Рішення № 79196952, 16.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4477/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14.12.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі - МО України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат (надалі - Полтавський ОВК, третя особа), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 25 Протоколу №111 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 09.11.2018 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 2 групи з 08.02.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням того, що відповідно до п "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 та вжити заходи до її виплати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що ним при зверненні до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги були подані усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, які підтверджують причинний зв'язок отриманих ним поранень із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Вказує, що витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 26.01.2017 №275 та акт судово-медичного дослідження (обстеження) від 18.01.2017 №77 засвідчують відсутність в його діях протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Разом з тим, Міністерство оборони України безпідставно відмовило ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 18.12.2018 Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №440/4477/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

29.12.2018 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Полтавського ОВК, в яких зазначено, що військкомат на виконання судового рішення у справі №816/1363/18 подав Міністерству оборони України, як розпорядникові бюджетних коштів, висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Згідно з рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, капітану в запасі ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 11 Порядку №975 заявником не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення. Полтавський ОВК погоджується з таким висновком комісії Міністерства оборони України і просить у задоволенні позову відмовити (а.с.34).

10.01.2018 до суду надійшов відзив МО України, у якому відповідач зазначив, що позивачем надано до військового комісаріату неповний пакет документів, а саме, останнім не було надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі ушкодження (а.с.47-50).

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 20 липня 1986 року по 27 липня 1987 року перебував в Діючій Армії та приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с.17).

Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №77 від 18.01.2017 встановлено, що проведенням судово-медичного обстеження гр. ОСОБА_1 виявлені шрами шкіри голови, які є результатом загоєння ран, і по своїх морфологічних характеристиках не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення, внаслідок вогнепальних поранень та давністю їх утворення в період бойових дій, на які вказує обстежуваний (а.с.16).

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №275 від 26.01.2017) зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1987 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці на нижній та верхній повіках правого ока, в тім'яній ділянці, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 77 від 18 січня 2017 року Полтавського обласного бюро СМЕ, які у подальшому призвели до розвитку: "хронічної дисциркулярної енцефалопатії на фоні гіпертонічної хвороби, перенесеної ЧМТ (1987) з цефалічним, атактичним синдромами. ІХС: стенокардії напруги стабільної. ФК ІІ Кардіосклерозу атеросклеротичного .СН ІІ ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІІ ст., ст.. 2, ризик 3.", що підтверджується медичними документами, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

Позивачу з 08.02.2017 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_2 (а.с.14).

16.03.2018 позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу. До заяви додав копії: паспорта, ідентифікаційного коду, посвідчення, довідки до акта МСЕК, акта судово-медичного дослідження, витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії, довідки про проходження військової служби в ЗС.

Листом від 23.03.2018 №12/556 відповідач повідомив позивачу, що згідно з переліком документів, визначених Порядком та умовами призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, підставою для виплати допомоги, зокрема, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення. А оскільки копію такого документа заявником не надано, матеріали щодо нього не можуть бути поданими на розгляд розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Не погодившись з даною відповіддю суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського ОВК про визнання протиправною та скасування відмови у складанні висновку про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 08 лютого 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України (вих. №12/556 від 23 березня 2018 року) та зобов'язання скласти висновок про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни 2 групи з 08 лютого 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити документи на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі №816/1363/18, що набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Полтавського ОВК у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи з 08 лютого 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлену листом від 23.03.2018 вих.№12/556. Зобов'язано Полтавський ОВК скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 16.03.2018 щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни ІІ групи з 08 лютого 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити такий висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.23-28).

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Полтавський ОВК на виконання судового рішення у справі №816/1363/18 листом від 16.07.2018 №12/1593 направив МО України, як розпорядникові бюджетних коштів, висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (а.с.35). До висновку додав копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі №816/1363/18; копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності; копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію акту судово-медичного дослідження; витяг з наказу про виключення зі списків особового складу; довідку про призов (проходження військової служби) копію паспорта; копію ідентифікаційного номеру.

09.11.2018 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №111, пунктом 25 якого капітану в запасі ОСОБА_1 (Полтавський ОВК), якого 19.05.1994 звільнено зі строкової служби та 08.02.2017 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія НОМЕР_2 від 22.02.2017), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги ..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Акт судово-медичного дослідження від 17.01.2017 №77, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної ВЛК Міністерства оборони України від 26.01.2017 №275, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (а.с.41).

Позивач не погоджуючись із фактичною відмовою МО України прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІІ від 25.03.1992 (далі по тексту - Закон №2232-ХІІІ).

Поряд з цим, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі по тексту - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом б) частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та указами Президента України.

Згідно з пунктом 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 11 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Доводи відповідача, що позивачем не надано повного переліку документів, а саме документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення.

Так, відповідно до пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зокрема, Афганістан та період бойових дій на його території з квітня 1978 року по грудень 1989 року включено до Переліку країн, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Як встановлено судом, позивач з 20 липня 1986 року по 27 липня 1987 року перебував в Діючій Армії та приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

Відповідно до пункту 21.21 зазначеного Положення за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Судом досліджено акт судово-медичного дослідження (обстеження) №77 від 18.01.2017, відповідно до змісту якого: зав. відділу експертизи потерпілих, обвинувачених та ін.осіб обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської облдержадміністрації, що має стаж роботи за фахом "судово-медична експертиза" з 1999 року - Лисиця Ю. Ю. провів обстеження гр. ОСОБА_1 про що склав акт судово-медичного дослідження (обстеження). Проведенням судово-медичного обстеження гр. ОСОБА_1 виявлені шрами шкіри голови, які є результатом загоєння ран, і по своїх морфологічних характеристиках не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення, внаслідок вогнепальних поранень та давністю їх утворення в період бойових дій, на які вказує обстежуваний (а.с.16)

Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.01.2017 №275 встановлено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1987 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці на нижній та верхній повіках правого ока, в тім'яній ділянці, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 77 від 18 січня 2017 року Полтавського обласного бюро СМЕ, які у подальшому призвели до розвитку: "хронічної дисциркулярної енцефалопатії на фоні гіпертонічної хвороби, перенесеної ЧМТ (1987) з цефалічним, атактичним синдромами. ІХС: стенокардії напруги стабільної. ФК ІІ Кардіосклерозу атеросклеротичного .СН ІІ ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІІ ст., ст.. 2, ризик 3.", що підтверджується медичними документами, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

З викладеного слідує, що спеціально створеною комісією ВЛК підтверджено причинно-наслідковий зв'язок травм, контузії, поранень, захворювань ОСОБА_1 із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що по своїй суті свідчить, що поранення та захворювання позивача не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Більш того, на думку суду, додатковим підтвердженням отримання позивачем поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби є довідка МСЕК від 08.02.2017 НОМЕР_2, зідно якої позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.14).

Крім того, у дослідженому в ході розгляду справи військовому квитку НОМЕР_3 відсутні будь-які записи про вчинення позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення; навмисного чи в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння спричинення собі тілесного ушкодження (а.с.20-21).

Посилання відповідача у оскаржуваному пункті рішення на відсутність у поданих матеріалах ОСОБА_1 документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не є обґрунтованими, оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 05.11.2018 у справі №760/11962/17 (номер в ЄДРСР 77636105), від 31.10.2018 у справі №760/12713/17 (номер в ЄДРСР 77586251) та від 23.10.2018 у справі №822/3005/17 (номер в ЄДРСР 77361104).

Констатуючи викладене, суд приходить до висновку, що подані Полтавським ОВК до Міністерства оборони України документи разом із висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у своїй сукупності дають достатньо підстав вважати, що травма, контузія, поранення, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що не спростовано жодними аргументами відповідача. При цьому, подані документи не містять будь-яких застережень, визначених пунктом 11 Порядку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач не довів суду правомірності відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 25 протоколу №111 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання МО України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як інваліду ІІ групи з 08.02.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходи до її виплати, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 12-13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи, визначає Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затверджене наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564 (далі - Положення №564).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №564 Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975 (далі - Порядок), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290.

Згідно вимог пунктів 1-2 розділу ІІ Положення №564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 21-4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках".

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана, зокрема, приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 21-4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.

Пунктами 10-12 розділу ІІІ Положення №564 передбачено, що результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.

Таким чином, уповноваженим на прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги органом є Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

За приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частинами третьою та четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на те, що судом встановлено подання позивачем відповідачу усіх передбачених чинним законодавством документів, тобто позивачем виконано всі умови, визначені законом, для прийняття позитивного рішення про призначення одноразової грошової допомоги; при цьому аналіз положень Закону №2011-XII та Порядку не дає підстав для висновку про наявність у відповідача права під час розгляду порушеного позивачем питання діяти на власний розсуд, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання МО України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як інваліду ІІ групи з 08.02.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року та вжити заходи до її виплати.

При задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу суд керувався позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а (номер в ЄДРСР 71789782) та від 29.03.2018 у справі №816/303/16 (номер в ЄДРСР 73082026).

За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; рнокпп НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022; Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296; вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава), про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 09.11.2018 №111 в частині пункту 25, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як інваліду ІІ групи з 08 лютого 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року та вжити заходи до її виплати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя Г.В. Костенко