Рішення № 79195440, 04.12.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

04.12.2018 Єдиний унікальний номер 205/6802/18

Єдиний унікальний номер 205/6802/2018

Провадження № 2/205/3056/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа Управління - служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Управління - служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року позов залишено без руху, а позивачеві запропоновано усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 2, 4, ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 02 жовтня 2018 року позивачем було подано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2018 року позов було повторно залишено без руху, а позивачеві запропоновано усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 23 жовтня 2018 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2018 року цивільна справа була прийнята до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2012 року вона є власником 16/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. За адресою домоволодіння, що належить позивачеві, крім власника також зареєстровано відповідача ОСОБА_2 з її малолітнім сином ОСОБА_3, але фактично останні у квартирі не проживають. Відповідач ОСОБА_2 проживала з сином позивача однією сім'єю без реєстрації шлюбу, проте на теперішній час зазначені особи припинили стосунки. Фактично відповідачі проживають за іншою адресою протягом тривалого часу, про що відповідач ОСОБА_2 зазначає у заяві, з якою зверталася до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів. У спірному будинку відповідачі не проживають, їх речей в ньому немає, комунальні послуги ОСОБА_2 не сплачує, поточний ремонт не здійснює, добровільно зніматися з реєстрації не бажає. Перешкод у проживанні їй ніхто не чинить. Позивач у своїх позовних вимогах просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, що є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку.

Відповідачеві ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження суду з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, зустрічний позов не заявлено, будь-які інші документи до суду не направлено.

Третій особі УССД Новокодацької районної у місті Дніпрі ради у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження суду з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк письмових пояснень щодо позову до суду подано не було. Представником надано суду заяву, у якій він просив ухвалити рішення згідно з чинним законодавством та з врахуванням прав малолітньої дитини.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке було видано ВК Дніпропетровської міської ради 01 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 є власником 16/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих в житловому приміщенні осіб, виданої 17 травня 2018 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у спірному домоволодінні зареєстровано позивача, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та відповідачів ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, родинні стосунки з якими не встановлено (а.с. 16).

Відповідно до акту обстеження домоволодіння, складеного 07 серпня 2018 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_2 не проживає у спірному житловому приміщенні на протязі останніх чотирьох років, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за вказаною адресою ніколи не проживав та не з'являвся (а.с. 17).

ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є членом сім'ї позивача, в квартирі не проживає, речей її та дитини у квартирі немає, комунальні послуги не сплачує.

На підставі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця прожива ння в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Враховуючи вищевказане, а також те, що відповідачі не є власниками (співвласниками) домоволодіння АДРЕСА_1, в ньому не проживають, а малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за цією адресою не проживав ніколи, їх речей у квартирі, належній позивачу, немає, комунальні послуги ОСОБА_2 не сплачує, доведених документально родинних стосунків з позивачем не має ні вона ні дитина, суд доходить висновку, що відповідачі втратили право користування спірною квартирою, а відтак і про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 704 гривень 80 коп., який з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись . 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 386, ст. ст. 387, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263, 264, ч.ч. 1-5 ст. 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: