Рішення № 79190450, 16.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2019

Справа № 910/15206/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом

Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

До

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило"

Про

стягнення 51 611,82 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярило» про стягнення 51 611,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання щодо здійснення оплати за договором про реструктуризацію заборгованості, який був укладений на підставі договору про постачання природного газу. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подану зазначену позовну заяву.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 19.11.2018 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.11.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 21-а.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового, у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відсутність особи за адресою місця знаходження.

Відтак, за висновками суду, відмова відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду про відкриття провадження у справі та про виклик у судове засідання в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.11.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярило» не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (газорозподільне підприємство), та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ярило» (балансоутримувач) був укладений договір про умови поставки газу балансоутримувачам № 97.

Згідно предмету договору постачальник зобов’язується постачати в інтересах балансоутримувача природний газ для побутового споживання, в якості комунальної послуги населенню – наймачам (орендарям, власникам) квартир, іншим особам, які зареєстровані в житловому приміщенні, надалі – мешканцям. Балансоутримувач зобов’язується своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором. Порядок та умови надання балансоутримувачем газу мешканцям у якості комунальних послуг і збору комунальних платежів по газопостачанню здійснюється на договірній основі між ними із дотриманням норм чинного законодавства України та діючих в місті Києві розпоряджень КМДА, до повного переходу постачальником на прямі розрахунки з мешканцями (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2, п. 3.1. договору облік обсягів газу, поставленого постачальником балансоутримувачу в межах цього Договору та переданого мешканцям в якості комунальної послуги, залежить від наявної форми обліку обсягів споживання газу мешканцями та здійснюється наступним чином: шляхом звірки кількості мешканців будинків: Сторони домовились, що звірка кількості мешканців будинків оформлюється до 10-го числа кожного місяця станом на останній день попереднього місяця актом кількості мешканців, в якому зазначається кількість усіх зареєстрованих мешканців будинків, який підписується у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін. Зведений розрахунок вартості переданого Балансоутримувачу газу для побутових потреб мешканців проводиться за діючими цінами та тарифами відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 N619. Шляхом щомісячного зняття показників лічильників газу: Сторони домовились, що зняття та фіксування показників здійснюється представниками обох сторін Договору до кожного 25-го числа звітного місяця, про що Сторонами складається у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, акт звірки кількості обсягів спожитого газу за показниками лічильників газу, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін. Зведений розрахунок вартості переданого Балансоутримувачу газу для побутових потреб мешканців проводиться на підставі фактичних показань лічильників газу за діючими цінами.

На підставі вищезазначених актів Постачальником до 27-го числа звітного місяця складається та надсилається Балансоутримувачу акт передачі-приймання природного газу переданого Балансоутримувачу для побутових потреб у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, в якому відображається загальна вартість поставленого Балансоутримувачу газу з урахуванням всіх пільг та субсидій мешканців та показників газових лічильників. Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акту передачі-приймання природного газу Балансоутримувач розглядає, підписує його та повертає один примірник Постачальнику, і він є основою для проведення розрахунків з Постачальником. (п. 3.2, 3.3. договору).

Згідно пункту 3.4., 3.5, 4.3 договору у випадку, якщо в Балансоутримувача виникли претензії щодо достовірності даних, викладених в акті передачі-приймання, він повинен протягом строку встановленого п. 3.3. цього Договору письмово направити їх на адресу Постачальника; в іншому випадку Сторони дійшли згоди, що відсутність письмових заперечень протягом вказаного строку є фактом повного узгодження умов такого акту, і дані, внесені в акт передачі-приймання Постачальником, є основою для подальших розрахунків між Сторонами. На підставі розрахунків, проведених у відповідності до пунктів 3.1. - 3.2. Балансоутримувач самостійно розраховує вартість місячного обсягу спожитого газу у кожній квартирі і передає цю інформацію до Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА для оформлення єдиного рахунку на оплату житлово-комунальних послуг. У випадку, якщо Балансоутримувач не користується послугами Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА (ГІОЦ), він самостійно виставляє мешканцям рахунки на оплату. Загальна вартість переданого постачальником балансоутримувачу газу для побутових потреб щомісячно визначається на основі даних, отриманих згідно п.п. 3.1.1-3.1.2 цього договору.

До матеріалів справи долучено акти передачі-приймання природного газу за період з липня 2015 року по травень 2017 року.

Претензії від відповідача щодо достовірності даних зазначених в актах приймання природного газу з липня 2015 року по травень 2017 року на адресу позивача не надходили. Сторони без жодних зауважень підписали акти за вказаний період.

Балансоутримувач зобов’язується здійснити оплату Постачальнику вартості поставленого Балансоутримувачу для побутових потреб та спожитого мешканцями газу в наступні строки: якщо Балансоутримувач користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до останнього календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу. Якщо Балансоутримувач не користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до десятого календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.2 договору).

Згідно пункту 5.3. Договору у разі нездійснення платежів окремими мешканцями до 10 числа кожного наступного за звітним місяця, або у разі не надходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, Балансоутримувач приймає на себе зобов’язання невідкладно вжити всіх правових заходів для забезпечення своєчасної оплати за спожитий газ мешканцями (уповноваженими установами та організаціями по відшкодуванню пільг та субсидій), зокрема, шляхом стягнення заборгованості з боржників в судовому порядку. Щоквартально Балансоутримувач інформує Постачальника про боржників, які мають більш як трьохмісячну заборгованість по оплаті вартості газу, й інформацію про передачу своїх вимог щодо таких боржників до суду.

Згідно п. 7.1.1 договору постачальник має право вимагати від балансоутримувача своєчасної і в повному обсязі оплати вартості переданого йому газу для надання мешканцям комунальної послуги.

Позивач стверджує, що відповідачем було допущено неналежне виконання зобов'язань за договором про умови поставки газу балансоутримувачу в частині оплати поставленого газу.

У зв’язку з наявністю заборгованості по вищезазначеному договору, 25.07.2017 між Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (кредитор) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ярило» (боржник) був укладений договір № 7 про погашення заборгованості, за умовами п. 1.1 якого сторони погодили, що боржник зобов’язується погасити заборгованість перед кредитором в розмірі 41 806, 61 грн, що утворилася станом на 30.06.2017 по діючому договору на постачання природного газу № 97 від 01.07.2015 до 31.01.2018 в порядку передбаченому графіком платежів, а саме: жовтень 2017 – 14 000,00 грн; листопад 2017 – 14 000,00 грн, грудень 2017 – 13 806,61 грн.

У випадку непогашення або неповного погашення боржником своєї заборгованості по договору у встановлений строк, кредитор має право вимагати погашення вказаної заборгованості від боржника, або здійснити у встановленому порядку примусове стягнення боргу боржника, в тому числі і в порядку, про який сторони домовились в договорі.

За умовами п. 2.2 договору, грошові кошти вважаються отриманими кредитором з моменту зарахування відповідної суми на рахунок кредитора за реквізитами, зазначеними в розділі 5 договору.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором № 7 про погашення заборгованості від 25.07.2017, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 41 806,61 грн основного боргу, 3 602,06 грн пені, 1 426,09 грн 5 % річних та 4 180,66 грн 10 % штрафних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, у зв’язку з наявністю заборгованості по договору про умови поставки газу балансоутиримувачу, 25.07.2017 між Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (кредитор) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ярило» (боржник) був укладений договір № 7 про погашення заборгованості, за умовами п. 1.1 якого сторони погодили, що боржник зобов’язується погасити заборгованість перед кредитором в розмірі 41 806, 61 грн, що утворилася станом на 30.06.2017 по діючому договору на постачання природного газу № 97 від 01.07.2015 до 31.01.2018 в порядку передбаченому графіком платежів, а саме: жовтень 2017 – 14 000,00 грн; листопад 2017 – 14 000,00 грн, грудень 2017 – 13 806,61 грн.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із умов договору № 7 про погашення заборгованості від 25.07.2017, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч умовам договору, свого зобов'язання з погашення наявної заборгованості не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк погашення заборгованості настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано, то вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 7 про погашення заборгованості від 25.07.2017 є обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню в розмірі 41 806,61 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов’язання за договором просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 602,06 грн та штраф у розмірі 4 180,66 грн.

Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі прострочення боржником виконання грошових зобов’язань, що випливають з п. 1.1., 1.2. договору, боржник сплачує на користь кредитора, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 5 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення від суми простроченого платежу, а за прострочення понад п’ятнадцять календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (п. 3.1 договору).

Судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк свого обов'язку з погашення існуючої заборгованості не виконано чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що останній виконано з помилками, зокрема невірно визначено початок прострочення виконання зобов’язань (першим днем пророчення виконання зобов’язань є перше число місяця наступного за місяцем, в якому мало бути виконано зобов’язання з оплати), у зв’язку з чим судом було здійснено власний розрахунок у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у сумі 3 559,41 грн, а позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню. В свою чергу, розмір штрафу є обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню у розмірі 4 180,66 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 5 % річних у розмірі 596,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 426,09

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунки позивача щодо інфляційних втрат, визнав їх обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 1 426,09 грн інфляційних втрат підлягають повному задоволенню. В свою чергу, позовні вимоги щодо стягнення 5 % річних підлягають частковому задоволенню на суму 588,77 грн з огляду на те, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання зобов’язань (першим днем пророчення виконання зобов’язань є перше число місяця наступного за місяцем, в якому мало бути виконано зобов’язання з оплати).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ярило» (01034, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 21А, ідентифікаційний код 34191328) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, будинок 4Б, ідентифікаційний код 39835779) основний борг у сумі 41 806,61 грн, пеню в сумі 3 559,41 грн, 5 % річних в сумі 588,77 грн, 1 426,09 грн інфляційних втрат, 4 180,66 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 760,28 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.