Ухвала суду № 79190415, 14.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.01.2019

Справа № 910/13318/16

За заявою

Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про

відстрочення виконання постанови

у справі

№910/13318/16

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг»

до

1. Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Зурбаган-Юг»

про

стягнення 513 255,89 дол. США

Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача 1:

не з’явився

від відповідача 2:

не з’явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/13318/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зурбаган-Юг» про стягнення 513 255,89 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 32 822 714,17 рос. рублів, та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 скасовано повністю, а провадження у справі №910/13318/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верхового Суду від 16.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі №910/13318/16 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 змінено в частині пункту другого резолютивної частини рішення, який викладено наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 195; ідентифікаційний код 40386508) попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739, 12 грн., та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.»., в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення попередньої оплати та в частині розподілу судового збору скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення попередньої оплати задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» 6 591 241,32 грн. попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260,11 російських рублів, у решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зурбаган – юг» про солідарне стягнення 100 000,00 грн. залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» 118 646,61 грн. судового збору за подання касаційної скарги №37-3/03/17 та 128 533,83 грн. – за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017.

20.12.2018 через канцелярії суду Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» подано заяву про відстрочення виконання постанови Верховного суду від 31.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 вказану заяву призначено до розгляду на 14.01.2019.

Представник заявника в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048930712.

В судове засідання представник позивача не з’явився, до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному.

Судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що на підставі ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач не був позбавлений можливості уповноважити будь-яку іншу особу для представництва власних інтересів.

Представник відповідача 2, повідомлений належним чином про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши заяву, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для відстрочення виконання постанови суду у даній справі відповідач 1 вказує на те, що у ПАТ «Укрнафта» існує податковий борг у розмірі понад 14 мільярдів гривень, що не лише істотно ускладнює виконання постанови у даній справі, а й взагалі робить це неможливим.

Також заявник вказує, що спір у даній справі виник не з вини ПАТ «Укрнафта», а виконання постанови Верховного Суду від 31.10.2018 зашкодить здатності виплачувати податковий борг перед Державним бюджетом.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд відзначає, що відповідачем не надано належних доказів того, що на момент розгляду даної заяви дійсно існують виняткові обставини, які спричинюють ускладнення або унеможливлюють виконання судового рішення (постанови Верховного Суду від 31.10.2018) відповідно до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочкии виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2016 у справі № 908/4247/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд відзначає, жодного доказу на підтвердження факту гарантованого надходження до відповідача 1 грошових коштів у строк, вказаний у заяві про відстрочку виконання рішення у даній справі, відповідачем 1 не було надано.

Суд відзначає, що стаття 331 Господарського процесуального кодексу України вимагає наявність конкретних обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Перелічені відповідачем 1 обставини не є виключними та такими, що не унеможливлюють виконання рішення.

При цьому, твердження заявника про наявність податкового боргу не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов’язують можливість надання розстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов‘язання.

Європейський суд з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов‘язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відстрочку виконання постанови задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відстрочення виконання постанови Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №910/13318/18 відмовити.

2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий