Рішення № 79194307, 16.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2399/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ф-0272051307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2017 року № Ф-0272051307 винесена відповідачем за наслідками проведеної перевірки у період з 26.09.2017 року по 09.10.2017 року, результати якої оформлено актом від 24.10.2017 року за № 11894/03-20-13-07/НОМЕР_1, яким встановлено, що позивачем занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік на загальну суму 82659,36 грн. Вказує на те, що рішенням відповідача від 13.11.2017 року № 0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано єдиний внесок в розмірі 82659,36 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8265,94 грн. Однак рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у адміністративній справі № 0340/1303/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій позов задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №0271961307, №0271281307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 листопада 2017 року №0272031307. Позивач зазначає, що помилково при поданні вищенаведеного позову не оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ф-0272051307, яку оскаржує з тих самих підстав та посилається на безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 24.10.2017 року за № 11894/03-20-13-07/НОМЕР_1, а тому вважає, що оскаржувана вимога була сформована без достатніх на те правових підстав, відтак підлягає скасуванню як протиправна.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

У відзиві на позовну заяву від 04.12.2018 вх. № 15948/18 (а.с.33-34) відповідач не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним, оскільки під час перевірки встановлено, що позивачем занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік на загальну суму 82659,36 грн. Звертає увагу на те, що перевіркою правильності визначення документально підтверджених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, за 2016 рік встановлено їх завищення на суму 1001123,64 грн., в тому числі по авансових звітах на загальну суму 350544,84 грн., та задекларовані витрати на зальну суму 650 578,80 грн., які не підтверджені документально. На думку відповідача, ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати за 2016 рік, а саме на 1001123,64 грн. та відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік в сумі 180202,26 грн. (1001123,64 грн. х 18%). Дане порушення стало підставою для визначення податкових зобов'язань з військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування. У зв'язку з цим контролюючим органом встановлено заниження позивачем єдиного соціального внеску за 2016 рік на загальну суму 82695,36 грн. та прийнято оскаржувану вимогу від 13 листопада 2017 року № Ф-0272051307 про сплату боргу (недоїмки).

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та правомірно виніс оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою суду від 16 січня 2019 року відмолено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у Волинській області про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 26.09.2017 року по 17.10.2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатом якої складений акт від 24.10.2017 року № 11894/03-20-13-07/НОМЕР_1 (а.с.8-18).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено, зокрема: пункт 2 частини 1 статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік на загальну суму 82659,36 грн.; пункт 44.1 статті 44, підпункти 170.9.1,170.9.2 пункту 170.9 статті 170, пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 27853,88 грн., в тому числі за 2016 рік - 180202,00 грн.; підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2016 рік на 15016,85 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017 року №0271281307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 180202 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45050,50 грн.; №0271961307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 15016,85 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3754,21 грн.; та рішення від 13.11.2017 року №0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 8265,94 грн.

Крім того, ГУ ДФС у Волинській області винесло 13 листопада 2017 року оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0272051307, відповідно до якої контролюючий орган вимагав від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 82659,36 грн. (а.с.7).

З матеріалів справи слідує, що позивач не погодився з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 13.11.2017 року №0271281307, №0271961307 та рішенням від 13.11.2017 року №0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано єдиний внесок в розмірі 82659,36 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8265,94 грн., у зв'язку з чим подав до Волинського окружного адміністративного суду позовну заяву від 04.07.2018 року (а.с.20-22).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у справі № 0340/1303/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій (а.с.23-26), яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2017 року №0271961307, №0271281307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 листопада 2017 року №0272031307.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

При цьому недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, предметом судового розгляду в адміністративній справі № 0340/1303/18 була правомірність встановлення контролюючим органом заниження позивачем чистого доходу та сум його податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за перевірений період.

У рішенні від 14 вересня 2018 року у справі № 0340/1303/18 суд зазначив, що акт перевірки від 24.10.2017 року №11894/03-20-13-07/НОМЕР_1 містить лише загальне посилання про завищення позивачем валових витрат за 2016 рік на загальну суму 1001123,64 грн., в тому числі по авансових звітах на суму 350 544,84 грн. та задекларованих витратах на загальну суму 650578,80 грн., які не підтвердженні документально, однак не містить посилання на будь-які відомості первинних документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до складу валових витрат вартості тих чи інших витрат, що свідчило б про порушення вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України.

Суд дійшов висновку, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2016 році. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків. Відтак, суд вказав на те, що дані перевірки результатів господарської діяльності позивача за 2016 рік, які оформлені актом від 24.10.2017 року №11894/03-20-13-07/НОМЕР_1, не свідчать про заниження позивачем чистого доходу та сум його податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за перевірений період. З огляду на це, прийняті відповідачем на підставі даного акту податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій не можуть вважатись законними.

З наведеного слідує, що відповідачем протиправно встановлено завищення позивачем валових витрат за 2016 рік в сумі 1001123,64 грн. та відповідно заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 180202,26 грн., в результаті чого також протиправно встановлено заниження позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 82659,36 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, рішенням суду від 14 вересня 2018 року в адміністративній справі №0340/1303/18, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, встановлено безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження ФОП ОСОБА_3 єдиного соціального внеску за 2016 рік на загальну суму 82659,36 грн. Відтак, з урахуванням вищенаведеного та частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки). У зв'язку з цим, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною вимоги Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ф-0272051307, яка підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 826,60 грн., сплачений відповідно до квитанції від 20.11.2018 року №0.0.1190784326.1.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2017 року № Ф-0272051307.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 826,60 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 17 січня 2019 року.

Суддя В.Д. Ковальчук