Рішення № 79190122, 15.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.2019 Справа № 905/2152/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м. Вугледар

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман

про стягнення 3397,54грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю.

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 18.12.2018 по 15.01.2019

Суть спору: Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 3397,54грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вагон №68727916 з вантажем на станцію ОСОБА_3 залізниці прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом №463003/4/16 від 10.01.2018. Ухвалою суду від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/2152/18; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 18.12.2018 о 10:20 год.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст.165 ГПК України до 18.12.2018. 10.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №2022/1060 від 07.12.2018, в якому останній просить суд відмовити у задоволені позову у зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження оплати оспорювального вантажу; вважає, що наявність збитків позивачем є недоведеною.

Розгляд справи по суті розпочато 18.12.2018, в судовому засіданні 18.12.2018 оголошувалась перерва до 15.01.2019.

У судовому засіданні 15.01.2019 позивач не з’явився.

У судовому засіданні 15.01.2019 відповідач з’явився, проти позову заперечив.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

09.01.2018 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Покровськ Донецької залізниці Державним підприємством “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (вантажовідправник) відправлено ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» (вантажоодержувач) згідно накладної №53765160 вантаж – вугілля кам’яне, вологість вантажу 6,8%.

При оформленні залізничної накладної №53765160 у вагоні №68727916 вантажовідправником вказано масу вантажу – 59900кг, тара – 20800кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

10.01.2018 на станціях Комиш-Зоря та ОСОБА_3 залізниці залізницею було здійснене контрольне зважування вагону №68727916 на 150-т електронних вагах, повірених 18.10.2017, за результатами якого був складений комерційний акт №463003/4/16 від 10.01.2018.

Згідно комерційного акту №463003/4/16 від 10.01.2018 у вагоні №68727916 встановлено, що фактична маса брутто вагона склала 76360кг, тара вагона з перевізного документа 20800кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 59900кг. Фактична маса вантажу нетто 55560кг, що менше документу на 4340кг. При комерційному огляді виявлено навантаження нижче бортів на 30-40см. Поверхня вантажу слабо маркована однією повздовжньою смугою жовтого кольору, поверхня розрівнена. Над 1, 7 люками присутні технологічні скоси в глибину вагона довжиною 80см на ширину вагона, глибиною 120см, над 3 люком з лівої сторони виїмка довжиною 100см, шириною 40-50см, глибиною 30-40см, над 4-5 люками з лівої сторони за рухом поїзда виїмка довжиною 150 см, шириною 150 см, глибиною 60-80 см. В місці виїмки маркування не порушене. В перевізному документі в графі 20 вказано: вантаж марковано повздовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагона, вологість вантажу складає 6,8%, поверхня вантажу нижча рівня бортів вагона. Вагон у технічному стані справний люка, двері зачинені, просипання вантажу немає.

Комерційний акт з боку залізниці підписано належними особами, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, комерційним актом №463003/4/16 від 10.01.2018, встановлено, що недостача у вагоні №68727916 складає 4340кг.

Як вбачається з накладної №53765160 від 09.01.2018 генеральний директор ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» та головний бухгалтер ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» зробили переуступний напис на пред'явлення претензії та позову відправнику вантажу – ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”.

Вантажоодержувачем за даною накладної є – ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська».

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Мінтрансу України №344 від 28.05.2002 зазначено, що переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства.

Отже ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» (вантажоодержувачем) правомірно зробило переуступний напис на пред'явлення претензії та позову відправнику вантажу – ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”.

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 3397,54грн. (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 2% маси нетто вантажу).

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність,встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з Розрахунку кількості та вартості втраченого вугілля марки ДГР (0-200) згідно комерційних актів, вартість 1 тони вугільної продукції за накладною №53765160 становить 1081,33грн. без ПДВ.

З огляду на таке, суд приймає вищевказаний документ як документи відправника, що підтверджує вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Як встановлено судом, розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати 2 % маси нетто вантажу.

У графі 20 "найменування вантажу" залізничної накладної №53765160 зазначено, що спірний вантаж – вугілля кам'яне, вологість вантажу 6,8%.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 3397,54грн.

За розрахунком суду нестача у вагоні №68727916 склала 3397,54грн.:

59900 кг х 2% = 1198кг; 4340кг - 1198 кг = 3142 кг; 3142кг х 1081,33грн/1000 = 3397,54грн. без ПДВ, де:

59900 кг - маса нетто у вагоні №68727916,

4340кг - розмір недостачі за комерційним актом №463003/4/16 від 10.01.2018,

1198кг - норма природної втрати,

1081,33грн. - вартість 1 т спірного вантажу без ПДВ.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача на позовну заяву відхилені господарським судом, з огляду на те, що положення Статуту залізниць України не передбачають обов’язкового надання вантажоодержувачем або уповноваженою особою доказів на підтвердження сплати вартості втраченого вантажу, у разі подання позову про стягнення вартості нестачі вантажу; інші заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м. Вугледар до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман про стягнення 3397,54грн., задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208) вартість нестачі вантажу в розмірі 3397,54грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Стягувач - Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208).

Боржник - Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216).

У судовому засіданні 15.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення підписаний 16.01.2019.

Суддя Г.Є. Курило