Рішення № 79197025, 15.01.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4994/18

2/215/580/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Тернівський районний суд міста ОСОБА_1

у складі: головуючого, судді – Квятковського Я.А.

за участю секретаря – Пономаренко М.В.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, з урахуванням поданих змін від 03.12.2018, про стягнення моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яким просить стягнути моральну шкоду у розмірі 160 000 грн., у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності. Просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування вказує, що він з 1981 року по 2018 року працював електрослюсарем черговим та з ремонту електричного устаткування у ПрАТ «ПівнГЗК» в шкідливих умовах праці, у зв’язку із чим, ним отримано професійні захворювання – хронічне обструктивне захворювання легень першого ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), що відповідно акту від 08.06.2018 року виникло з вини роботодавця.Згідно Висновку МСЕК від 02.08.2018 року, йому вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності, він потребує забезпечення лікарськими засобами, санаторно-курортного лікування, ВМП, проведення відновлювальної терапії та профілактичних заходів. Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивача, був порушений його звичайний спосіб життя, також він постійно відчуває біль у суглобах, кашель та хрипіння у грудях. Виходячи з тривалості роботи у відповідача просить стягнути з ПрАТ – 160 00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою від 23.11.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.01.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, згідно якого він вказує, що позивач добровільно обрав роботу, був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, користувався пільгами та гарантіями і у всякий час міг змінити роботу, однак цього свідомо не зробив. Зазначає про здійснення підприємством господарської діяльності з дотриманням вимог законодавства, в т.ч. про охорону праці, понвістю усунути шкідливість праці неможливо. Вказує на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між шкодою здоров’ю позивача і діями роботодавця, а також на відсутність доказів завдання моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що згідно медичних висновків та епікризів, а.с. – 45,46,47, актом розслідування хронічного професійного захворювання, а.с. 42-44, позивачу ОСОБА_2 встановлено професійні захворювання – хронічне обструктивне захворювання легень першого ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії).

Згідно двиписки МСЕК серії 12ААА № 050430 від 02.08.2018 року, позивачу з 30.07.2018 безстроково встановлено 25% хозл, висновком МСЕК він потребує забезпечення лікарськими засобами, ВМП, а.с. 46.

Позивач ОСОБА_2 з 1981 року по 2018 працював у ПрАТ, а.с.34-39.

Оцінка суду.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Законами України про Державний бюджет України на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія на 2006 -2007 р.р., абзацу 4 ст.1, підпункту "є"ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і крім того з 01.01.2008 р. припинено відшкодування моральної шкоди Фондом, незалежно від часу настання страхового випадку.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст.153 КЗпП України - на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов'язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України - власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу як вказувалося раніше згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання, медичного висновку, медичних виписок і епікризів (а.с.42-45, 44, 45, 46, 47), встановлено хронічне професійне захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі, напружені умови праці у ПрАТ: перевищення гранично допустимого рівня запиленості повітря робочої зони. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров’я позивача, згідно п.16-18 акту, рекомендовано застосування заходів по зменшенню шкідливих викидів та запиленості на робочих місцях. Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача і шкодою здоровя позивача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Тому, суд враховує тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв’язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності, тривалість розладу його здоров'я, припинення трудової діяльності за власним бажанням

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

При цьому, суд зазначає, що підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно до пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку.

Доводи представника відповідача про добровільний вибір позивачем умов праці, об’єктивний характер шкідливості умов його праці суд до уваги не бере, так як вони не мають правового значення для вирішення спору.

Згідно зі ст.ст. 133, 141 ч.6 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн. НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місце знаходження м. Кривий Ріг, про стягнення моральної шкоди у зв’язку з профзахворюванням – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцяти тисяч) грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 704,20 грн. на користь держави.

В інший частині позову відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.

Повний текст судового рішення складено 15.01.2019.

СУДДЯ: