Рішення № 79197091, 16.01.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/12693/18

2-а/243/15/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Слов’янську справу за адміністративним позовом головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 56207420,

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2018 р. головне управління Пенсійного фонду України звернулося до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 56207420.

Ухвалою суду від 20 грудня 2018 р. позовна заява була залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

26 грудня 2018 року позивачем надано суду квитанцію про сплату судового збору, ухвалою суду від 27.12.2018 р. по справі відкрите спрощене позовне провадження, до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 24.04.2018 р. позивачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження № 56207420 з виконання виконавчого листа № 243/9972/17, виданого Слов?янським міськрайонним судом про зобов?язання головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Заявою від 07.05.2018 р. позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду в добровільному порядку, додавши підтверджуючий документ, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Цією ж заявою позивач клопотав закінчити виконавче провадження у зв?язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення. Однак, постановою від 12.06.2018 р. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення на позивача накладено штраф у сумі 5100 грн. Зазначену постанову позивачем оскаржено, рішенням суду від 01.11.2018 р. її визнано протиправною та скасовано. Постановою від 09.07.2018 р. за повторне невиконання без поважних причин рішення на позивача накладено штраф у сумі 10200 грн. Позивач вважає зазначену постанову протиправною, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для її винесення, просить її скасувати.

Представник позивача ОСОБА_2 надала суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, справу розглядати за її відсутності.

Відповідач головне територіальне управління юстиції у Донецькій області був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, однак представник відповідача у судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився попри належне повідомлення, про причини неявки суду не повідомив.

Неявка у судове засідання учасників справи з урахуванням їх належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті у відповідності до ч.1 ст.205 КАС України. Згідно положень ч.9 ст.205 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об?єктивно оцінивши докази, надані сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов?язковими для виконання на всій території України. Принцип обов?язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов?язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Як встановлено ч.ч.2,3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

17 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 56207420) з примусового виконання виконавчого листа № 243/9972/17 від 16.04.2018 р., яким зобов?язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років; виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 р., з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області № 6637 від 10.06.2017 р., про розмір грошового забезпечення співробітника поліції, який займає посаду старшого опероуповноваженого (управління, відділу, відділення поліції) зі спеціальним званням майор міліції (а.с.5).

Головне управління Пенсійного фонду України 07.05.2018 р. звернулося до відповідача з заявою про виконання судового рішення, в якій зазначило, що управлінням 27.03.2018 р. здійснено перерахунок пенсії за рішенням суду в повному обсязі, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії від 27.03.2018 р. Розмір пенсії ОСОБА_1 після виконання рішення суду складає 4711,55 грн., сума доплати за рішенням суду за період з 01.01.2016 р. по 30.04.2018 р. становить 58350,88 грн. Посилаючись на п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р., якою визначено порядок здійснення виплати перерахованих пенсій, зазначає, що з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. щомісячно окремою сумою виплачується 50 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме 1041,99 грн. щомісячно, з 01.01.2020 щомісячно окремою сумою виплачується 100 % різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме 2083,96 грн. щомісячно. З 01.01.2018 р. – 100 % суми підвищення пенсії (2083,96 грн.). Доплату за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 (2083,96 грн. х 3 місяці = 6251,88 грн.) зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 Виплату перерахованих сум пенсій буде проведено відповідно до порядку, встановленого Постановою № 103. Просили закінчити виконавче провадження у зв?язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення (а.с.6).

Постановою головного державного виконавця від 09.07.2018 р. на ГУ ПФУ в Донецькій області накладено штраф у сумі 10200 грн. за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення (а.с.14-15).

Постановою головного державного виконавця від 16.07.2018 р. виконавче провадження № 56207420 закінчене на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.16).

Аналізуючи вищенаведені фактичні обставини у відповідності до норм чинного законодавства, суд приходить до переконання про неналежне виконання позивачем рішення Слов?янського міськрайонного суду по справі № 243/9972/17. Так, за змістом виданого на підставі цього рішення виконавчого листа вбачається, що суд зобов?язав ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років та виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 р. на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області № 6637 від 10.06.2017 р. Таким чином, зазначеним рішенням зобов?язано здійснити перерахунок пенсії та виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 р.

В той же час Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 р. № 103, яка набрала чинності 24.02.2018 р., а саме п.3, визначено: перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня

2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. — щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. — щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

З наданої позивачем інформації вбачається, що розпорядженням про перерахунок пенсії від 27.03.2018 р. було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р., розмір пенсії ОСОБА_1 після перерахунку з 01.01.2016 р. складає 4628,10 грн., сума доплати за рішенням суду за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р. становить 58350,88 грн.

В той час як рішенням суду зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України не лише здійснити перерахунок пенсії, а й виплатити пенсію, тобто різницю між нарахованою пенсією (згідно перерахунку) та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 р.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачем виконано частково рішення суду, а саме в частині здійснення перерахунку пенсії, але не виконано рішення в частині виплати пенсії.

Посилання позивача щодо необхідності застосування порядку виплати пенсії, яка перерахована за рішенням суду, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України не ґрунтуються на Законі. Так, Постановою Кабінету Міністрів України визначено порядок проведення перерахунку пенсій всім особам, що належать до начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), та встановлено порядок виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. За змістом виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду стосовно ОСОБА_1, зазначено про зобов?язання виплатити йому різницю між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої ним пенсії за період з 1 січня 2016 р. Таким чином, положення цієї Постанови Кабінету Міністрів не мають застосовуватися до перерахунку пенсії ОСОБА_1 та порядок виплати, встановлений у постанові, не замінює порядок виконання рішення суду, адже йому необхідно зробити перерахунок пенсії саме на підставі рішення суду, а не постанови. Таким чином, позивач зобов?язаний був виплатити позивачу різницю між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої ним пенсії одноразово, не застосовуючи порядок розстрочення виплати цієї різниці, передбачений у Постанові.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що під час здійснення виконавчого провадження позивачем не були надані докази щодо належного виконання судового рішення, а саме позивачем належним чином не підтверджено здійснення виплати ОСОБА_1 різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої ним пенсії за період з 1 січня 2016 р. у сумі 58350,88 грн. у повному обсязі.

Таким чином, станом на теперішній час рішення суду Головним управлінням Пенсійного Фонду України щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 не виконане.

З доводів позивача, викладених ним у позовній заяві, вбачається, що постановою від 12.06.2018 р. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн., яка була оскаржена в судовому порядку і за результатами розгляду скасована. Однак, зазначені доводи позивача не підтверджені належними доказами, оскільки позивачем не надано копії рішення суду, яке набрало законної сили.

Постановою державного виконавця від 09.07.2018 р. на позивача накладено штраф за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов?язує боржника виконати певні дії, у розмірі 10200 грн.

Як вбачається з положення ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки обов?язковою умовою накладення штрафу за невиконання судового рішення є відсутність поважних причин такого невиконання, суд зобов?язаний надати оцінку доводам позивача щодо причин такого невиконання.

З доводів позивача, викладених у позовній заяві, вбачається, що здійснити відповідні виплати, нараховані ОСОБА_1 за рішенням суду, в повному обсязі позивач не має можливості через відсутність коштів відповідного бюджетного призначення.

Аналізуючи доводи позивача у сукупності з положенням ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до переконання, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові у справі № К/9901/1598/18 від 24.01.2018 р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що доводи позивача про відсутність правових підстав у державного виконавця для винесення постанови про накладення штрафу на боржника є обґрунтованими, тому зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно положень ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб?єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 56207420 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09.07.2018 р. в розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні № 56207420, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_3

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першому апеляційному адміністративному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : І.М.Мінаєв