Рішення № 79196129, 11.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2019 р. справа № 0940/2168/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_3

до відповідача: Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови від 24.09.2018 року., -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 року ОСОБА_3 (надалі також, – позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС М/п "Івано-Франівськ - центральний" №UA206000/2018/00738 від 24.09.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів призначення Івано-Франківської митниці ДФС М/п "Івано-Франівськ - центральний" №UA206000/2018/000721 від 24.09.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем незаконно, всупереч положень митного законодавства України, винесено оскаржувані: картку відмови №UA206000/2018/00738 від 24.09.2018 та рішення про коригування митної вартості товару за №UA206000/2018/000721 від 24.09.2018 та просить їх скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 40 - 41).

28.11.2018 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.12.2018 року, згідно змісту якого, щодо заявлених позовних вимог заперечив. У відзиві представник відповідача зазначила, що згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому вказав, що у відповідності до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. В порушення приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України, позивачем не було надано документів, які підтверджують митну вартість автомобіля. Обираючи метод визначення митної вартості автомобіля марки “BMW” модель "X1", ідентифікаційний номер кузова – WBAVP31070VP10949, відповідачем дотримано вимоги положень Митного кодексу України, внаслідок чого оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними. В задоволенні позову просила відмовити (а.с.67-77).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов, Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статей 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, дослідивши подані докази, встановив наступне.

17.09.2018 року представником позивача – декларантом ОСОБА_4, для здійснення митного оформлення транспортного засобу – легкового автомобіля, що був в експлуатації, марки “BMW” модель "X1", ідентифікаційний номер кузова – WBAVP31070VP10949, об’єм двигуна – 1595 см3, 2011 року випуску, відповідачу подано в електронній формі митну декларацію за № UA206010/2018/410438 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 2 900 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом – за ціною договору (вартість операції). В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 2 900 євро, в графі 45 "коригування" вказано 175 404,53 гривень.

До вказаної митної декларації декларантом долучено акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.09.2018 за № UA20903/2018/51419; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.03.2011 № DX248119; рахунок-фактуру (інвойс) від 10.09.2018; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3178501 від 14.09.2018, копію митної декларації країни відправлення № 18PL402010E0864814 від 13.09.2018 року; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 05.07.2016 року ZBI166936146; паспорт громадянина України; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 14.09.2018 №17092018_IF2180917-007 (а.с. 81-104) .

Посадовою особою відповідача аналізуючи подані документи до митного оформлення виявлено, що в платіжному документі не можливо ідентифікувати фактуру, тобто в банківському документі відсутні реквізити фактури.

У зв`язку з цим, згідно ст. 53 МКУ, посадовою особою митниці декларанту сформовано перше електронне повідомлення від 17.09.2018 про необхідність надання оригіналів товаросупровідних та реєстраційних документів зазначених в графі 44 митної декларації (а.с. 36).

Посадовою особою митниці сформовано електронне повідомлення від 18.09.2018. У якому відповідно до п. 5 наказу ДФС від 11.09.2015 №689 просить надати інформацію з інтернет джерел за місцем придбання транспортного засобу. Відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; - за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; а у разі відсутності таких документів, прошу надати експертний висновок про вартість автомобіля підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи (а.с. 37).

Позивачем (декларантом) на вимогу посадової особи митниці надано платіжний документ №0705826 від 10.09.2018. Даний документ не є банківським документом, а прибутковим касовим ордером, який підтверджує готівковий розрахунок за товар. (а.с. 87).

Відповідач 24.09.2018 року, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № UA2061010/2018/410438 від 17.09.2018 року та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару визначена декларантом за резервним методом. Перший метод, на думку відповідача, не міг бути застосований у зв’язку з неможливістю ідентифікувати платіжний документ до фактури та не невідповідністю висновка методиці про визначення вартості колісних транспортних засобів, другий-п`ятий методи визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України), та доданих на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД від 27.03.2018 №209190/2018/89956. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 частини другої ст. 55 та главою 4 Митного кодексу України. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2018/00738. (а.с. 11).

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № 206000/2018/000721 від 24.09.2018 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля у розмірі 175404,53 гривень замість 95430,18 гривень, зазначивши при цьому, що митна вартість товару визначена декларантом за резервним методом. Перший метод, на думку відповідача, не міг бути застосований у зв’язку з неможливістю ідентифікувати платіжний документ до фактури та не невідповідністю висновка методиці про визначення вартості колісних транспортних засобів, другий-п`ятий методи визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України), та доданих на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД від 27.03.2018 №209190/2018/89956. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 частини другої ст. 55 та главою 4 Митного кодексу України (а.с. 10).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, суд виходив зі наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - Кодекс) та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально.

Також митниця, посилаючись на статтю 53 Митного кодексу України, направила позивачу запит про необхідність надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Тобто, в рішенні Івано-Франківської митниці ДФС взагалі не вказано в чому полягає необ'єктивність та недостатність поданих позивачем документів, а в запиті про надання додаткових документів не вказано які конкретно документи необхідно додатково надати.

При цьому, відповідач не бере до уваги всі подані позивачем разом з митною декларацією документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.09.2018 за № UA20903/2018/51419; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.03.2011 № DX248119; рахунок-фактуру (інвойс) від 10.09.2018; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3178501 від 14.09.2018, копію митної декларації країни відправлення № 18PL402010E0864814 від 13.09.2018 року; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 05.07.2016 року ZBI166936146; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 14.09.2018 №17092018_IF2180917-007.

Враховуючи викладене, суд вважає, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також витрати на транспортування вантажу від місця завантаження до перетину митного кордону України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Посилання відповідача на те, що у поданому декларантом платіжному документі не можливо ідентифікувати фактуру є безпідставними, оскільки прибутковий касовий ордер №0705826 від 10.09.2018 підтверджує готівковий розрахунок за товар, який у свою чергу містить реквізити продавця, покупця назву купленого товару, а саме - транспортного засобу – легкового автомобіля, марки “BMW” модель "X1", ідентифікаційний номер кузова – WBAVP31070VP10949, 30.03.2011 року випуску, суму оплати 2900 Євро.

Суд також зауважує, що такі відомості відображено і в договорі купівлі-продажу даного транспортного засобу (рахунку-фактурі).

Крім того, суд зазначає, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, якою встановлено наступне:

1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

2. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

3. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

4. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

5. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

6. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

7. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

ОСОБА_2, Івано-Франківською митницею ДФС при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу була взята митна декларація, згідно якої вартість операції визначена не за ціною договору (метод №1), а за резервним методом №6.

На думку суду, таке визначення відповідачем митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів суперечить змісту статті 59 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Івано-Франківська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, колісних транспортних засобів.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2018/00738 від 24.09.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/000721 від 24.09.2018.

У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1182281843.1 від 12.11.2018 на суму 704,8 грн. та квитанцією №0.0.1182282920.1 від 12.11.2018 на суму 704,8 грн. (а.с. 3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС М/п "Івано-Франівськ - центральний" №UA206000/2018/00738 від 24.09.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів призначення Івано-Франківської митниці ДФС М/п "Івано-Франівськ - центральний" №UA206000/2018/000721 від 24.09.2018.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС (вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 39640261) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (вул. Височана, 27, с. Підгір`я, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77706, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 16 січня 2019 р.