Ухвала суду № 79195666, 11.01.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7136/18

1-кс/264/7/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2019 м. Маріуполь

Слідчий суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко А.М. за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., прокурора Кассай А.Ю., законного володільця майна ОСОБА_2,, представників законного володільця майна - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Богатир І.М. про арешт майна, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051500000097 від 08.12.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України,

В С Т А Н О В И В :

29.12.2018 року слідчий Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Богатир І.М. звернулась до слідчого судді Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області із клопотанням, погодженим із прокурором, про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначивши, що в провадженні слідчого відділення Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051700000097 від 08.12.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України.

Під час здійснення моніторингу реєстру дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки встановлено, що АГЗП БП АЗС «LPG», TOB «АЗОВАВТОГАЗ», розташовані в Кальміуському районі міста Маріуполя за адресами: пр. Нікопольський 6-а, вул. Макара Мазая 6, пр. Карпова 55-2 та пр. Металургів 135-А здійснює діяльність без отримання відповідних дозволів ТУ Держпромнагляду у Донецькій області на виконання робіт підвищеної небезпеки, а також на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної безпеки, під час здійснення торгівлі бензином та дизельним паливом, що є порушенням вимог ст. 21 Закону України «Про охорону праці».

В ході досудового розслідування встановлено, що на території м. Маріуполя Донецької області за адресами: пр. Нікопольський 6-а, вул. Макара Мазая 6, пр. Карпова 55-2 та пр. Металургів 135-А, знаходяться об'єкти підвищеної небезпеки багатопаливні автозаправні станції АГЗП БП АЗС «LPG», які експлуатуються суб'єктом господарювання ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» код ЄДРПОУ 40410121.

Згідно витягу з державного реєстру юридичних осіб власником ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ»- є ОСОБА_2, юридична адреса якого є: м. Маріуполь, пр. Нікопольський,6-А.

Відповідно до інформаційної довідки № 149148913 від 12.12.2018 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна сформованої щодо орендарями земельної ділянки за адресою м. Маріуполь, пр. Металургів 135-А, у територіальної громади в особі Маріупольської міської ради є ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Встановлено, що Державною службою України з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» код ЄДРПОУ 40410121 надано дозволи № № 0188.17.14 та 0189.17.14 від 27.03.2017 строком дії до 27.03.2022 на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме на експлуатацію газозаправного обладнання.

Під час досудового розслідування встановлено, що АГЗП «LPG», що розташована за адресою м. Маріуполь, пр. Металургів 135-А, яка експлуатуються суб'єктом господарювання ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» також здійснює оптову та роздрібну торгівлю дизельним паливом та бензином без відповідних дозвільних документів, що є порушенням вимог ст. 21 Закону України Про охорону праці».

28.12.2018 було проведено огляд місця події під час якого оглянуто територію АГЗП БП АЗС «LPG», яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Кальміуський район по. Металургів 135-А та використовується ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» (ЄРДПУ 40410121) та на території розташовано обладнання підвищеної небезпеки, а саме: 2 розподільчі колонки для нафтопродуктів. Оглядом нежилого приміщення встановлено: 4 книги обліку розрахункових операцій, 6 журналів чорнових записів, касовий апарат «АЗС POS Mini» - TN80080563. На момент огляду було встановлено, що заправка транспортних засобів здійснюється та обладнання підвищеної небезпеки знаходиться в робочому стані та підключено до електропостачання.

28.12.2018 року постановою слідчого виявлене під час огляду місця події обладнання підвищеної небезпеки, а саме:2 розподільчі колонки для нафтопродуктів та 4 книги обліку розрахункових операцій, 6 журналів чорнових записів, касовий апарат «АЗС POS Mini» - TN 80080563, які визнано речовими доказами і долучено до матеріалів кримінального провадження. Під час огляду місця події зазначене обладнання підвищеної небезпеки не вилучалось.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на те, що при виконанні робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосуванні) машин, механізмів, АГЗП БП АЗС «LPG» яка розташована за адресою : м. Маріуполь, Кальміуський район, пр.. Металургів 135-А та використовується ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ», місцезнаходження юридичної особи м. Маріуполь, проспект Володимира Бойка, буд. 6-А здійснюється діяльність без отримання відповідних дозволів, під час здійснення торгівлі бензином та дизельним паливом, що є порушенням ст..21 Закону України «Про охорону праці».

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що вони мають дозволи №№ 0188.17.14 та 0189.17.14 від 27.03.2017 року на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме на експлуатацію газ оправного обладнання. Вважає, що його права порушені в нього вилучені всі журнали, касовий апарат та він не може працювати згідно дозволів які має. У задоволенні клопотання про арешт майна просив відмовити.

Представники законного володільця майна - адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, посилалися на отримані дозволи з боку власника, відсутність постанови про визнання речовими доказами, та недотримання прокурором та слідчим норм Закону при складанні клопотання.

Вислухавши учасників, вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подано до суду клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна, серед іншого, допускається з метою збереження речових доказів.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка, серед іншого, зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, що і потрібно довести слідчому чи прокурору при зверненні з клопотанням про арешт майна саме з цією метою.

Разом з тим, слідчий не дотримався вимог кримінального процесуального закону при зверненні до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки ним не надано доказів на підтвердження тих обставин на які останній послався в клопотанні.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на викладене, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Однак в порушенні вказаних норм, слідчим не надано постанови про визнання речовим доказом: 4 книги обліку розрахункових операцій, 6 журналів чорнових записів, касовий апарат «АЗС POS Mini» - TN80080563, які були вилучені в ході огляду 28.12.2018р. Під час огляду місця події зазначене обладнання підвищеної небезпеки не вилучалось.

Іншої мети з якої необхідно накласти арешт на вищевказане майна, слідчим у поданому клопотанні не обґрунтовано, зокрема, що майно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положеннямст.98КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

З огляду на викладене в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Богатир І.М. про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Повний текс ухвали суду виготовлено 15.01.2019 року.

Слідчий суддя Іванченко А. М.