Рішення № 79197024, 15.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 1640/3357/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Управління Держпраці у Полтавській областіпро визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

20.09.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.09.2018 №ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 16.01.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг щодо навчання та інструктажі не електротехнічному персоналу по електробезпеці. За доводами позивача, вид господарської діяльності у сфері лісозаготівлі передбачає проведення інструктажів для працівників з охорони праці та на виконання вимог законодавства з охорони праці між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір підряду. Позивач стверджує, що з моменту підписання договору ФОП ОСОБА_2 надавав послуги не систематично та самостійно організовував свою роботу та виконував її на власний розсуд; не є штатним працівником; йому не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата. З огляду на зазначене, позивач указує, що між ним та ФОП ОСОБА_2 наявні цивільно-правові правовідносини.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/3357/18, призначено підготовче засідання на 17.10.2018.

16.10.2018 відповідач надав до суду відзив на позов, у якому вказав, що за результатами проведення інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допущення працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Зазначено, що наказом № 8 від 16.01.2017 ФОП ОСОБА_1 призначено відповідальною особою по електрогосподарству ОСОБА_2 Наказом покладено на ОСОБА_2 обов'язок проводити інструктажі не електротехнічному персоналу з електробезпеки відповідно до Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. У виписці з протоколу засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці № 23 від 13.02.2017 за підписом в.о. директора ТОВ "Полтавський навчальний центр з охорони праці" Мельничук О.В. напроти прізвища ОСОБА_2 зазначена посада майстра та місце роботи - ФОП ОСОБА_1 У журналі протоколів перевірки знань ФОП ОСОБА_1 по столярному цеху за порядковим номером № 13 в графі прізвище, ім'я та по батькові, обіймана посада (спеціальність) значиться "ОСОБА_2 зам. директора відповідальний за ел. господарство", а в графі дата перевірки зазначено - 18.01.2017. Проте наказ на прийняття вказаного працівника на роботу відсутній. За твердженням відповідача, зазначене свідчить, що працівник ОСОБА_2 був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу /а.с. 75-79/.

17.10.2018 відкладено розгляд справи на 07.11.2018 у зв'язку з перебуванням судді Канигіної Т.С. у відрядженні.

30.10.2018 до суду позивач надав відповідь на відзив, у якій указано про безпідставність проведення перевірки. Крім того, представник позивача зазначає, що частиною третьою статті 15 Закону України № 2694-XII передбачено, що на підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. У зв'язку з тим, що у ФОП ОСОБА_1 не було підстав та економічної доцільності приймати до штату окремої одиниці для здійснення функцій відповідального за електрогосподарство та проводити з працівниками, які працюють за трудовими договорами у ФОП ОСОБА_1, тому позивач уклала договір із ФОП ОСОБА_2 та видала наказ №8 від 16.01.2017. Також позивач наголошує на відсутності між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 трудових правовідносин /а.с. 133-139/.

07.11.2018 відкладено розгляд справи на 28.11.2018 для надання додаткових доказів.

15.11.2018 до суду відповідачем надано заперечення, у яких указано, що начальником відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Зоріною І.О. надана інформація, що ФОП ОСОБА_2 отримав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. У ФОП ОСОБА_2 наявні два працівники, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю та зайнятість та інших нормативно-правових актів було проаналізовано зазначену інформацію та надіслано запит щодо підтвердження кількості працівників у ФОП ОСОБА_2 до Пенсійного фонду. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало наявні в реєстрі застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на 22.06.2018 відомості про те, що ФОП ОСОБА_2 за вказаний період не подавав відомості про найманих працівників до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До ФОП ОСОБА_2 було здійснено вихід головними державними інспекторами про перевірку наявної інформації щодо застрахованих осіб у даного ФОП. Указано, що ФОП ОСОБА_2 надав пояснення, що застраховані особи, які працюють з роботами підвищеної небезпеки, працюють у ФОП ОСОБА_1 У ході перевірки встановлено, що позивачем допущено ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору /а.с. 152-154/.

28.11.2018 відкладено підготовче засідання на 12.12.2018 для надання додаткових доказів у справі.

10.12.2018 позивачем надано пояснення до позову, у яких указано, що станом на 05.12.2018 договір від 16.01.2017 вичерпав свою дію, що стало підставою для здійснення повної оплати наданих ФОП ОСОБА_2 послуг у розмірі 8100,00 грн /а.с. 164-165/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2018.

26.12.2018 представниками позивача та відповідача надано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження /а.с. 188-189/.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.06.2018 № 8773/06-23 повідомлено Управління Держпраці у Полтавській області, що ФОП ОСОБА_2 за вказаний період не подавав відомості на найманих працівників до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /а.с. 83/.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що до ФОП ОСОБА_2 було здійснено вихід головним інспектором про перевірку наявної інформації щодо застрахованих осіб у даного ФОП.

18.08.2018 ФОП ОСОБА_2 надав пояснення, що наймані працівники, які працюють на деревообробних верстатах, працюють у ФОП ОСОБА_1 /а.с. 84/.

Управлінням Держпраці у Полтавській області видано наказ від 27.08.2018 № 148П про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 /а.с. 81-82/.

28.08.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області видано направлення на проведення заходу державного контролю № 1538; дата початку та закінчення заходу з 30.08.2018 по 31.08.2018 /а.с. 80/. Направлення на проведення заходу державного контролю вручено особисто - ФОП ОСОБА_1 /а.с. 80 зворот/.

За результатами проведення перевірки у період з 30.08.2018 по 31.08.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 31.08.2018 № ПЛ1860/19/АВ /а.с. 88-98/, у якому зазначено наступне.

В акті вказано про порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), а саме: наказом № 8 від 16.01.2017 ФОП ОСОБА_1 передбачено призначити відповідальною особою за електрогосподарство ОСОБА_2; проводити навчання та інструктажі не електротехнічному персоналу по електробезпеці відповідно до Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; у виписці з протоколу засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці № 23 від 13.02.2017 за підписом в.о. директора ТОВ "Полтавський навчальний центр з охорони праці" Мельничук О.В. напроти прізвища ОСОБА_2 зазначено посада - майстер, а місце роботи - ФОП ОСОБА_1; у журналі протоколу перевірки знань ФОП ОСОБА_1 по столярному цеху (розпочатий 15.12.2004) за порядковим № 13 у графі прізвище, ім'я та по батькові, обіймана посада (спеціальність) значиться "ОСОБА_2 зам. директора відповідальний за ел. господарство", а в графі дата перевірки зазначено - 18.01.2017. Проте наказ про прийняття працівника - ОСОБА_2 на роботу відсутній. Зазначене вище свідчить, що працівник - ОСОБА_2 був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу /а.с. 88-98/. Акт перевірки отримано ОСОБА_1 31.08.2018 /а.с. 98/.

31.08.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ1860/19/АВ/П /а.с. 99-101/.

31.08.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД/ІП, у якому зазначено, що розгляд справи про накладення штрафу відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, призначити в Управлінні Держпраці в Полтавській області на 06.09.2018 /а.с. 105/.

Рішення Управлінням Держпраці у Полтавській області від 31.08.2018 № ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД/ІП направлено позивачу, яке отримано позивачем 31.08.2018 /а.с. 106/.

06.09.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у зв'язку з порушенням позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягали в допущенні до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу. Керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690,00 грн /а.с. 107/.

Не погодившись із указаною постановою, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 06.09.2018 №ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводиться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як вищезазнечено, відповідач у відзиві на позов указав, що до ФОП ОСОБА_2 було здійснено вихід головним інспектором про перевірку наявної інформації щодо застрахованих осіб у даного ФОП.

18.08.2018 ФОП ОСОБА_2 надав пояснення, що наймані працівники, які працюють на деревообробних верстатах працюють у ФОП ОСОБА_1 /а.с. 84/.

У зв'язку з чим 27.08.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області видано наказ від 27.08.2018 № 148П про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 /а.с. 81-82/.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність нормативно передбачених підстав для проведення заходів державного контролю щодо ФОП ОСОБА_1

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №295).

Відповідно до пункту 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Як вищезазначено, за результатами перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області 31.08.2018 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, № ПЛ1860/19/АВ.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

06.09.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у зв'язку з порушенням позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.

ОСОБА_2 19.12.2007 зареєстрований як фізична-особа підприємець. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_2 є інша професійна, наукова та технічна діяльність /а.с. 18-22/.

Також ОСОБА_1 зареєстрована 27.04.2004 як фізична-особа підприємець /а.с. 17; 22 (звр.стор)-23/.

16.01.2017 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на надання послуг, пунктом 1 якого передбачено, що замовник - ФОП ОСОБА_1 доручає, а виконавець - ФОП ОСОБА_2 зобов'язується самостійно та на власний ризик, згідно зі статтею 15 Закону України "Про охорону праці" надавати послуги, визначені пунктом 2.1 договору, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплачувати їх за домовленістю сторін на підставі актів прийому-передачі.

Пунктом 2.1 указаного договору визначено, що виконавець надає наступні послуги для замовника: навчання та інструктажі не електротехнічному персоналу по електробезпеці відповідно до Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

Положеннями пункту 4.1 договору визначено, що прийом-передача наданих виконавцем послуг здійснюється на підставі акта про надані послуги, який підписуються сторонами.

Згідно з пунктом 4.3 договору сторони домовилися, що акт прийому-передачі наданих послуг виконавець надає замовнику після повного виконання умов договору, але не пізніше 31.12.2018 /а.с. 69-71/.

Водночас висновки відповідача щодо наявності між позивачем та ФОП ОСОБА_2 трудових правовідносин обґрунтовано тим, що наказом № 8 від 16.01.2017 ФОП ОСОБА_1 передбачено призначити відповідальною особою за електрогосподарство ОСОБА_2; проводити навчання та інструктажі не електротехнічному персоналу по електробезпеці відповідно до Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; у виписці з протоколу засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці № 23 від 13.02.2017 за підписом в.о. директора ТОВ "Полтавський навчальний центр з охорони праці" Мельничук О.В. напроти прізвища ОСОБА_2 зазначено посада - майстер, а місце роботи - ФОП ОСОБА_1; у журналі протоколу перевірки знань ФОП ОСОБА_1 по столярному цеху (розпочатий 15.12.2004) за порядковим № 13 у графі прізвище, ім'я та по батькові, обіймана посада (спеціальність) значиться "ОСОБА_2 зам. директора відповідальний за ел. господарство", а в графі дата перевірки зазначено - 18.01.2017.

Позивач зазначає, що здійснює господарську діяльність у сфері лісозаготівлі, яка пов'язана з лісопильним та стругальним виробництвом, водночас, указаний вид господарської діяльності передбачає проведення інструктажів для працівників з охорони праці.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону праці" охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Положеннями частини першої статті 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України "Про охорону праці" на підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

З Книги обліку заробітної плати ФОП ОСОБА_1 вбачається, що за період з січня 2018 року по листопад 2018 року в позивача працювало чотири працівника (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.) /а.с. 190-212/; у грудні 2018 року - три працівника (ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9.) /а.с. 213-214/.

З огляду на положення частини третьої статті 15 Закону України "Про охорону праці" позивач мала можливість залучати для виконання функцій служби охорони праці сторонніх спеціалістів на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Суд зазначає, що посвідченням № 072, виданим ОСОБА_2 ТОВ "Інженерний центр "Енергоексперт" Навчально-методичного центру /а.с. 49/, витягом з протоколу № 1/Е засідання комісії з перевірки знань від 19.01.2018 /а.с. 48/ та випискою з протоколу №23 ТОВ "Полтавського навчального центру з охорони праці" від 13.02.2017 /а.с. 50/ підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 має необхідні знання з Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів; крім того у витязі з протоколу №1/Е від 19.01.2018 зазначено посаду, професію ОСОБА_2 - підприємець, місце роботи - ФОП ОСОБА_2 (а не ФОП ОСОБА_1), у виписці з протоколу № 23 від 13.02.2017 посада зазначена - ФОП, майстер.

Указане не є достатніми доказами на підтвердження доводів відповідача про наявність трудових правовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_2

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

У цивільно-правових відносинах дії принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з аналізу вказаних норм Цивільного кодексу України та положень статей 21, 24 КЗпП України можна визначити відмінні ознаки трудових і цивільно-правових відносин.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Водночас за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, отримання певних послуг, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Фізична особа, яка виконує роботи (надає послуги), не підпорядкована правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на свій ризик; підприємство не повинно в цьому випадку дотримуватися трудового законодавства.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі відповідно до чинного законодавства України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Так, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ФОП ОСОБА_2 трудової функції, зокрема те, що працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, натомість укладеним договором ФОП ОСОБА_2 зобов'язано виконувати індивідуально-визначену роботу, що у разі її замовлення буде виконуватись і організовуватись такою особою самостійно та на власний ризик, без визначення кількості годин у день.

На підтвердження виконання договору на надання послуг від 16.01.2017 позивачем надані до суду копії: звітів про наданні послуги /а.с. 166-174/; акта приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2018 /а.с. 175/; платіжного доручення № 79 від 05.12.2018 про оплату послуг, наданих за договором про надання послуг від 16.01.2017 /а.с. 176/; платіжного доручення про сплату ФОП ОСОБА_2 єдиного податку з суми одержаної від ФОП ОСОБА_1 за надані послуги згідно з актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання послуг від 16.01.2017 /а.с. 177/.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору про надання послуг ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом цього договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначені права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, наявності в матеріалах справи доказів у їх сукупності, висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 24 КЗпП України здійснено при неповному та необ'єктивному дослідженні всіх фактичних обставин справи.

Інші доводи відповідача не спростовують протиправність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності прийняття рішення - постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.09.2018 №ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.09.2018 №ПЛ1860/19/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1116,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна