Рішення № 79196262, 15.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. № 520/10784/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61153) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б,м. Харків,61170), третя особа: Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (61121, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 144)) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському р-ні м. Харкова щодо припинення з 01 червня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському р-ні м. Харкова відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01 червня 2018 року і допустити негайне виконання у межах платежу за один місяць.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в місці його постійного проживання він був вимушений переїхати до Харківської області, отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та став на пенсійний облік в Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова. Проте, відповідач з червня 2018 року припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове його право на пенсійне забезпечення. Як стало відомо позивачу, виплату пенсії припинено у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. На думку позивача, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, виданої на ім'я позивача, та припинення виплати йому пенсії є протиправними, оскільки порушують права позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представником Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова надано відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду України в Московському р-ні м. Харкова отримано від Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради протокол № 81 від 16.05.2018, яким припинено виплату у зв'язку із не підтвердженням місця проживання. Крім того, позивачу скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи.

Від третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому третя особа вказала, що за інформацією Державної прикордонної служби України, яка надійшла 18 травня 2018 року, ОСОБА_1 був відсутній за місцем реєстрації у м. Харкові з 31.01.2018 року по 30.03.2018 року, та станом на 07.05.2018 року він був відсутній з 09.04.2018 року, на час складання акту обстеження 13.04.2018 року за адресою АДРЕСА_2 його у м. Харкові не було.

Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова на своєму засіданні 16.05.2018 р. (протокол № 81) на підставі акту обстеження від 13.04.2018 року прийняла рішення про припинення виплати всіх видів соціальних допомог ОСОБА_1.

Для поновлення соціальних виплат ОСОБА_1 необхідно звернутися до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова. За поданням Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова буде проведена перевірка достовірності інформації про фактичне проживання/перебування ОСОБА_1 та складений акт обстеження. За результатами розгляду подання з урахуванням акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, комісія прийме рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У період з 29.12.2018 року по 11.01.2019 року суддя перебувала у відпустці, 12.01.2019 року та 13.01.2019 року - це вихідні дні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3, видане 10.07.2015 року (а.с.13) та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4(а.с.11).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 12.01.2015 року №6330007147 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Московського району м. Харкова.

З червня 2018 року відповідач виплату пенсії ОСОБА_1 не здійснював.

Як вбачається з відзиву третьої особи на позов, за поданнями управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 16.08.2017 року та від 22.09.2017 року на підставі актів обстеження від 05.09.2017 року та від 07.11.2017 року (обстеження матеріально-побутових умов сім'ї було відкладено з 18.09.2017 року по 30.10.2017 року згідно з заявою ОСОБА_1 від 13.09.2017 року у зв'язку з обстеженням у м. Києві), за якими не було підтверджене місце фактичного проживання/перебування за вказаною адресою, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова

13.09.2017 року (протокол № 52) та 15.11.2017 року (протокол № 60) було прийнято рішення про відмову в призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_1.

На підставі подання управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 05.01.2018 року спеціалістами управління проведено обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та складено акт обстеження 30.01.2018 року, згідно з яким ОСОБА_1 підтвердив фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_4.

На засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова 07.02.2018 року (протокол № 71) на підставі подання управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 05.01.2018 року та згідно з актом обстеження від 30.01.2018 року було розглянуто питання та прийнято рішення про відновлення соціальних виплат ОСОБА_1

За інформацією Державної прикордонної служби України, яка надійшла 18 травня 2018 року, ОСОБА_1 був відсутній за місцем реєстрації у м. Харкові з 31.01.2018 року по 30.03.2018 року, та станом на 07.05.2018 року він був відсутній з 09.04.2018 року, на час складання акту обстеження 13.04.2018 року за адресою АДРЕСА_2 його у м. Харкові не було.

Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова на своєму засіданні 16.05.2018 р. (протокол № 81) на підставі акту обстеження від 13.04.2018 року прийняла рішення про припинення виплати всіх видів соціальних допомог ОСОБА_1 за інформацією Державної прикордонної служби України, яка надійшла 18 травня 2018 року, ОСОБА_1 був відсутній за місцем реєстрації у м. Харкові з 31.01.2018 року по 30.03.2018 року, та станом на 07.05.2018 року він був відсутній з 09.04.2018 року, на час складання акту обстеження 13.04.2018 року за адресою АДРЕСА_2 його у м. Харкові не було.

Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова на своєму засіданні 16.05.2018 р. (протокол № 81) на підставі акту обстеження від 13.04.2018 року прийняла рішення про припинення виплати всіх видів соціальних допомог ОСОБА_1

Позивач 02.07.2018 року звертався до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії та питанням щодо підстав припинення нарахування пенсії у спірний період.

Листом від 12.07.2018 р. №502/Г-3, відповідач повідомив, що виплата пенсії позивачу припинена з 01.06.2018 р. згідно підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365 у зв'язку з тривалою відсутністю позивача за місцем проживання згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов сім'ї (а.с.16).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова на своєму засіданні 16.05.2018 р. (протокол № 81) на підставі акту обстеження від 13.04.2018 року прийняла рішення про припинення виплати всіх видів соціальних допомог ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296).

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014р. (надалі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

З матеріалів справи вбачається, що у матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення, тобто, довідка про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 12.01.2015 року, є чинною.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності рішення та підстав для припинення виплати пенсії позивачу.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14 жовтня 2010 року, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України № 1058-ІV, з червня 2018 року припинив виплату пенсії позивачу за відсутності визначених законом підстав, визначених статтею 49 Закону №1058-IV. Доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з липня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дій УПФУ в Московському районі м. Харкова щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2018 року та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.06.2018 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення щодо припинення пенсії, а отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про допущення негайного виконання рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61153) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б,м. Харків,61170), третя особа: Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (61121, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 144) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення з 01 червня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б,м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) відновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61153, ІПН НОМЕР_2) нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01 червня 2018 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61153, ІПН НОМЕР_2) у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61153, ІПН НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б,м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.