Рішення № 79194438, 10.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року Справа № 160/7798/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, в якій з урахуванням уточненої заяви від 08.11.2018 року позивач просив:

- визнати протиправною рішення Міністерства оборони України № 65 від 22 червня 2018 року щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та зобов’язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, у зв’язку з захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності – 10 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проходження військової служби він отримав захворювання, на підставі якого встановлено ІІІ групу інвалідності. В подальшому було змінено причинний зв'язок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, на пов’язане із захистом Батьківщини. З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з відповідною заявою та надав копії необхідних документів, які було передано для розгляду до Міністерства оборони України. Восени 2018 року позивач отримав Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 65 від 22 червня 2018 року з відмовою у здійсненні виплати з підстав того, що у разі зміни групи інвалідності, їх причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Позивач зазначає, що відмова відповідача є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, оскільки ОСОБА_2 зазначає, що він, як інвалід третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, а відповідач дійшов помилкового висновку про закінчення дворічного строку після первинного встановлення інвалідності та про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року (суддя Юхно І.В.) відкрито провадження в адміністративній справі №160/7798/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 року, справу передано до провадження судді Тулянцевої І.В.

На підставі ухвали суду від 10.12.2018 року адміністративну справу №160/7798/18 прийнято до провадження суддею Тулянцевою І.В. та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні на 09 січня 2019 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

14 грудня 2018 року від представника Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, з тих підстав, що різниця між датами встановлення позивачу інвалідності складає більше ніж 2 роки, у зв’язку з чим, підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає, що узгоджується з приписами частини 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Третя особа – Дніпропетровський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України правом подання пояснень по справі не скористався.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що оскільки день строку ухвалення рішення – 09.01.2019 року припадає на день відпустки судді, рішення ухвалено першим робочим днем судді – 10.01.2019 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Підполковник ОСОБА_2 Володимирвоич, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу старшим офіцером відділу комплектування офіцерським складом управління персоналом штабу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України № 749 від 27 грудня 2014 року позивач був звільнений в запас з правом носіння військової форми одягу.

На підставі рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій № 11/111/1/699 від 11 грудня 2014 року ОСОБА_2 встановлено статус учасника бойових дій.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААГ № 031321 від 09.11.2015 року, дата огляду 09.11.2015 року, позивачу встановлено вперше третю групу інвалідності з 26.10.2015 року, «захворювання пов’язане з проходженням військової служби».

Як вказує відповідач у відзиві, у зв'язку з цим позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 96 460,00 грн. Доказів вказаної виплати до суду надано не було.

Згідно з Витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 415 від 10 жовтня 2017 року було встановлено причинний зв’язок захворювання підполковника ОСОБА_2 – «захворювання, так, пов’язане із захистом Батьківщини», у зв’язку із чим було скасовано постанову ВЛК військової частини А4615 в свідоцтві про хворобу № 1707 від 11.12.2014 року про причинний зв’язок.

На підставі Виписок з лікарень та Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №415 від 10 жовтня 2017 року видано Довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 651320 від 13.12.2017 року, дата огляду 13.12.2017 року, ОСОБА_2 встановлено повторно третю групу інвалідності з 06.11.2017 року із вказівкою причини інвалідності – «захворювання, так, пов’язане з захистом Вітчизни».

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з відповідною заявою та копіями необхідних документів, які третьою особою було передано на розгляд до Міністерства оборони України.

Як вбачаться з Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 65 від 22 червня 2018 року, ОСОБА_2 було відмовлено у здійсненні виплати, так як відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, якими передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, їх причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону № 2011-XII встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 року № 65, підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу стало те, що ОСОБА_2 причину інвалідності змінено понад дворічний термін.

Тобто, спірним питанням в даній справі, з огляду на підстави відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до статті 16-2 Закону № 2011-XII, є застосування дворічного терміну, передбаченого пунктом 4 статті 16-3 вказаного закону.

Так, абз. 1 пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

В той же час, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється (абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII.

Таким чином, умовою виникнення права військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі є встановлення, під час повторного огляду, вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, якщо таке встановлення відбудеться протягом двох років від дати первинного встановлення йому інвалідності.

При цьому, законодавець пов'язує початок перебігу такого строку саме з дати первинного встановлення інвалідності та не ставить його відлік у залежність від дати зміни причини такої інвалідності.

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2015 року позивачу було вперше встановлено третю групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності – «захворювання пов’язане з проходженням військової служби», що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААГ № 031321 від 09.11.2015 року.

Повторно третю групу інвалідності ОСОБА_2 було встановлено з 06.11.2017 року, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №651320 від 13.12.2017 року, дата огляду - 13.12.2017 року, в якій зазначено інше формулювання причини інвалідності, а саме: «захворювання, так, пов’язане з захистом Батьківщини».

Таким чином, у зв'язку із повторним оглядом позивачу з 06.11.2017 року було залишено без змін групу інвалідності, проте змінено її причину. Отже, первинне встановлення інвалідності позивачеві відбулося 26.10.2015 року, а 06.11.2017 року було лише змінено причину її виникнення, що не є підставою для застосування до даних відносин правил абз. 1 п. 4 ст. 16-3 № 2011-XII, а саме, на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата якої провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Оскільки, ІІІ групу інвалідності позивачу вдруге було встановлено після спливу двох років від первинного встановлення інвалідності (26.10.2015 – 06.11.2017), вимоги позивача про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України №65 від 22 червня 2018 року щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 10 жовтня 2017 року, суд зазначає, що дана позовна вимога є похідною від основної вимоги.

За викладених обставин, відмова у задоволенні основної позовної вимоги є підставою для відмови у задоволенні і похідної від неї вимоги.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність своїх дій, у зв’язку із чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 16, ІПН НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (вулиця Шмідта, 16, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 08353525) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева