с.174).

26.04.2005р. Міністерство транспорту та зв’язку України з посиланням на пункт 1 розпорядження КМ України від 18.01.2001р. № 8-р “Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансу” (т.1 а.с.151), постанову КМ України від 21.09.1998р. № 1482 “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, Господарський кодекс України, на Акт приймання-передачі державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, до сфери управління Міністерства транспорту України від 27.07.2004р., видало наказ № 150 “Про впорядкування управління державним майном”(т.3 а.с.62). Згідно з пунктом 1 наказу вказане вище майно (при цьому об’єкт незавершеного будівництва “Реконструкція ДБМП” визначався згідно з додатком до наказу як “недобудовані причали №№ 6, 7, 31”) закріплено на праві господарського відання за Державним підприємством “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”.

06.02.2006р. Державне підприємство “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” звернулось до відповідача з заявою “Про присвоєння адреси об’єктам державної власності” (т.3 а.с.78).

Відповідач 24.02.2006р. прийняв рішення № 364 “Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради від 26.08.05 № 1583 та від 23.04.04 № 645”, згідно з пунктом 1 якого надав майновому комплексу, який знаходиться у господарському віданні Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”, адресу: пр. Жовтневий, 479(т.1 а.с.108).

13.07.2006р. Комунальним підприємство “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” було складено Висновок «Про можливість оформлення прав власності на нерухоме майно, що розташоване по пр. Жовтневому, 479, за Державою в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” (т.3 а.с.37).

У Висновку зазначено, що 1-у групу майна було передано до сфери управління державного підприємства “Морська адміністрація Дніпро-Бузького порту”; згідно з наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.04.2005р. № 150 за Державним підприємством “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” на праві господарського відання закріплено 2-у групу майна.

Висновок обґрунтовується матеріалами технічної інвентаризації від 09.06.2006р.

На підставі цього висновку та пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідач 28.07.2006р. прийняв рішення № 1324 “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за юридичними особами”.

Згідно з пунктом 1.37 рішення № 1324 було оформлено право власності на об’єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Миколаєві: причали №№ 1, 2, 3, 4, 5, північне та південне берегоукріплення, підхідний канал, причал для відстою плавбункерів, акваторію, тимчасовий причал, недобудовані причали №№ 6, 7, 31, підкрановий шлях, з’єднувач залізничного полотна, автошляхи всередині об’єктів, під’їзні дороги до територій, внутрішні об’їзні дороги, залізничний шлях до КГХ, шляхи від залізниці до порту на території заводу, які розташовані по пр. Жовтневому, 479, за Державою в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”.

11.10.2006р. відповідач на підставі рішення № 1324 видав Державному підприємству “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 844345 (т.1 а.с.53), в якому вказано, що власникові –«державі в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” належить наступне майно:

- автошлях, 107;

- автошлях, 109;

- пожежний під’їзд, 118;

- причал № 1, 158;

- причал № 2, 159;

- причал № 3, 160;

- причал № 4, 161;

- причал № 5, 162;

- причал № 6, 163;

- причал № 7, 164;

- автошлях, 167;

- автошлях, 170;

- автошлях, 171;

- автошлях, 180;

- з’єднувач залізничного полотна, 181;

- підкрановий шлях, 182;

- акваторія, 183;

- підхідний канал, 184;

- південне берегоукріплення, 185;

- північне берегоукріплення, 186;

- причал для відстою плавбункерів, 188;

- причал № 31, 189;

- автошлях, 39;

- майданчик, 48;

- майданчик, 64;

- залізничний шлях, 94;

- автошлях, 190.

В судове засідання був викликаний в якості свідка працівник Комунального підприємства “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”, який 13.07.2006р. виготовив технічний паспорт Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” (т.3 а.с.17-23). Свідок Дмитрук О.А. пояснила суду, що інвентаризація майна у 2006 році не проводилась, технічний паспорт вона виготовила на підставі документів інвентарних справ, що були у наявності.

У відповідності з ухвалою господарського суду від 11.06.2007 року господарським судом здійснено огляд нерухомого майна, яке зазначене в оскаржуваному рішенні відповідача від 28.07.2006р. № 1324 та Свідоцтві про право власності.

Проведеним оглядом було встановлено, що північне і південне берегоукріплення як самостійні об’єкт нерухомого майна не існують, а є невід’ємною складовою частиною недобудованих причалів № 31 і № 6.

Не існує такий об’єкт нерухомого майна як тимчасовий причал. Поясненнями присутніх при огляді представників позивача і 3-ї особи - Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” встановлено, що тимчасовий причал представляв собою затоплену баржу, яка в процесі будівництва причалу № 6 була засипана піском і покрита шаром бетону. Причал для відстою плавбункерів практично зруйнований і існує в вигляді чотирьох бетонних паль над водою.

Не існує також залізничний шлях до КГХ.

Судом оглянуті майданчики № 48 і № 64, які фактично повністю забудовані об’єктами нерухомості, що є власністю позивача.

Крім того, слід зазначити, що майданчики № 48 і № 64, які зазначені у свідоцтві про право власності, взагалі не вказані в оспорюваному рішенні.

На підставі дослідження матеріалів справи та пояснень представників сторін суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав:

Оскаржуване рішення від 24.02.2006р. № 364 “Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради від 26.08.2005 року № 1583 та від 23.04.2004 року № 635” було прийнято відповідачем на підставі статті 40 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Порядку надання та зміни адрес об’єктам нерухомості в місті Миколаєві, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 19.05.2005р. № 33/17.

Припис статті 40 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” зазначає, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

У пункті 1.1. Порядку надання та зміни адрес об’єктам нерухомості в місті Миколаєві вказано, що Порядок спрямований на впорядкування нумерації домоволодінь, створення умов для володіння, користування та розпорядження об’єктами їх власниками;

Пунктом 1.2. встановлено, що Порядок діє на території міста Миколаєва . У відповідності з пунктом 1.5. вищевказаного акту об’єкти нерухомості, яким можливо надати чи змінити адресу –це земельні ділянки, окремо розташовані на земельній ділянці об’єкти (житлові будинки (садиби), адміністративні, громадські, господарські, промислові і побутові будівлі та споруди) та їх частини, вбудовані приміщення, окремо розташовані гаражі, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення .

Надані позивачем копії державних актів на землю (т.1 а.с.66-78), Довідка, затверджена начальником відділу земельних ресурсів Жовтневого району Миколаївської області (т.1 а.с.93), лист Управління земельних ресурсів від 15.05.2007 року (т.1 а.с.153) свідчать, що всі об’єкти, щодо яких приймалось рішення від 24.02.2006р. № 364, розташовані на земельних ділянках, що не відносяться до земель міста Миколаєва, а входять до складу земель Жовтневого району Миколаївської області.

У відповідності із статтею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальною громадою є жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Згідно з пунктом 41 статті 26 вказаного закону міська рада має право приймати рішення щодо питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Ані Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ані іншими законами України виконавчому комітету Миколаївської міської ради не надано право приймати рішення щодо надання адреси та оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, що розташовані за межами міста Миколаєва.

Отже, приймаючі оспорюване рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив статтю 19 Конституції України щодо дій в межах повноважень і у спосіб, встановлений законами.

Порядком надання та зміни адрес об’єктам нерухомості в місті Миколаєві не передбачено надання адреси акваторії, підхідному каналу, автошляхам, залізничним шляхам, з’єднувачу залізничного полотна, причалу для відстою плавбункерів (що розташований в межах акваторії), підкрановому шляху, берегоукріпленням (які конструктивно були чи є частинами причалів).

Крім того, суд зазначає наступне:

згідно з наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.05.2006р. № 463 “Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за промірними роботами на акваторіях і підхідних каналах до портів, суднобудівних і судноремонтних заводів та судноплавних шляхах України” акваторія –водна поверхня порту в установлених межах, що забезпечує в своїй судноплавній частині маневрування і стоянку суден, а підхідний канал –штучне поглиблення водойми або водотоку по судновому ходу, що має знаки навігаційної обстановки.

У статті 1 Водного кодексу України наведено визначення “водний об’єкт” - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Таким чином, і акваторія, і підхідний канал є водними об’єктами.

Згідно із статтею 6 Водного кодексу України води (водні об’єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об’єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно із статтею 74 Кодексу торговельного мореплавства України акваторією морського порту є відведені порту водні простори. Акваторія є державною власністю і надається порту в користування.

Відведення морського порту акваторії згідно з пунктом 2 статті 14 Водного кодексу України є компетенцією Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яким обґрунтовано рішення відповідача від 28.07.2006р. № 1324 “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за юридичними особами”, передбачені особливості оформлення право власності на об’єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності.

У Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” не могло виникнути право власності (або право господарського відання) ані на акваторію, ані на підхідний канал, отже, рішення відповідача від 28.07.2006р. № 1324 не відповідає пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Як зазначалось вище, будь-яких посилань на те, на яких умовах 1-а група майна передається на баланс ДП «Морська державна адміністрація Дніпро-Бузького морського порту», Акт від 20.07.2001р. не містить.

У частині 1 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” наведений перелік речових прав, що підлягають реєстрації. Таке речове право, як “приймання на баланс”, у переліку відсутнє.

Оскільки у спільному наказі Фонду державного майна України та Міністерства транспорту України від 21.05.2001р. № 298/850 відсутні вказівки на те, що у ДП “Морська державна адміністрація Дніпро-Бузького морського порту” виникло право господарського відання (або будь-яке інше речове право), підстав у відповідача для прийняття рішення щодо оформлення права власності (господарського відання) на 1-у групу майна, з видачею свідоцтва про право власності, не було.

Крім того, частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З 1999 року до теперішнього часу причали №№ 1, 2, 3, 4, 5 перебувають у користуванні позивача на підставі договору, що був укладений з Фондом державного майна України –органом, уповноваженим управляти державним майном, якому і сплачується орендна плата (т.1 а.с.144-145). Отже, Державне підприємство “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” не володіє, не користується та не розпоряджається зазначеним майном.

Згідно з пунктом 3.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об’єкту, права щодо якого підлягають реєстрації.

Судом встановлено, що інвентаризація майна у відповідності з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127 при виготовленні технічного паспорту Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” від 13.07.2006р. не здійснювалась.

Пунктом 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:

- заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;

- із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;

- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

- не проведено інвентаризаційних робіт.

Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності пред’явленим правовстановлювальним документам. При цьому забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Згідно з пунктом 4 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності.

Пунктом 4 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2003р. у справі № 27/28 було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визначення належності спірних об’єктів (2-а група майна) до сфери управління Міністерства транспорту України. Отже, Міністерство транспорту та зв’язку України не є органом, уповноваженим в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності (2-а група майна).

Право господарського відання на майно передбачає, що це майно закріплюється за особою власником (уповноваженим ним органом).

Пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до бюро технічної інвентаризації разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються право встановлювальні документи (додаток 1).

У Висновку Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” про можливість оформлення права власності в якості правовстановлюючого документа зазначений наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.04.2005р. № 150.

Додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення –Переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, такий документ не передбачений.

У підпункті “а” пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно вказано, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об’єкти нерухомого майна (крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Положення).

Підпунктом 28 пункту 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Указом Президента України від 27.07.2004р. № 1009/2004, визначено, що Мінтрансзв’язку України відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

За таких обставин, враховуючи, що наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.04.2005р. № 150 протирічить пункту 4 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2003р. у справі № 27/28, він не є установленим законодавством документом, на підставі якого у Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” виникло право власності (господарського відання) на майно, рішення від 28.07.2006р. № 1324 “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за юридичними особами” не відповідає Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення державній реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Лист Міністерства юстиції України від 10.05.2006р. № 19-32/1 зазначає, що при здійсненні реєстрації прав власності на об’єкти незавершеного будівництва, крім документів, що визначені Тимчасовим положенням, до бюро технічної інвентаризації для реєстрації прав власності на об’єкти незавершеного будівництва необхідно подавати наступні документи:

- державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою, виданий в установленому порядку, або договір оренди землі;

- проектно-кошторисну документацію на об’єкт незавершеного будівництва;

- опис об’єкту незавершеного будівництва;

- документи, які підтверджують виникнення права власності у особи на об’єкт незавершеного будівництва.

Об’єкти незавершеного будівництва розташовані на земельних ділянках, що належать позивачу на праві постійного користування (Державний акт І-МК № 002178 реєстрац. № 156 від 04.05.1998р.) та праві власності (Державний акт МК № 087697 реєстрац. № 1 від 04.03.2003р.).

На момент прийняття рішення № 1324 у Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” не було прав на земельні ділянки.

За таких обставин у відповідача не було підстав приймати рішення про оформлення право власності на недобудовані причали № 6, № 7, № 31 з видачею свідоцтва про право власності, тим більше, що у вищевказаному листі Міністерства юстиції України зазначено, що державна реєстрація прав на об’єкти незавершеного будівництва здійснюється без видачі свідоцтва про право власності.

Згідно з частиною 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, належний правовстановлювальний документ, на підставі якого у Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” виникло право власності (господарського відання) на об’єкти: північне берегоукріплення, південне берегоукріплення, причал для відстою плавбункерів, відсутній.

Крім того, оглядом нерухомого майна суд встановив, що таких окремих об’єктів нерухомості як північне берегоукріплення та південне берегоукріплення, тимчасовий причал, залізничний шлях до КГХ немає взагалі.

Відповідач прийняв рішення про оформлення права власності на фактично неіснуючі об’єкти. За таких обставин у Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” безпідставно виникло право вимагати від позивача відшкодування збитків, спричинених знищенням (пошкодженням) речей, що, безумовно, буде порушувати цивільні права та інтереси позивача.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2003р. у справі № 27/28 визнано право державної власності на об’єкт незавершеного будівництва «Реконструкція ДБМП»(недобудовані причали 6, 7, 31) вартістю 2 805 450 грн.

Позивачем надано довідку № 369/101-05-116 від 19.02.2006р. (т.1 а.с.79), в якій зазначено наступне, що до червня 1996 року на балансі Миколаївського глиноземного заводу перебував об’єкт незавершеного будівництва «Реконструкція ДБМП»вартістю 2 805 450 грн. У червні 1996 року витрати на будівництво за цим об’єктом були перенесені на три об’єкти: «Комплекс перевантаження імпортного глинозему»«Комплекс перевантаження патоки», «Комплекс підготовки та відвантаження червоного шламу». Сума витрат за цими об’єктами станом на 01.07.2006р. склала 23 949 156,01 грн.

Аудиторський висновок “Про Акт визначення величини витрат на окремі об’єкти незавершеного будівництва ДБМП ТзОВ «Миколаївський глиноземний завод»станом на 30 вересня 2005 року”, складений ТОВ «Аудиторська фірма «Експерт-Аудит»01.12.2005р. (т.2 а.с.16-54) свідчить, що позивач здійснював витрати у комплекси після червня 1996 року, що відобразилось на вартості об’єктів.

За таких обставин, рішення від 28.07.2006р. № 1324 “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за юридичними особами” , згідно з яким оформлено право власності (господарського відання) Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” на недобудовані причали № 6, № 7, № 31, порушує право позивача як власника частки матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

Судом встановлено, що позивач є орендарем державного майна (причалів №№ 1-5), на підставі договору, що був укладений згідно із Законом України «Про оренду державного та комунального майна», де орендодавцем є Фонд державного майна України. Частиною 1 статті 28 цього закону передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

У відповідності із статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того, рішенням від 28.07.2006р. № 1324 “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за юридичними особами” порушуються права позивача як землекористувача та власника земельних ділянок. Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин, приймаючі до уваги, що оскаржувані рішення прийняті з перевищенням повноважень, наданих законом, з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, вони є протиправними і підлягають скасуванню: рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.2006р. № 364 в частині присвоєння майновому комплексу, який знаходиться у господарському віданні Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”, поштової адреси: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 479; рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.07.2006р. № 1324 в частині підпункту 1.37 пункту 1, пункт 2 в частині оформлення права власності за державою в особі Верховної Ради України на нерухоме майно та об’єкти незавершеного будівництва, що передані у господарське відання державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” за поштовою адресою м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 479, видачі свідоцтва про право власності на вказане майно, пункт 3 в частині посилання на підпункт 1.37 пункту 1 цього рішення.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.2006р. № 364 “Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради від 26.08.2005 року № 1583 та від 23.04.2004 року № 635” в частині присвоєння майновому комплексу, який знаходиться у господарському віданні Державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт”, поштової адреси: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 479.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.37 пункту 1, пункт 2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.07.2006р. № 1324 “Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за юридичними особами” в частині оформлення права власності за державою в особі Верховної Ради України на нерухоме майно та об’єкти незавершеного будівництва, що передані у господарське відання державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” за поштової адреси: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 479, видачі свідоцтва про право власності на вказане майно, пункт 3 в частині посилання на підпункт 1.37 пункту 1 цього рішення.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” /54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ судовий збір в сумі 6, 80 грн. (шість гривень 80 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Л.I.Васильєва