Рішення № 79196806, 10.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3978/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача Вовчака А.В.,

відповідача Жеребецького Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» (далі - позивач, ТзОВ «Топ Буд Дизайн») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2018 №0013721402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3 750 964 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 18.07.2018 №1776/13-01-14-02/41518170. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Борг-Торг» спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в деклараціях з податку на додану вартість результатів таких господарських операцій. Первинні документи долучені до матеріалів справи та були дослідженні контролюючим органом під час перевірки. В основу висновків про допущені ТзОВ «Топ Буд Дизайн» порушення податкового законодавства покладено лише посилання на узагальнену податкову інформацію та інформаційні бази даних податкових органів. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки базуються лише на припущеннях, правочини, вчинені між позивачем та вказаним контрагентом, у встановленому законом порядку не визнавалися недійсними, а податковий орган не вправі самостійно робити висновки про нікчемність правочинів. Ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів не є судовим рішенням, в якому містилися б встановлені судом факти та не має жодного відношення до предмету перевірки. Крім того, якщо контрагенти позивача чи будь-які інші особи і допустили у своїй діяльності ті чи інші порушення, позивач не може і не повинен нести відповідальність за це. Вказує, що в наказі «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки» вказано, що перевірку призначено за лютий 2018 року, однак грошове зобов'язання було незаконно донараховано за березень-квітень 2018 року. У зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у наступному. ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Топ Буд Дизайн» з питань проведення взаєморозрахунків із ТзОВ «Бор-Торг» за період лютий 2018 року, результати якої оформлено актом від 18.07.2018 №1776/13-01-14-02/41518170 та на підставі висновків якого 14.08.2018 винесено податкове повідомлення-рішення №0013721402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3750964 грн. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість у зв'язку із відсутністю реального вчинення господарських операцій з ТзОВ «Бор-Торг». Нереальність операцій з надання послуг підтверджено аналізом звітів про надані послуги, які незначні за обсягом та мають переважно загальновідому інформацію. Надані до перевірки звіти до договору на надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку від 03.01.2018 №018/05 затверджені та підписані тільки директором ТзОВ «Борг-Торг» ОСОБА_4. Первинні документи переважно складено у місті Львові, хоча місцезнаходженням Клієнта та Виконавця є місто Пустомити Львівської області. На думку податкового органу, така господарська операція є удаваною. Відповідач також послався на те, що згідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2018 у справі №761/18803/18, невідомі слідству особи за допомогою реквізитів ТзОВ «Мрія-К» перерахували грошові кошти з метою їх легалізації, переведення їх в готівку на банківські рахунки ТзОВ «Бор-Торг», вказане свідчить про недобросовісну податкову поведінку контрагента позивача. ТзОВ «Бор-Торг» реєструються податкові накладні на здійснення операцій товарів, відмінних від придбаних, що дає можливість формування «сумнівного» кредиту для суб'єктів господарської діяльності. Наведене свідчить, що господарські операції між ТзОВ «Топ Буд Дизайн» та ТзОВ «Бор-Торг» фактично не відбувались та мають ознаки нереальності. Вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 07.09.2018 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 28.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

24.10.2018 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, 19.11.2018 представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 11.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.01.2019.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ТзОВ «Топ Буд Дизайн», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ: 41518170.

ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Топ Буд Дизайн» з питань проведення взаєморозрахунків із ТзОВ «Бор-Торг» за період лютий 2018 року.

Перевірка проведена на підставі виданих ГУ ДФС у Львівській області: направлення від 03.07.2018 №6422 та наказу від 03.07.2018 №3992, згідно якими відповідачем визначено провести документальну позапланову перевірку ТзОВ «Топ Буд Дизайн» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Бор-Торг» за період лютий 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Топ Буд Дизайн» пункту 44.1 пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість, в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з ТзОВ «Бор-Торг» на загальну суму 3000771грн, в т.ч. за березень 2018 року на суму 2 785 705 грн та за квітень 2018 року на суму 215 066 грн.

Результати перевірки оформлено актом від 18.07.2018 №1776/13-01-14-02/41518170.

18.07.2018 за №1776/13-01-14-02/41518170 ТзОВ «Топ Буд Дизайн» подано заперечення. За результатами розгляду яких висновком засідання постійно діючої комісії по розгляду спірних питань від 10.08.2018 №77/13-01-14-02/41518170 висновки акта перевірки залишено без змін.

14.08.2018 на підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0013721402, яким ТзОВ «Топ Буд Дизайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3750964 грн, з яких 3000771 грн за податковим зобов'язанням та 750193 грн за штрафними санкціями.

Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Бор-Торг» полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентом фактично не відбувались та є удаваними. Такі висновки зроблено на підставі інформації з інформаційних систем податкового органу та узагальненої податкової інформації відносно контрагента позивача, відповідно до якої у ТзОВ «Бор-Торг» відсутні основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за вказаним договором. При цьому, податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції та не заперечується, що надані за договорами послуги надавались, однак вказує про неможливість здійснення таких операцій в обсязі, визначеному первинними документами. Звіти, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій, є неконкретизованими, такі підписані лише директором підприємства контрагента та складені не за юридичною адресою сторін договору. Окрім цього, акт перевірки містить посилання на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2018 у справі №761/18803/18, відповідно до якої невідомі слідству особи за допомогою реквізитів ТзОВ «Мрія-К» перерахували грошові кошти з метою їх легалізації і переведення їх в готівку на банківські рахунки ТзОВ «Бор-Торг».

У зв'язку з наведеним, ГУ ДФС у Львівській області стверджує, що складені за наслідками господарських операцій між ТзОВ «Топ Буд Дизайн» та ТзОВ «Бор-Торг» податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

Предметом дослідження в ході проведення податкової перевірки були господарські операції між ТзОВ «Бор-Торг» (Виконавець) та ТзОВ «Топ Буд Дизайн» (Клієнт).

Згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності ТзОВ «Топ Буд Дизайн» є: Код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; Код КВЕД 43.11 Знесення; Код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.31 Штукатурні роботи; Код КВЕД 71.11 Діяльність у сфері архітектури; Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) та ін.

Згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності ТзОВ «Бор-Торг» є: Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки та ін.

Із змісту акта перевірки вбачається, що контрагент позивача ТзОВ «Бор-Торг» перебуває на обліку у Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ та зареєстрований платником ПДВ.

Згідно з листом ГУ ДФС у Львівській області №31247/адв/13-01-13-02-13 від 10.09.2018 відповідно до поданих ТзОВ «Бор Торг» даних звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штатна чисельність працівників, яким нараховані виплати в лютому 2018 року - 15 осіб, в березні 2018 року - 15 осіб, за період лютий-березень 2018 року ТзОВ «Бор Торг» сплачено 27 322грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 23248грн податку на доходи фізичних осіб, 1937грн військового збору.

Щодо господарських операцій Між ТзОВ «Бор-Торг» та ТзОВ «Топ Буд Дизайн» судом встановлено наступне.

Між ТзОВ «Бор-Торг» (Виконавець) та ТзОВ «Топ Буд Дизайн» (Клієнт) укладено договір про надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку від 03.01.2018 №018/05.

Згідно з пунктом 1.1. цього договору предметом Договору є надання, по домовленості з Клієнтом, консалтингових, консультаційних та інших послуг інформаційно-консультаційного характеру з питань обліку, оподаткування, митного та валютного законодавства, господарського та трудового права.

Згідно з пунктом 3.1 договору по виконанні кожної консультації Виконавець надає Клієнту акт про надання послуг.

На виконання умов договору було складено акти про надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку за лютий місяць 2018 року до договору №018/05 від 03.01.2018.

Також було сформовано відповідні звіти: №8 від 19.02.2018, №1 від 19.02.2018, №9 19.02.2018, №3 від 19.02.2018, №4 від 19.02.2018 , №6 від 19.02.2018, №5 від 19.02.2018, №7 від 19.02.2018, №2 від 27.02.2018 та складено податкові накладні: №55 від 19.02.2018, №61 від 19.02.2018, №54 від 19.02.2018, №53 від 19.02.2018, №52 від 19.02.2018, №58 від 19.02.2018, №59 від 19.02.2018, №56 від 19.02.2018, №77 від 27.02.2018.

Між ТзОВ «Бор-Торг» (Виконавець) та ТзОВ «Топ Буд Дизайн» (Клієнт) укладено договір про надання маркетингово-консультаційних послуг від 03.01.2018 р. №018/06.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору Виконавець зобов'язується за плату надавати Клієнту маркетингово-консультаційні послуги.

Згідно з пунктом 4.1. договору по виконанні кожної консультації Виконавець надає Клієнту акт про надання послуг.

На виконання умов договору було складено акти про надання маркетингових послуг за лютий місяць 2018 року до договору №018/06 від 03.01.2018.

Також було сформовано відповідні звіти: №3/63 від 20.02.2018, №2/63 від 20.02.2018, №5/60 від 19.02.2018, №6/57 від 22.02.2018, №1/64 від 21.02.2018, №8/66 від 21.02.2018, №7/65 від 21.02.2018, №4/67 від 20.02.2018 та складено податкові накладні: №60 від 19.02.2018, №62 від 20.02.2018, №63 20.02.2018, №65 від 21.02.2018, №66 від 21.02.2018, №64 від 21.02.2018, №67 від 22.02.2018, №57 від 22.02.2018.

Між ТзОВ «Бор-Торг» (Виконавець) та ТзОВ «Топ Буд Дизайн» (Клієнт) укладено договір про надання консультацій з питань комерційної діяльності й керування від 03.01.2018 №018/07.

Згідно з пунктом 1.1. цього договору Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання Клієнту консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління.

Відповідно до пункту 1.5. договору після надання послуг з цим договором сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору було складено акти про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та керування за лютий місяць 2018 року до договору №018/07 від 03.01.2018.

Також було сформовано відповідні звіти: №8 від 23.02.2018 , №7 від 22.02.2018, №6 від 22.02.2018, №5 від 22.02.2018, №4 від 22.02.2018, №3 від 23.02.2018, №2 від 26.02.2018, №1 від 23.02.2018 та складено податкові накладні : №69 від 22.02.2018, №71 від 22.02.2018, №70 від 22.02.2018, №68 від 22.02.2018, №72 від 23.02.2018, №73 від 23.02.2018, №74 від 23.02.2018, №75 від 26.02.2018.

Всі вищевказані податкові накладні на виконання умов трьох договорів виписані та зареєстровані ТзОВ «Бор-Торг» в Єдиному реєстрі податкових накладних для ТзОВ «Топ Буд Дизайн», а суми податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового кредиту за березень 2018 року на суму ПДВ - 2 784 705, 33 грн та квітень 2018 на суму ПДВм -215 066, 00 грн.

При цьому, як вбачається з акта перевірки згідно даних ІС «Податковий блок», підсистеми «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» відсутні розбіжності між даними, задекларованими ТзОВ «Топ Буд Дизайн» та даними постачальника ТзОВ «Бор-Торг» (т.1, а.с. 28).

Податкове повідомлення рішення від 14.08.2018 №0013721402 є предметом оскарження у справі.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Види перевірок визначено статтею 75 Податкового кодексу, відповідно до пункту 75.1. якої контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5. статті 78 Податкового кодексу, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, однією з вимог до наказу про призначення податкової перевірки є визначення періоду діяльності, який буде перевірятися.

Наказом відповідача від 03.07.2018 № 3991 визначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Топ Буд Дизайн» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Бор-Торг» за період лютий 2018 року.

Як вбачається із акта перевірки, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, складених за результатами господарської діяльності у лютому 2018 року, ТзОВ «Топ Буд Дизайн» включено до податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2018 року та квітні 2018 року, що підтверджується даними податкових декларацій відповідних звітних періодів та відображено у таблиці р.3.3 акта (т.1, а.с. 36).

Таким чином, на дату прийняття наказу (03.07.2018) вказана інформація була наявна в розпорядженні відповідача та могла бути використана під час призначення перевірки для визначення періоду діяльності, який буде перевірятися, як того вимагає Податковий кодекс.

Не використання такої інформації та визначення періодом перевірки виключно лютий 2018 року повинно тягнути негативні наслідки саме для податкового органу та не дає права відповідачу під час проведення перевірки виходити за межі предмету перевірки, та здійснювати донарахування грошового зобов'язання з будь-якого податку за період діяльності Товариства, що не було визначено у відповідному наказі на призначення документальної виїзної перевірки.

Стосовно відображеного у акті перевірки порушення ТзОВ «Топ Буд Дизайн» пункту 44.1 пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Статтею 44 Податкового кодексу передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно з пунктом 44.1 статі 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно із пунктом 198.1статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

В статті 2 Закону №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зазначено, що дані, наведені в декларації повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції. Крім того, підпис на документі може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення №88).

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Топ Буд Дизайн» з ТзОВ «Бор-Торг».

Суд зазначає, що господарські операції, які були предметом дослідження в ході проведення перевірки, відповідають видам діяльності позивача та його контрагента.

Твердження відповідача про те, що договори, звіти та акти були переважно складені у місті Львові, хоча місцезнаходження сторін є м. Пустомити Львівської області, не беруться судом до уваги, оскільки сторони при підписанні договору не обмежені місцем реєстрації юридичних осіб. Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що засновники обох юридичних осіб зареєстровані у місті Львові.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача щодо підписання звітів до договорів лише директором ТзОВ «Бор-Торг» ОСОБА_4, оскільки сторони договірного зобов'язання не визначили підписання звіту Клієнтом як такого. Звіт є виключно інформаційним документом, якому притаманний односторонній характер. Окрім того, чинним законодавством не визначено обов'язку підписання такого роду документів усіма учасниками господарської операції, з огляду на те, що звіт про надання послуг не є документом первинного бухгалтерського обліку.

При цьому, долучені до матеріалів справи копії звітів підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

Щодо тверджень контролюючого органу про те, що ТзОВ «Бор-Торг» не могло фактично здійснювати господарські операції, передбачені умовами відповідних договорів, у зв'язку з відсутністю основних активів, зокрема, недостатньою чисельністю трудових ресурсів необхідних для виконання робіт (послуг), то суд зазначає таке.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). Податковим органом не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами умов договорів з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт.

Судом також встановлено розбіжність відомостей контролюючого органу щодо кількості працюючих у ТзОВ «Бор-Торг». Так, у акті перевірки (т.1, а.с. 19) відповідач вказує про 12 осіб, працюючих у ТзОВ «Бор-Торг» у лютому 2018 року. Водночас при наданні відповіді на адвокатський запит представника позивача 10.09.2018 №31247/адв/13-01-13-02-13, штатна чисельність працівників ТзОВ «Бор-Торг», яким нараховані виплати в лютому 2018 року та в березні 2018 року становила 15 осіб.

За вказаних розбіжностей твердження відповідача про недостатність трудових ресурсів у ТзОВ «Бор-Торг» є непереконливими.

Сумнівність господарських операцій позивача з ТзОВ «Бор-Торг» обґрунтовується податковим органом виключно посиланням на інформацію, викладену в інформаційних базах даних податкового органу та узагальнену податкову інформацію.

З цього приводу суд зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу та узагальнена податкова інформація не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, а тому не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Судом також не беруться до уваги покликання контролюючого органу на викладену в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2018 у справі 3761/18803/18 інформацію, оскільки відомості та обставини, встановлені в ході досудового слідства, повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства. Однак такого рішення стосовно контрагентів ТзОВ «Топ Буд Дизайн» в ході розгляду справи по суті суду надано не було. Сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом. Зазначена ухвала стосується тимчасового доступу до документів із правом їх вилучення стовно контрагента ТзОВ «Бор-Торг» та не містить жодних відомостей про господарські операції між ТзОВ «Топ Буд Дизайн» і ТзОВ «Бор-Торг».

З огляду на наведене, вказані покликання відповідача є безпідставними.

Щодо нереальності господарських операцій та тверджень відповідача, що укладені між ТзОВ «Топ Буд Дизайн» і ТзОВ «Бор-Торг» правочини є удаваними, судом зазначає наступне.

Згідно до частини 7 статті 179 Господарського України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним(стаття 204 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

ГУ ДФС у Львівській області не представлено належних та допустимих доказів недійсності правочинів, укладених між ТзОВ «Топ Буд Дизайн» і ТзОВ «Бор-Торг», не представлено жодного рішення про визнання такого правочину недійсним.

Виходячи з встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд зазначає про помилковість висновків контролюючого органу щодо нереальності таких господарських операцій та удаваність укладених договорів. Окрім того, контролюючий орган не наділений управлінським повноваженнями щодо надання правової оцінки господарським договорам шляхом визначення договорів удаваними.

Стосовно відсутності економічного ефекту при здійсненні господарської операцій, суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

При цьому, господарські операції між ТзОВ «Топ Буд Дизайн» та ТзОВ «Бор Торг», що були предметом перевірки належать до безтоварних операцій, які укладаються з метою покращення господарської діяльності підприємства.

Як вже зазначалось, на підтвердження фактичного надання консультаційних послуг позивачем надано копії: актів здачі-прийняття робіт та звітів про виконані роботи, які детально розкривають суть наданих позивачу послуг та містять результати наданих послуг. Враховуючи специфічний предмет наданих послуг, подальшим підтвердженням реального використання отриманих послуг є саме діяльність підприємства.

Таким чином, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо недоцільності надання даних консультаційних послуг, їх ціни, що на переконання контролюючого органу не відповідає рівню звичайних цін на ринку таких послуг, їх якості, яку відповідач вважає сумнівною, адже якісні характеристики свідчать про рівень надання послуг, але не підтверджують факт відсутності послуги як такої.

Оскільки за нормами податкового законодавства визначена в договорі ціна є ринковою ціною за умови, що податковим органом не було доведено зворотне, суд не має підстав визнання ціни такою, що не є ринковою, як і не має підстав для самостійного здійснення порівняльного аналізу отриманих позивачем послуг на відповідність критеріям співвідношення ціни та якості, оскільки такі критерії не визначені жодними законодавчими нормами та є відносними.

Аналіз вищенаведених правових норм та досліджених судом фактичних обставин справи не дає підстав вважати договори, укладені між ТзОВ «Бор Торг» та ТзОВ «Топ Буд Дизайн» удаваними чи недійсними, тому такі міркування відповідача не беруться судом до уваги.

Крім того, обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.08.2018 №0013721402.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 14.08.2018 №0013721402, суд дійшов переконання, що таке прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 56 264,46 грн, сплаченого платіжним дорученням від 13.09.2018 №1166.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» (вул. Грушевського, 64/37, м. Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100, код ЄДРПОУ 41518170) до Головного управління ДФС у Львівській області (вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 14.08.2018 №0013721402.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» (вул. Грушевського, 64/37, м. Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100, код ЄДРПОУ 41518170) 56 264,46 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят чотири гривні сорок шість копійок) судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 січня 2019 року.

Суддя О.П. Хома