Рішення № 79190367, 16.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2019

Справа № 910/15162/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

Про

стягнення 257 025,90 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про стягнення 257 025,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як замовником, умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 122954 від 19.08.2016 в частині здійснення оплати наданих послуг.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 249 Господарського процесуального кодексу України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

У позовній заяві позивачем заявлялося клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, посилаючись на те, що справа є незначної складності, а ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Попереджено відповідача, що заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження може бути у строк протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 19.11.218 була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження ТОВ «Імперія-Агро», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.11.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «вибули».

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.11.218 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси зазначені в договорі – 75011, м. Кіровоград, вул. Радищева, 89; 54000, м. Миколаїв, вул.. Морська, 143.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048221746, ухвалу про відкриття провадження від 19.11.2018 було вручено відповідачу 28.11.2018.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103048294360, ухвалу про відкриття провадження від 19.11.2018 було вручено відповідачу 27.11.2018.

Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.11.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень відправлень №122954, відповідно до п. 2.1 якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Згідно з п.2.2. договору, експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором.

За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua (п.2.3. договору).

Згідно з п.2.6. договору, шляхом підписання останнього замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua і зобов'язується їх виконувати.

Замовник зобов'язується здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі (п.3.3.8. договору).

У відповідності до п.5.1. договору, оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником (п.5.2. договору).

Відповідно до п.5.3. договору, замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання Актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає експедитору один примірник підписаного акта або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Непідписання замовником актів упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Пунктом 6.1. договору визначено, у разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

За несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6.3.1. договору).

Відповідно до п.8.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/17-004106 від 20.03.2018 року на суму 59 481,74 грн, № НП/17-004748 від 31.03.2018 року на суму 149 973,08 грн, №НП/17-005334 від 10.04.2018 на суму 15 179,01 грн, №НП/17-005838 від 20.04.2018 на суму 23 184,44 грн, №НП/17-006516 від 30.04.2018 на суму 91,25 грн, №НП/17-007632 від 20.05.2018 на суму 37,30 грн.

Позивачем на офіційну адресу відповідача були направлені вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури. Проте, відповідачу зазначені акти під час доставки вручені не були, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0317910000520.

Позивач вважає, що у відповідності до умов п.п 5.1-5.3 договору, послуги вважаються прийнятими відповідачем, а строк їх оплати є таким, що настав.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезень відправлень № 122954 від 19.08.2016 щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 248 486,82 грн основного боргу, 4 657,68 грн пені та 3 881,40 грн 30% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наявність заборгованості за договором позивач обґрунтовує актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/17-004106 від 20.03.2018 року на суму 59 481,74 грн, № НП/17-004748 від 31.03.2018 року на суму 149 973,08 грн, №НП/17-005334 від 10.04.2018 на суму 15 179,01 грн, №НП/17-005838 від 20.04.2018 на суму 23 184,44 грн, №НП/17-006516 від 30.04.2018 на суму 91,25 грн, №НП/17-007632 від 20.05.2018 на суму 37,30 грн, які не підписані з боку відповідача.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено вищезазначені акти на офіційну адресу ТОВ «Імперія-Агро», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, проте відповідачу зазначені акти під час доставки вручені не були, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0317910000520.

Проте, неотримання відповідачем актів наданих послуг не звільняє відповідача від обов’язку оплатити надані послуги з огляду на те, що з наявного в матеріалах справи витягу з сайту ПАТ «Укрпошти» вбачається, що акти разом з рахунками-фактурами на адресу відповідача надійшли 22.10.2018, проте не були вручені останньому працівниками зв’язку. При цьому, невручення поштової кореспонденції відповідачу сталося внаслідок бездіяльності останнього.

Відповідно до п.5.3. договору, замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання Актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає експедитору один примірник підписаного акта або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Непідписання замовником актів упродовж двох робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Оскільки на адресу позивача не надходило вмотивованої відмови від підписання вищезазначених актів, а протилежного сторонами суду не доведено, то суд приймає вищезазначені акти як належний доказ на підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із умов договору про надання послуг з організації перевезень відправлень № 122954 від 19.08.2016 строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг є таким, що настав 25.10.2018.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п. 5.1. договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості наданих послуг за договором відповідно до п. 5.1. настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати наданих послуг станом на день розгляду справи відповідачем не надано, то вимоги позивача про стягнення з останнього заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезень відправлень № 122954 від 19.08.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 248 486,82 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 248 486,82 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов’язання за договором просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 657,68 грн.

Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6.3.1. договору).

Судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Прийнявши до уваги проплати відповідача, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що останній виконано вірно, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у сумі 4 657,68 грн, а позовні вимоги в даній частині підлягають повному задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 30% річних у розмірі 3 881,40 грн.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 30 % річних та інфляційних втрат, визнав їх обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 881,40 грн 30% річних підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (03150, м. Київ, вулиця Ділова, будинок 14-Б, ідентифікаційний код35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 57, ідентифікаційний код 31316718) основний борг у сумі 248 486,82 грн, пеню в сумі 4 657,68 грн, 30% річних в сумі 3 881,40 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 855,38 грн.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.