Рішення № 79194779, 16.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 р. Справа№200/13641/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зо в’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 85500, АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовною заявою до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171290, 85500, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище міського типу ОСОБА_2, вулиця Центральна, будинок 103). Просив визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з липня 2018 року по листопад 2018 року; зобов’язати відновити виплату за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) з липня 2018 року; допустити негайне виконання. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа, при цьому управлінням безпідставно в порушення вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058-IV) припинено виплату пенсії.

26 грудня 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язано відповідача надати відомості щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, рішення про зупинення виплати пенсії.

Відповідачем надано відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була припинена на підставі розпорядження у зв’язку із відмовою у відновленні пенсії згідно протоколу засідання комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України; перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа, що не є спірною обставиною у справі.

Пенсія виплачена до 01.07.2018, а з липня 2018 року нарахування та виплата зупинена на підставі розпорядження від 28.11.2018, у зв’язку із відмовою у відновленні пенсії згідно протоколу засідання комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону № 1058-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем прийнято розпорядження від 28.11.2018, яким зупинено виплату пенсії позивачу з 01.07.2018 у зв’язку із відмовою у відновленні пенсії згідно протоколу засідання комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.11.2018 №133.

Згідно протоколу від 23.11.2018 №133 ОСОБА_1 відмовлено у відновленні виплати пенсії у зв'язку із відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.

Разом з тим, Законом №1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність за фактичним місцем проживання/перебування.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Водночас, як встановлено судом, прийняте відповідачем розпорядження від 28 листопада 2018 року про припинення позивачу виплати пенсії, не містить зазначення підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 1 липня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 «Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом скасування розпорядження про зупинення виплат пенсії від 28.11.2018 та зобов’язання відновити нарахування пенсії.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання поновити виплату пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, при цьому позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії охоплюється скасуванням розпорядження.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, суд зазначає, що позивач у просив суд звернути постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до норм пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що судом не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити дії по її виплаті, така вимога не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки припинення виплати пенсії визнано протиправним, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір згідно квитанції від 28.11.2018 №39, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 704,80 грн.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зо в’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.11.2018 щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 у зв’язку із відмовою у призначенні (відновленні) пенсії згідно протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.11.2018 №133.

Зобов’язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171290, 85500, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище міського типу ОСОБА_2, вулиця Центральна, будинок 103) відновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 85500, АДРЕСА_1) нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість починаючи з 1 липня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171290, 85500, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище міського типу ОСОБА_2, вулиця Центральна, будинок 103) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 85500, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.