Рішення № 79194817, 14.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 р. Справа№200/13738/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання відновити виплату пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить: визнати протиправними дії Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2015 року; зобов’язати Волноваське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.01.2015 року; звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком, має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на обліку в Волноваському об’єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Донецької області. З 01.01.2015 року по теперішній час пенсійні виплати не отримує. Листом від 20.11.2018 пенсійний орган повідомив, що відповідно до матеріалів пенсійної справи виплата пенсії проводилась у попередньому пенсійному органі по січень 2015 року включно. Відповідно до рішення Комісії Волноваської РДА з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 58 від 07.09.2018 було прийнято рішення про відмову у поновлені пенсійної виплати. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В установлений судом строк, відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що позивач знаходиться на обліку Волноваського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області з вересня 2017 року. На облік прийнятий на підставі заяви про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України Донецької області у місті Селидове. Пенчсійні виплати здійснено по січень 2015 року. Відповідно рішення Комісії Волноваської РДА з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО №58 від 07.09.2017 року відмовлено у поновлені виплати пенсії, як особі, яка тривалий час не проживає за адресою вказаною у довідці ВПО.

Відповідач вказав, що рішення про призупинення виплати пенсії позивачу управлінням самостійно не приймалося. Виплата пенсії була призупинена у зв’язку з технологічними змінами механізму проведення верифікації та зміною строків виготовлення виплатних документів у 2018 році для пенсіонерів з числа ВПО. Позивач не позбавляється права повторно звернутися до управління із заявою про виплату пенсії, як внутрішньо переміщеній особі й після підтвердження органом соціального захисту населення його проживання на території Волноваського району, виплата пенсії буде поновлена. Стосовно вимоги позивача сплатити заборгованість за весь період, відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України №365, передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Проте, окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено. У задоволенні позову просив відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером по за віком, перебуває на обліку Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що сторонами не заперечується.

08.08.2017 позивач звернувся до Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в м. Селидове Донецької області.

Згідно листа Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.11.2018 року №8181-1102, виплати пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 не поновлено, оскільки рішенням Комісії Волноваської РДА з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО №58 від 07.09.2017 року відмовлено у поновлені виплати пенсії, як особі, яка тривалий час не проживає за адресою вказаною у довідці ВПО.

Довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 28.12.2018 року № 39862 підтверджено, що позивачу пенсійні виплати виплачено по січень 2015 року (включно) у розмірі 1511,01 грн., з 01.02.2015 року не нараховувались та не виплачувались.

Із встановлених обставин убачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Стосовно клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з січня 2015 року, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, з січня 2015 року, тобто за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).

Відповідно частини 1 статті 49 Закону України №1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, і закон, який є спеціальним, вичерпних випадків припинення пенсійних виплат не передбачав, але унормовував, що ці інші випадки припинення пенсійних виплат можуть бути передбачені тільки законом.

Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення виплати пенсії могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відзив наданий відповідачем свідчить про те, що виплата пенсії позивачу призупинена з підстав не передбачених законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім того, рішенням Комісії Волноваської РДА з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО №58 від 07.09.2017 року відмовлено у поновлені виплати пенсії, як особі, яка тривалий час не проживає за адресою вказаною у довідці ВПО.

З огляду на викладене, суд вважає, що призупинення виплати пенсії позивачу мало місце не у спосіб передбачений законом України, а з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було "законним".

Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року (надалі за текстом - Порядок №365), а також положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не містять положень про те, що ці два закони є спеціальними по відношенню до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд констатує, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закон України "Про боротьбу з тероризмом" не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично з підстав відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

Тому аргументи відповідача про те, що припинення виплати пенсії позивачу, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” було правомірним, суд вважає помилковими.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача.

Проте, оскільки судом встановлено припинення пенсійних виплат позивачу з лютого 2015 року, поновленню підлягає виплата пенсії саме з цієї дати.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії та не відновлення пенсійних виплат позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

З урахуванням вище викладеного, оскільки дії щодо призупинення виплати пенсії позивачу з лютого 2015 року є протиправними, суд дійшов висновку, що для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії, відповідача слід зобов`язати здійснити позивачу нарахування і виплату пенсії з лютого 2015 року.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою суду від 10.12.2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 258, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (86100, м. Макіївка, Червоногвардійський р-н, с. Крупської, 100, РНОКПП НОМЕР_1) до Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо припинення виплати пенсії та зобов’язання виплатити заборгованість – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2015 року.

Зобов’язати Волноваське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, а також сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.02.2015 року.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати пенсії у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42169496, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, б. 17) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 14 січня 2019 року.

Суддя Буряк І. В.