Рішення № 79195899, 28.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 грудня 2018 року Справа № 0840/2929/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвест»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвест» (далі – позивач або ТОВ «Укрвест») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002351406 від 28.02.2018, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу щодо не підтвердження документально реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, зроблених під час проведення перевірки. Так, підставою для встановлення порушення вимог податкового законодавства слугували висновки вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/8082/16-к (пр. №1-кп/201/11/2017) від 16 червня 2017 року. Однак, у тексті цього вироку, операції між позивачем та ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» судом не досліджувались, як і документи, складені при здійсненні цих операцій. Жодних висновків щодо цих операцій суд не робив, і фактів не встановлював, а тому вирок суду не може спростовувати фактичне здійснення господарських операцій. Отже, не має підстав вважати, що неправдива інформація вносилась саме у документи, складені при здійсненні операцій з товариством, і саме ці операції носили незаконний характер. Позивачем надані до перевірки належним чином складені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій з ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» є протиправними, у зв’язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 24.07.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2018.

11.10.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 32305 від 11.10.2018), відповідно до якого вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято з додержанням вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема зазначає, що під час проведення перевірки встановлено здійснення контрагентом ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» нереальної господарської операції на адресу ТОВ «Укрвест» у зв’язку із тим, що постачальник не має реальної можливості поставити товар у задекларованих обсягах; не має основних засобів; повідомлення за формою 20-ОПП про об’єкти оподаткування (або об’єкти пов’язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність) підприємством не надавалась. Також не надані товарно-транспортні документи на перевезення товару, згідно листа позивача від 13.02.2018 № 133, постачальник товару ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» здійснював поставку товару зі свого складу на склад покупця ГП «Бердянський морський торговий порт» через послуги кур’єрських грузоперевізників. Разом з цим, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/8082/16-к (пр. №1-кп/201/11/2017) від 16 червня 2017 року встановлено, що на виконання розробленого злочинного плану, всіма членами організованої групи, для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи та прикриття злочинів були залучені суб'єкти господарювання, які здійснювали фіктивну діяльність, зокрема - ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» та інші, які зареєстрували на підставних осіб та використовували у різні періоди часу існування організованої злочинної групи з січня 2013 року по лютий 2015 року. Отже, враховуючі обставини, що викладені у вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в частині діяльності підприємства ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД», первинні документи на підставі яких здійснені проводки у бухгалтерському обліку позивача, складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Виписані від імені вищезазначеного контрагента позивача первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженою особою, оскільки підписи на цих документах належать особі, яка не має жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства. Таким чином, в ході перевірки ТОВ «Укрвест» встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15135,00 грн. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.10.2018 підготовче засідання відкладено до 31.10.2018.

26.10.2018 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача (вх. № 34283).

Ухвалою суду від 31.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 04.12.2018.

Ухвалою суду від 31.10.2018 витребувано від Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська належним чином завірену копію вироку від 16.06.2017 по кримінальному провадженню №201/8082/16-к (пр.1-кп/201/11/2017), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014040000000104, щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3,5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.212 КК України.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 15.11.2018 на адресу суду від Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла копія вироку суду від 16.06.2017 у кримінальній справі № 201/8082/16-к (пр.1-кп/201/11/2017) із зазначенням дати набрання законної сили (т.1, т.2).

04.12.2018 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 20.12.2018.

20.12.2018 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 42142).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, справа розглядається в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.02.2018 по 14.02.2018, на підставі направлення від 12.02.2018 № 268 та наказу від 12.02.2018 № 407, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрвест» (код ЄДРПОУ 30719668) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2014 рік при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39405574), за результатами якої складено Акт № 97/08-01-14-06/30719668 від 16.02.2018 (т.1 а.с.7-15).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрвест» вимог: пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в 2014 році), порядку заповнення декларації, затвердженого наказом Міністерсва фінансів України № 1213 від 28.09.2011, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 15135,00 грн., у т.ч. по періодам: 2014 рік на суму 15135,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39405574). Згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017) (набув законної сили 18.07.2017) притягнуто до відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 358, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 212 КК України. Враховуючи викладене, на думку відповідача, фактично мала місце реалізація товарів та послуг, джерело походження яких не встановлене. Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування у постачальника ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» за первіряємий період, які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 Податкового кодексу України. Наявність факту реалізації ТОВ «Укрвест» є свідченням набуття останнього у власність (безоплатне отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

На підставі Акту перевірки № 97/08-01-14-06/30719668 від 16.02.2018, ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.02.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 18 918,75 грн.; у тому числі: за основним платежем 15 135,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 783,75 грн. (т.1 а.с.6).

Не погодившись із указаним рішенням позивач здійснив його адміністративне оскарження, проте відповідним рішеннями Державної фіскальної служби України від 05.06.2018 №19238/6/99-99-11-01-01-25 скарга ТОВ «Укрвест» залишена без задоволення, оскаржуване рішення без змін (т.1 а.с.27-28).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно із п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується, як передбачено п. 138.6 ст.138 ПК України, відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

При цьому, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує визначено постачальником вартість товару при обчисленні суми податку на прибуток, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження реальності фінансових правовідносин з ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» за договором купівлі-продажу № 11/11-2014 від 11.11.2014 та специфікацією на поставку електричної колонки (кранова) ЄПП-2-380/660/630А у кількості 3 шт. загальною вартість 100900,80 грн. (т.1 а.с.32-33, 34), позивачем надано суду видані продавцем видаткові накладні № 120 від 24.11.2014, № 155 від 28.11.2014, № 99 від 03.12.2014, рахунок – фактуру № ДС-0000001 від 11.11.2014, банківські виписки, в підтвердження здійснення розрахунків, а також податкові накладні № 120 від 24.11.2014, № 155 від 28.11.2014, № 99 від 03.12.2014, які з боку контрагента позивача підписані ОСОБА_5 (т.1 а.с.40-49).

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаної господарської операції та фіктивності контрагента позивача як суб'єкта господарювання – ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД», та свої твердження підтверджує вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017), який набув законної сили 18.07.2017 (т.1, т.2).

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що у вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017) не містить посилань на незаконно здійснені ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» операції з позивачем, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, у вказаному вироку, встановлено наступні обставини:

«…продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи спільно у складі організованої злочинної групи, розуміючи злочинність своїх дій не бажаючи бути викритими та ідентифікованими контролюючими і правоохоронними органами, з метою збільшення обсягів незаконно оготівковуваних коштів, на виконання розробленого ОСОБА_6 злочинного плану, пов'язаного з фіктивним підприємництвом, вирішили повторно створити (придбати) більше суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з прикриття незаконної діяльності, для чого стали підшукувати осіб, які були б згодні прийняти на права та обов'язки номінальних засновників та керівників підприємств, при цьому таких, що не мають відповідної освіти та не будуть усвідомлювати і знати про характер дій організованої злочинної групи.

ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, здійснюючи пошук зазначених осіб зупинили вибір на ОСОБА_5, паспорті та ідентифікаційна дані якої було придбано у вересні 2014 року ОСОБА_4 у невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою подальшого створення суб'єкта підприємницької діяльності без мети здійснення будь-яких видів господарювання на ньому, усвідомлюючи протиправність таких дій. При цьому ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повідомили ОСОБА_5 про злочинний характер своїх дій.

Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо умов, на яких ОСОБА_5 мав стати засновником та керівниками підприємства не будучі обізнаними про намір здійснювати від його імені будь-яку підприємницьку діяльність, будучи непоставленим до відома про злочинний характер дій вказаних осіб, у вересні 2014 року у денний час в м. Дніпропетровську, більш точної дати та місця досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 за вказівкою Гостєва.O. виконав підпис за допомогою невстановленої досудовим розслідуванням особи у протоколі №1 від 23.09.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД», статуті ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» від 23.09.2014, наказі №1 від 24.09.2014 про призначення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД», які після підписання надав у розпорядження ОСОБА_6 на його вимогу.

Отримавши від ОСОБА_4 підписані вище перелічені документи, 23.09.2014 ОСОБА_6 надав такі документи до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Броварського міськрайоного управління юстиції у Київській області.

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Броварського міськрайоного управління юстиції у Київській області, отримавши у встановленому законом порядку документи для проведення змін державної реєстрації юридичної особи, вважаючи отримані документи достовірними та такими, що виражають волевиявлення ОСОБА_5, вчинив реєстраційні дії, внаслідок яких було проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.09.2014), засновником та керівником якого став ОСОБА_5

Після державної реєстрації ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» у встановлені законом строки, було взято на відповідний облік засновника і директора ОСОБА_8 в органах статистики, пенсійного фонду, соціального страхування та податковий облік в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, що надало змогу ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи відповідно до розробленого ОСОБА_6 злочинного плану повноцінно використовувати придбану юридичну особу - ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» у злочинній діяльності, спрямованій на пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, яке вже було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Отже, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи спільно у складі організованої злочинної групи та в межах злочинного плану, розробленого ОСОБА_6 набули можливість розпоряджатись всіма майновими і немайновим правами ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» (код 39405574) шляхом його оформлення на номінального керівника - директора підприємства ОСОБА_5, які не були обізнані про мету діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1, будучи організатором вчинення злочину, і ОСОБА_2, будучи співорганізатором вчинення злочину діючи у складі організованої злочинної групи, скоїли фіктивне підприємництво, тобто створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно.

А також, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4. будучи виконавцями вчинення злочину, діючи у складі організованої злочинної групи, скоїли фіктивне підприємництво, тобто створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно…».

Таким чином, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017) визнано винними ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 358, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 212 КК України.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 6 ст. 78 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

При цьому, суд вважає, що рішення суду в цих питаннях є обов'язковим для адміністративного суду, який розглядає адміністративну справу, в якій обставини щодо реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД» є предметом доказування.

Як встановлено судом з матеріалів справи, господарська операція по придбанню електричних колонок (кранових) позивачем у контрагента мала місце у 2014 році, саме в період, охоплений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 по справі № 201/8082/16-к (провадження №1-кп/201/11/2017).

Приймаючи до уваги, приписи ч. 6 ст. 78 КАС України, суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду (копію якого долучено до матеріалів справи) суд вважає, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального характеру поставки між позивачем та ТОВ «Д.С.Д. ТРЕЙД». Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвест» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.12.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко