Рішення № 79196538, 16.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3934/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач), в якій позивач з урухванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 02.11.2018 № 3517/2018 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” з урахуванням стажу державної служби;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на підставі заяви від 17 жовтня 2018 року з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” з урахуванням стажу державної служби .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як отримувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з 14 червня 2016 року.

17 жовтня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перехід на пенсію за Законом України “Про державну службу”. Рішенням від 02 листопада 2018 року позивачу відмовлено в переведені на пенсію за віком у зв’язку з відсутністю необхідного стажу роботи 20 років.

В оскарженому рішенні відповідач відмовив позивачу у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” з огляду на те, що періоди роботи осіб в органах державної податкової служби (органах державної фіскальної служби) на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач зазначену відмову відповідача вважає необґрунтованою та безпідставною з огляду на те, що на день звернення з заявою про перехід на пенсію за Законом України “Про державну службу” вона мала 27-річний стаж державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки.

З посиланням на норми статті 46 Конституції України, статті 10 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII “Про державну службу”, пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” вважає, що рішення відповідача про відмову у переведенні на інший вид пенсії є незаконним та підлягає скасуванню із зобов’язанням відповідача здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” відповідно до заяви від 17 жовтня 2018 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії залишено без руху (арк.спр. 45).

Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 29.12.2018 через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 18-20), в якому зазначено, що відповідач позовних вимог не визнає з таких підстав. ОСОБА_1 з 15 червня 2016 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця за нормами Закону України "Про державну службу". Відповідач, рішенням про відмову в призначенні пенсії від 02.11.2018 року № 3517/2018, відмовив позивачу у переведенні на інший вид пенсії. Посилався на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що узгоджується із позицією Пенсійного фонду України відповідно долиста ПФУ від 31.03.2017 року № 9957/02-12. Зазначив, що відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" № 4050-VI від 17.11.2011, який на час звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії втратив чинність.

Згідно до пункту 343.1 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання. Згідно абзацу другому пункту 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Таким чином, періоди роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, на думку відповідача, не зараховуються. З трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 01 квітня 2001 року присвоєно спеціальне звання - державного службовця 10 рангу. Тому, як вважає відповідач, неможливо зарахувати до стажу державної служби період роботи позивача з 01.04.2001. Згідно записів трудової книжки враховано до стажу державної служби період з 01.04.1991 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 31.03.2001 - 10 років. Враховуючи, що на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ (01.05.2016 року) позивач не займала посаду державної служби та на час звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії не має 20-ти річного стажу роботи на державній службі, з огляду на, що відповідач вважає, що правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця (арк.спр. 93-95).

Позивач скористалась своїм правом та надала відповідь на відзив відповідача, відповідно до якого зазначила, що на підтвердження присвоєння ДПІ у м. Первомайську 01.04.2001 позивачу саме 10 рангу державного службовця, позивачем надано відповідачу довідку від 11.04.2017 № 630/12-10-05, яка видана на підставі розрахунково-платіжних відомостей за цей період, та які керівництвом ДПІ вивезені в 2014 році з м. Первомайська і, на теперішній час, знаходяться в архіві Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області за адресою: м. Попасна, вул Менжинська, 2-б, а не на непідконтрольній Україні території, як зазначає про це відповідач в Рішенні від 02.11.2018. Також, позивач зазначила, що посилання відповідача на лист Пенсійного фонду України від 31.03.2017 № 9957/02-12, є безпідставним і необгрунтованим тому як зазначений лист не є законодавчим актом та не може містити норми щодо врегулювання спірних правовідносин (арк.спр. 108-113).

Судом у справі здійснено наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху (арк.спр. 45).

Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, м. Луганськ, кв. МирнийАДРЕСА_1; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 15 червня 2016 року як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, про що свідчить протокол від 24 червня 2016 року № 3287, пенсійне посвідчення № 171098 (арк. спр. 60-65,66,67,68,96).

Позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою від 17 жовтня 2018 року зареєстрованою за № 3517 про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (арк. спр. 101).

Рішенням від 02 листопада 2018 року № 3517/2018 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу відмовлено в переведенні на інший вид пенсії за Законом України “Про державну службу” у зв’язку з тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (арк. спр. 104-105).

Відповідно до розрахунку стажу позивача стаж роботи на посадах державної служби складає 10 років 0 міс, 1 день, що не дає права позивачу на перехід на інший вид пенсії (арк. спр. 106).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” (далі – Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положенння” якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу” (далі – Закон № 3723-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку: […] 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; […] (абзац другий частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

З рішення відповідача від 02 листопада 2018 року № 3571/2018 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії вбачається, що єдиною підставою відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” є недостатність стажу державної служби через незарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

За розрахунком відповідача загальний страховий стаж позивача складає 41 рік 9 місяців 01 день, стаж державної служби складає 10 років 0 місяць 1 днів, про що свідчить розрахунок стажу (арк. спр. 106).

При цьому відповідачем зараховано до державної служби стаж роботи з 01 квітня 1991 року по 31 травня 2001 року – 10 років.

Відповідачем не зараховано до державної служби період роботи з 01.04.2001, тобто з моменту присвоєння ОСОБА_1спеціального звання державного службовця 10 рангу.

При цьому періоди роботи позивача з 01.04.1991 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 31.03.2001 зараховані відповідачем до державної служби, а тому не є спірними.

Спірним є правомірність рішення відповідача щодо незарахування до державної служби періоду роботи позивача з 01.04.2001.

З трудової книжки позивача від 05 квітня 1983 року БТ-І № 7911002 (арк. спр. 73-80) судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.08.2000 переведена на посаду начальника відділу – головного бухгалтера ДПІ в м. Первомайську;

01 квітня 2001 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання державного службовця 10 рангу;

16 жовтня 2001 року ОСОБА_1 зільнено по п. 5 ст. 36 КЗпП України, по переводу;

17 жовтня 2001 року ОСОБА_1 призначено начальником фінансового відділу- головним бухгалтером по переводу в Державну податкову адміністрацію в Луганській області, присвоєно 9 ранг державного службовця;

31 січня 2012 у зв’язку з реорганізацією ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності- головного бухгалтера в порядку переведення з Державної податкової адміністрації в Луганській області відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України;

16 травня 2013 у зв’язку з реорганізацією ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління Міндоходіву Луганській області в порядку переведення з Державної податкової служби у Луганській області відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України;

02 січня 2014 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу;

01 квітня 2015 року у зв’язку з реорганізацією ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку – головного бухгалтера Головного управління ДФС у Луганській області.

Отже, станом на 17 жовтня 2018 року стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складає 17 років 6 місяців 16 днів.

Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби”, якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

[…] на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Зокрема, згідно з додатком до Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у Виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р “Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців” не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі – Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в податковому органі та присвоєння спеіального звання в період з 01 квітня 2001 року зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Згідно з частинами третьою, п’ятою статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, […].

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п’ятий пункту 1.7 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

З огляду на викладене, у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача несе індивідуальний акт – рішення органу, що призначає пенсію, про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший (рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 02 листопада 2018 року № 3517/2018 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

У спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02 листопада 2018 року № 3517/2018 про відмову ОСОБА_1 в в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу” та зобов’язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача на підставі її заяви з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволеню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 29 листопада 2018 року № 2.

Оскільки позов підлягає задоволеню суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 02 листопада 2018 року № 3517/2018 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на підставі заяви від 17 жовтня 2018 року, зареєстрованої за № 3517, з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2