Рішення № 79195583, 10.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3930/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

- визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 059582 від 08.10.2018 в розмірі 1700 грн

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу .

Ухвалою від 12 листопада 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що висновки перевірки, за наслідками якої вона винесена, є необґрунтованими. Так, позивач не погоджується зі встановленими під час перевірки порушеннями, а саме: з порушенням статті 39 та абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки на момент перевірки у водія ОСОБА_2 були в наявності всі необхідні для нерегулярного пасажирського перевезення документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі: договір із замовником транспортних послуг, інформаційний лист, документ про оплату транспортних послуг.

У встановлений судом строк відповідач не надав до суду відзив на позов, причини поважності його подання не зазначив. Згідно наявної у матеріалах адміністративної справи розписки, копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви відповідач отримав 19 листопада 2018 року /а.с. 17/.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами, та відповідно до пояснень учасників справи, наданих у судовому засіданні 10 грудня 2018 року.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с. 24/.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28 грудня 2018 року, не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, причини неявки не повідомляв.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2018 року посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку № 000083 від 06 вересня 2018 року, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В ході перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENS, номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2, було виявлено та в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09 вересня 2018 року зафіксовано порушення - надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: неоформлення договору із замовником транспортних послуг, інформаційного листа, документа про оплату транспортних послуг.

Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області надіслано позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 08 жовтня 2018 року.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на якому був присутній позивач, заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Кужіль В.М. 08 жовтня 2018 року винесено постанову № 059582 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 1700 грн /а.с. 28/.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи відповідність постанови № 059582 від 08 жовтня 2018 року критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, урегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1567 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закон України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Наказом №331 Мінінфраструктури України від 20.06.2012 затверджено Типову форму договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах. Додатком № 1 до зазначеного Наказу також затверджено Інформаційний лист щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів.

Згідно п. 2 Наказу №331, автомобільним перевізникам, крім суб'єктів господарювання, які надають туристичні та екскурсійні послуги власним чи орендованим транспортним засобом, при укладанні договорів про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах в обов'язковому порядку керуватися Типовою формою договору.

Пунктом 4.1 Типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів передбачено, що розрахунки Замовника з Перевізником за перевезення організованої групи пасажирів та їх багажу здійснюються відповідно до вимог цивільного законодавства України шляхом перерахування грошових коштів Замовником на поточний рахунок перевірника.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки щодо правозастосування

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENS, номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2, складено акт від 26 березня 2018 року, у якому зафіксовано порушення перевізником вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення належних документів: договір із замовником транспортних послуг, інформаційний лист, документ про оплату транспортних послуг.

Надаючи оцінку встановленим порушення суд встановив наступне.

Нерегулярне перевезення пасажирів ФОП ОСОБА_1, водій ОСОБА_2, 09 вересня 2018 року здійснено відповідно до договору від 07.09.2018 про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом MERCEDES-BENS, номерний знак НОМЕР_1.

Так, відповідно до умов договору передбачалось перевезення групи осіб (20 осіб) з м.Полтава до м. Ірпінь, відправлення автобуса з початкового пункту маршруту передбачалось о 14 год. 00 хв. 09 вересня 2018 року, прибуття в кінцевий пункт - о 3 год. 00 хв. 10 вересня 2018 року /а.с. 11/.

Такі ж умови перевезення разом зі списком пасажирів визначені й у інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів № 7910 /а.с. 12/, який підписаний замовником та перевізником.

На підтвердження готівкової оплати послуг перевізника замовником транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 надав квитанцію серії УНК № 019707 /а.с. 13/.

На думку відповідача, зазначені документи не стосуються нерегулярного перевезення пасажирів, під час якого водія зупинили службові особи Укртрансбезпеки та склали відповідний акт із зафіксованими порушеннями.

Так, за твердженням представника відповідача у судовому засіданні, транспортний засіб марки MERCEDES-BENS, номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2, був зупинений у пункті перевірки МДА Бориспіль 09.09.2018 о 04:05 год., в той час як з наданих водієм для перевірки документів вбачається, що вони стосуються перевезення пасажирів, яке повинно розпочатися о 14 год. 00 хв. 09 вересня 2018 року.

Із пояснень водія, викладених у акті перевірки, та позивача - перевізника ФОП ОСОБА_1, встановлено, що таке відхилення перевезення пасажирів у часі сталося через зміну замовником часу виїзду.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Данні положення кореспондуються з принципом свободи договору, встановленим статтею 627 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено здійснення іншого перевезення пасажирів перевізником ФОП ОСОБА_1 із відповідним пунктом призначення та відправлення, окрім того, на який складений інформаційний лист № 7910.

Оскільки відповідно до норм Цивільного кодексу, сторони вправі змінювати за взаємною згодою умови договору, враховуючи наявний інформаційний лист на зазначену дату, за відсутності доказів здійснення іншого перевезення перевізником ОСОБА_1 із місця відправлення - м. Полтава до місця призначення - м. Ірпінь, суд приходить до висновку, що надані водієм договір та інформаційний лист стосуються саме того перевезення пасажирів, під час якого службовими особами Укртрансбезпеки складений акт перевірки від 09.09.2018, за наслідками якого винесена оскаржувана постанова.

З огляду на викладене, аргумент відповідача про відсутність договору та інформаційного листа, судом не приймаються до уваги.

Твердження про відсутність належного розрахунку між перевізником та замовником, а саме: неперерахування коштів на оплату послуг перевезення на розрахунковий рахунок перевізника, судом також не приймаються до уваги.

Відповідно до умов договору (п. 4.1) передбачалось, що оплата послуг здійснюється готівкою.

Відповідно до частини 2 статті 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на те, що законом не встановлено заборони на готівкові розрахунки між фізичною особою-підприємцем - перевізником та фізичною особою-підприємцем замовником, з огляду на передбачену цивільним законодавством свободу договору, суд не вбачає в діях перевізника порушень щодо способу оплати за надані послуги перевезення, і також вважає, що квитанція серії УНК № 019707 є належним і достатнім розрахунковим документом за послуги перевезення, надані ФОП ОСОБА_1 09.09.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність всіх необхідних документів у водія під час нерегулярного перевезення пасажирів, зазначених у статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відтак застосування штрафу до ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є безпідставним.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08 жовтня 2018 року № 059582, якою застосовано штраф до ФОП ОСОБА_1, прийнято Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення, чим порушено права позивача.

Отже, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08 жовтня 2018 року № 059582, підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул.Європейська, 155 м.Полтава ЄДРПОУ 39816845) задовольнити повністю.

Постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області № 059582 від 08 жовтня 2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - визнати протиправною та скасувати.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул.Європейська, 155 м.Полтава ЄДРПОУ 39816845) витрати зі сплати судового збору у сумі 704 грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков