Ухвала суду № 79196013, 16.01.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

Справа № 500/97/19

16 січня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мандзій О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Тернопільській області про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування акта та постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Держпраці в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Управління Держпраці в Тернопільській області, які полягають в складенні акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 03.12.2018 року №ТР1688/415/АВ та при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР 1688/415/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року;

визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 03.12.2018 року №ТР1688/415/АВ щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР 1688/415/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року щодо порушень фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Ухвалою суду від 14.01.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення).

На адресу суду 15.01.2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн., винесену уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Тернопільській області, №ТР 1688/415/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року щодо порушень фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР 1688/415/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року, оскаржив таку в судовому порядку. Зважаючи на те, що існує ймовірність звернення відповідачем спірного рішення до виконання органами державної виконавчої служби, позивач вважає за необхідне забезпечити позов, так як невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Заява про забезпечення позову відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.

Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 вказаної норми забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених приписів Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Згідно п.5 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці в Тернопільській області на підставі акту інспекційного відвідування від 03.12.2018 року №ТР1688/415/АВ, керуючись ст.259 Кодексу законів про працю України, ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, прийнято постанову №ТР 1688/415/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 223380,00 грн.

Відповідно до ст.265 Кодексу законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, установлено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

У відповідності до п.11 вказаного Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

У відповідності до п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ).

Згідно ч.7 ст.26 Закону №1404-VІІІ у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

З наведених позивачем в поданій заяві доводів встановлено, що метою застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову є унеможливлення стягнення коштів на підставі оскарженої постанови відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Суд враховує, що подальше примусове виконання постанови Управління Держпраці в Тернопільській області, яка є предметом судового оскарження в даній справі, може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача у вигляді стягнення не лише суми штрафу на підставі постанови, а й витрат виконавчого провадження, а також арешт його майна.

Наведені обставини дають суду підстави для висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі внаслідок вчинення державними виконавцями виконавчих дій на підставі оскарженої постанови відповідача, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову саме зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР 1688/415/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року, а тому заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Керуючись ст.150-157, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: 46006, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Шпитальна, будинок 7, код ЄДРПОУ 39777822) №ТР 1688/415/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в розмірі 223380,00 грн. до набрання законної сили рішенням суду у справі №500/97/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Тернопільській області про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування акта та постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 16 січня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

Копія вірна

Суддя Мандзій О.П.