Ухвала суду № 79195738, 10.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

10 січня 2019 року Справа № 280/4454/18

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представника позивача - Семеняка Д.В.

представника відповідача - Мехтієвої К.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.12-А)

до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІК» (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.12.2017 №511505/38069818 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.12.2017 №7, видану позивачем на користь ТОВ «Торговий дім «Будком» на суму ПДВ 57166,25 грн.;

зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі накладних податкову накладну від 20.12.2017 №7, видану Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІК» на користь ТОВ «Торговий дім «Будком» на суму ПДВ 57166,25 грн.

10 грудня 2018 року представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача вказав на те, що позивачем пропущено передбачений чинним законодавством України 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.12.2017 №511505/38069818 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.12.2017 №7, видану позивачем на користь ТОВ «Торговий дім «Будком» на суму ПДВ 57166,25 грн, оскільки позивачу стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення 29.12.2017, проте, з вищевказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише у жовтні 2018 року, тобто зі спливом встановленого чинним законодавством України строку звернення до суду. Вказує на те, що позивачем ані в позовній заяві, ані в ході підготовчих судових засідань не навів жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою. Твердження позивача про те, що на спірні правовідносини розповсюджується строк звернення передбачений статтею 102 Податкового кодексу України, відповідач вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки рішення від 29.12.2017 №511505/38069818 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.12.2017 №7, видану позивачем на користь ТОВ «Торговий дім «Будком» на суму ПДВ 57166,25 грн., по-перше має немайновий характер, позивачем навіть при поданні даного позову до суду, судовий збір був сплачений як за немайнові вимоги, тобто ні загальна сума податкової накладної, ні сума ПДВ вказана у ній не впливає на характер даного позову, що підтверджує те, що на підставі рішення нових податкових зобов'язань не виникає, а по-друге рішення від 29.12.2017 №511505/38069818 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.12.2017 №7 не є рішенням про визначення платнику податків суми грошового зобов'язання, а тому строк звернення до суду визначений статтею 102 Податкового кодексу України не розповсюджується на спірні правовідносини. Відповідачі вважають, що при визначенні строку для судового оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної варто керуватися виключно ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки інших норм, що регулювали би оскарження немайнових рішень податкового органу чинним законодавством не передбачено. Просять задовольнити клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

В підготовчому судовому засіданні 10.01.2019 представник Державної фіскальної служби України підтримала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у повному обсязі.

В підготовчому судовому засіданні 10.01.2019 представник позивача підтримав позицію, викладену у позовній заяві та у відповіді на заперечення, позивач проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду посилався на те, що статтею 102 Податкового кодексу України встановлено, що рішення контролюючого органу, яким є і ДФС України, може бути оскаржено до суду протягом 1095 днів, оскільки норма ст..102 ПК України розповсюджується і на рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.12.2017 №511505/38069819 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.12.2017 №7, видану позивачем на користь ТОВ «Торговий дім «Будком» на суму ПДВ 57166,25 грн., незалежно від характеру оскаржуваного рішення. Вважає, що оскільки ТОВ «Компанія ДІК» не пропущено строк звернення до суду у 1095 днів, то відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

20.12.2017 року ТОВ «Компанія ДІК» до ДФС України було надіслано засобами електронного зв'язку, згідно п.п.201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкову накладну від 20.12.2017 №7 на суму поставки 342 997,50 грн., у тому числі ПДВ 57166,50 грн., для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.12.2017 року позивачем було отримано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.12.2017 № 9272914376, якою реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена та запропоновано подати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

22.12.2017 року ТОВ «Компанія ДІК» до ДФС України було надіслано засобами електронного зв'язку Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по ПН/РК, реєстрація якої зупинена від 22.12.2017 №1, до яких додано письмові пояснення та сканкопії документів, що свідчили про реальність здійсненої господарської операції та її відповідність вимогам законодавства, для розгляду Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

29.12.2017 позивачем було отримано Рішення Комісії ДФС від 29.12.2017 №511505/38069818, яким в реєстрації податкової накладної від 20.12.2017 №7 було відмовлено.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що позивач дізнався про порушення його прав, у зв'язку із прийняттям ДФС України рішення 7, 29 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси…

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Посилання представника позивача на те, що ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки на спірні правовідносини розповсюджується спеціальний строк звернення до суду, який закріплений у статті 102 Податкового кодексу України, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останніми врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов'язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб'єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов'язання.

Враховуючи неоднозначну судову практику, Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 № 1935/11/13-11 зроблено висновок, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Тобто, строк в 1095 днів стосується оскарження будь-яких рішень контролюючого органу, але саме щодо нарахування грошового зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що предметом позову в даному випадку є рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, яке за своєю суттю не є рішенням контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов'язання.

Водночас, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що Податковим кодексом України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Інших доводів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.12.2017 №511505/38069818 позивач не зазначає та судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач фактично дізнався про порушення його прав та законних інтересів 29.12.2017, а з позовом до суду звернувся 23.10.2018, то позивачем пропущено встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України 6-ти місячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні «Меньшикова проти України» від 08 квітня 2010 року (заява №377/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashmgdane v the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, серія А, №93).

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з порушенням установленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, матеріали справи не містять підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 122, 123, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІК» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 294 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 11.01.2019.

Суддя М.С. Лазаренко