Рішення № 79196486, 14.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3493/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання – Солошенка П.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3 або позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі ГУ ДФС у Луганській області або відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.09.2018 №Ф-9.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9 від 05.09.2018, яка складена Головним управлінням ДФС у Луганській області.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Законом України №2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На думку позивача, стягнення єдиного внеску відповідно до Закону №2464 шляхом пред'явлення вимоги взагалі не може бути здійснено оскільки відповідно до ст. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 заява платника єдиного внеску подається ним до органу доходів і зборів не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

У зв'язку з цим, процедура розгляду такого питання може розпочатися лише після спливу передбаченого законом місячного терміну після закінчення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, яка наразі триває.

Позивач 06.06.2016 звернувся до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв’язку із чим вважає, що ним виконані вимоги Закону №2464, які є підставою для звільнення.

Однак листом від 21.06.2016 №253 позивачу було відмовлено у звільненні від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

З огляду на вищевикладене, на думку позивача, у відповідача відсутні законні підстави для стягнення недоїмки, а отже вимога №Ф-9 від 05.09.2018 є незаконною і з цих підстав підлягає скасуванню, оскільки до закінчення антитерористичної операції стягнення єдиного внеску на відповідній території Донецької і Луганської областей є незаконним.

На підставі вищевикладеного, просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 05.09.2018 №Ф-9 про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, винесену ГУ ДФС у Луганській області.

Ухвалою суду від 02.11.2018 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху (а.с.12-13).

Ухвалою суду від 21.12.2018 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).

У судовому засіданні представник позивача уточнив заявлений позов та зазначив, що позивачем було сплачено єдиний внесок по коду класифікації 71010000 у жовтні 2018 року в сумі 1502,42 грн, а тому сума недоїмки станом на час розгляду справи складає 24453,75 грн, на яку просить суд скасувати оскаржувану вимогу. Крім того, суду пояснив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №812/684/17 було задоволено позов ОСОБА_3 та скасовано вимогу ГУ ДФС у Луганській області №Ф-9 від 06.02.2018 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ОСОБА_3 станом на 31.01.2018 в сумі 19539,39 грн. Тому просив визнати протиправним та скасувати вимогу №Ф-9 від 05.092018 про сплату боргу на суму 24453,75 грн.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_3, відповідно до якого зазначено наступне (а.с.32-34).

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 05.09.2018 позивач мав борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 25956,17 грн. На підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів було сформовано і надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 05.092018 №Ф-9. Заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 25956,17 грн виникла за період з жовтня 2014 року по червень 2018 року та складається з щоквартальних нарахувань єдиного внеску, а саме по коду платежу 71040000 в сумі 24453,75 грн, та по коду платежу 71010000 в сумі 1502,42 грн, яка була сплачена позивачем.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів та зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. У разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Щодо звільнення від відповідальності, зі сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, передбаченою Законом №2464 за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції зазначив, що підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону №1669 визначено, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем до податкового органу сертифікат Торгово промислової палати України не надано.

Саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону України №2464. В силу пункту 9.3 Розділу VIII позивач може бути звільнений від його сплати за умови дотримання відповідної процедури, - надання документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, а саме - сертифікат Торгово-промислової палати України.

З огляду на вищевикладене просила суд відмовити у задоволенні позов в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено та не оскаржується сторонами, що позивач – ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 01.12.2009 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за №2 371 000 0000 001025, перебуває на обліку в Слов’яносербській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується інформацією з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.57-59).

05.09.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області відносно ОСОБА_3 винесено вимогу №Ф-9 про сплату боргу (недоїмки) відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму 25956,17 грн (а.с.25).

Позивач не погоджується із прийнятою вимогою, що й слугувало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктами 1, 3, 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу VII Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до оскаржуваної вимоги від 05.09.2018 №Ф-9 станом на 31.08.2018 згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 25956,17 грн (а.с.25).

Заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 25956,17 грн виникла за період з жовтня 2014 року по червень 2018 року та складається з щоквартальних нарахувань єдиного внеску, а саме по коду платежу 71040000 в сумі 24453,75 грн, та по коду платежу 71010000 в сумі 1502,42 грн, яка була сплачена позивачем, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Отже, сума заборгованості станом на дату розгляду справи складає 24453,75 грн.

12.12.2016 позивачем було подано до Слов’яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області заяву із проханням звільнити його від сплати єдиного внеску з 14.04.2016 на підставі Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.20124 №405/2014 до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (а.с.23).

Листом від 21.06.2016 №253 Слов’яносербською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області була надана відповідь позивачу про відсутність підстав для звільнення його від сплати єдиного соціального внеску (а.с.24).

Особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону №2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України №1669-VІІ від 02.092013 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669).

Так, Закон №1669-VІІ, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту: "9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”.

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Додатком в розділі "Луганська область" смт.Новоайдар віднесено до переліку населених пунктів, на території якої здійснюється АТО.

Також, розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1 1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Додатком в розділі "Луганська область" смт.Новоайдар віднесено до переліку населених пунктів, на території якої здійснюється АТО.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, проведення антитерористичної операції триває.

Матеріалами справи встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до контролюючого органу про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а отже є суб’єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, суд вважає, що позивач звільнявся від виконання обов’язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Оскаржувана позивачем вимога № Ф-9 від 05.09.2018 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування станом на 31.08.2018 в сумі 25956,17 грн охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а саме: з жовтня 2014 року по червень 2018 року та складається з щоквартальних нарахувань єдиного внеску, а саме по коду платежу 71040000 в сумі 24453,75 грн, та по коду платежу 71010000 в сумі 1502,42 грн, яка була сплачена позивачем. Отже, сума заборгованості станом на дату розгляду справи складає 24453,75 грн.

Відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини 1 якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, позивач у вказаний період в силу приписів Закону був звільнений від обов’язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов’язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464, за невиконання обов’язків платника єдиного внеску у жовтні 2014 року – серпні 2018 року, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по серпень 2018 року, а не взагалі перераховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідача на необхдіності застосування при спірних правовідносинах ст.10 Закону №1669 в частині необхідності обов’язкового надання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань відповідно до положень Закону № 2464 суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Дані спірні правовідносини стосуються обов’язку платника єдиного внеску щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та врегульовані нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464, які є спеціальними в даному випадку.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 має посилання на Закон № 1669 лише в частині визначення розташування конкретного населеного пункту, який може бути включений у перелік, зазначений у статті 2 Закону № 1669.

Як встановлено під час розгляду справи, смт Новойдар Луганської області включене у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція відповідно до положень Закону № 1669.

Стаття 10 Закону № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов’язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 Закону № 1669 є загальною нормою.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність платника єдиного внеску надання до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 Закону № 1669 можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень пункту 1.3. статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 Закону № 1669 при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами Закону № 2464.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу від № Ф-9 від 05.09.2018 є протиправною та підлягає скасуванню в частині суми недоїмки у розмірі 24453,75 грн. Сума недоїмки по коду платежу 71010000 у розмірі 1502,42 грн позивачем визнана та сплачена у повному обсязі на час розгляду справи.

Наведене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.03.2018 у справі № 805/2377/16-а.

Одночасно суд зауважує, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №812/684/17 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-9 від 06.02.2018 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування ОСОБА_3 станом на 31.01.2018 с в сумі 19539,39 грн. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №812/684/17 залишено без змін.

З тесту рішення суду вбачається, що вимога №Ф-9 від 06.02.2018 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування станом на 31.01.2018 в сумі 19539,39 грн охоплює період, у якому позивач звільняється від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а саме: з ІV кварталу 2014 року по 31 січня 2018 року в сумі 19539,39 грн. Оскаржувана вимога охоплює період з 20.10.2014 по 19.07.2018, тобто частково період, за який винесено вимогу №Ф-9 від 05.09.2018.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або, якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 704,08 грн (а.с.18), тому на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб’єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та частково скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2018 № Ф-9 на суму недоїмки у розмірі 24453,75 грн (двадцять чотири тисячі чотириста п’ятдесят три гривні 75 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.72) на користь ОСОБА_3 (і.н.2951612759, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 січня 2019 року.

Суддя ОСОБА_4