Рішення № 79196028, 20.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року № 810/1549/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві в особі в.о. начальника ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за весь час затримки у виплаті звільненому працівникові сум по день фактичного його звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві у період часу з 04 грудня 2014р. по 27 січня 2016р. У січні 2017р. позивач дізнався, що під час його звільнення, роботодавцем не було проведено з ним повний розрахунок. Оскільки відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити розрахунок та виплату всіх належних позивачу при звільненні виплат, тому останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27 квітня 2017р. провадження по справі відкрито та призначено судовий розгляд.

30 червня 2017р. судом ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки у виплаті належних йому при звільненні сум за період з 27 січня 2016р. по 27 січня 2017р. у розмірі 55 959, 60 грн., та зобов'язано подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017р. апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017р. - залишено без задоволення, а постанову суду - без змін.

19 вересня 2018р. Верховним Судом за наслідком розгляду касаційної скарги відповідача ухвалено постанову, якою постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

22 жовтня 2018р. ухвалою суду справу прийнято до свого провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін по справі на 12 листопада 2018р.

У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву з проханням розглянути справу у відсутність представника відповідача. Крім того, на адресу суду було направлено відзив на позовну заяву, в якому містилось прохання відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час звільнення позивача із займаної посади, з останнім було проведено розрахунок у повному обсязі, а доплата у сумі 432,78 грн. була здійснена позивачу на виконання вимог Постанови КМУ від 11 лютого 2016р. за №77, яка набрала законної сили після звільнення останнього зі служби, однак поширює свою дію до правовідносини, що виникли з 01.12.15р.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у Державній податкові інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з 04.12.14р. (наказ №13-о від 04.12.14р. «Про призначення працівника») по 27.01.16р. (наказ №14-о від 25.01.16р. «Про звільнення працівника»).

Через рік після звільнення, 27.01.17р. на картковий рахунок позивача надійшли кошти у сумі 432,78 грн. з призначенням платежу «Зарплата. Державна податкова».

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні сум.

У відповідь на заяву, відповідач повідомив, що при звільненні зі служби з позивачем був проведений розрахунок у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, із врахуванням: окладу і надбавки за вислугу державного службовця пропорційно відпрацьованому часу, а також належних компенсаційних виплат за невикористану відпустку.

Зі змісту письмового відзиву відповідача вбачається, що доплата у сумі 432,78 грн. була здійснена позивачу на виконання вимог Постанови КМУ від 11 лютого 2016р. за №77, яка набрала законної сили після звільнення позивача зі служби, однак поширює свою дію до правовідносин, що виникли з 01.12.15р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017р., яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017р., позовні вимоги були задоволені; стягнуто на користь позивача середній заробіток за весь час затримки у виплаті належних йому при звільненні сум за період з 27 січня 2016р. по 27 січня 2017р. у розмірі 55 959, 60 грн., та зобов'язано подати звіт про виконання судового рішення.

У той же час, Верховний Суд своєю постановою від 19 вересня 2018р. скасував вищевказані судові рішення. Ухвалюючи вказану постанову, суд зазначив, що у даному випадку позивачу при його звільненні мала б бути виплачена різниця у заробітній платі у сумі 432,78 грн. відповідно до постанови Уряду №1013 від 09 грудня 2015р. Однак, така сума була виплачена з вини відповідача через рік після звільнення позивача, що є свідченням несвоєчасного розрахунку при звільненні, що є правовою підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України).

При цьому Верховний суд критично оцінив доводи відповідача про те, що виплата у розмірі 432,78 гривень була здійснена на виконання вимог Постанови КМУ від 11 лютого 2016р. за №77 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 17 липня 2003р. за №1078 та від 09 грудня 2015р. №1013», прийнятої після звільнення позивача, але застосування якої визначено з 01 грудня 2015 року, оскільки вказаною Постановою не встановлювались нові посадові оклади для державних службовців, а лише вносились зміни до Постанови Уряду № 1013 від 09 грудня 2015 року в частині звуження кола осіб, на яких поширюється дія постанови Уряду № 1013.

Відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає доведеним факт, що під час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, роботодавцем не було проведено з ним повного розрахунку.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю.

Відповідно до приписів частини першої ст. 117 КЗпП України у разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови не виплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, враховуючи факт невиплати відповідачем ОСОБА_1 при звільненні всіх належних йому сум, суд приходить до висновку, що з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача слід спонукати роботодавця нарахувати та виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання про розрахунок середнього заробітку за весь період затримки розрахунку з позивачем, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018р., а також вимоги Постанови КМУ за №100 від 08 лютого 1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України з № 3 від 24 грудня 1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначені сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, термін розрахунку - останні два повних робочих місяці, тобто листопад, грудень 2015 року. Згідно довідки №546/Г/26-58-05-01 від 05 лютого 2018р. встановлено, що позивачем за листопад-грудень 2015 р. фактично було відпрацьовано 39 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у листопаді 2015р. було нараховано 6476,94 грн., з яких: щомісячна премія 1200 грн., основний оклад 1084,13 грн., курси підвищення кваліфікації 672,45 грн., надбавка за вислугу 162,63 грн., індексація заробітної плати 466,16 грн., матеріальна разова допомога 2891, 51 грн., аванс 600 грн., податок з доходів 912,28 грн., профспілкові внески 64,77 грн., ЄСВ зарплата ДС 395,09 грн., військовий збір 97,15 грн., виплата заробітної плати 4407, 65 грн.

За грудень 2015р. ОСОБА_1 нараховано 3293,15 грн. Вказана сума складається основного окладу, надбавки за вислугу років, премії щомісячної, авансу та різних податків.

Пунктом 4 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Отже, аналізуючи вищевикладені положення Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати судом не можуть враховуватись суми начислені за час підвищення кваліфікації позивача та суми матеріальної разової допомоги.

Враховуючи вказані обставини, середньоденна заробітна плата складає: (2912, 98грн. (6476,94 грн. - 672,45 грн.-2891, 51 грн.) + 3293,15) : 39 робочі дні за два місяці (16 робочих днів у листопаді 2015 року та 23 робочих дня у грудні 2015 року) =159,13 грн.

Період невиплати належної заробітної плати з 27.01.16р. по 27.01.17р. рік (день повного фактичного розрахунку ) становить 252 робочих дні.

Отже, загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 40 101,15 грн. (159,13 грн. х 252 робочі дні).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, висновків Верховного суду та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390) виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки у виплаті належних йому при звільненні сум за період з 27 січня 2016 року по 27 січня 2017 року у розмірі 40101 (сорок тисяч сто одну) грн. 15 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.