Рішення № 79189951, 15.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4999/18за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 1 681 785,82 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №25/256-200 від 20 вересня 2017 року, начальник юридично-претензійного бюро

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №24 від 08 січня 2019 року, провідний юрисконсульт

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради заборгованість у розмірі 1 681 785,82 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 986 159,30 грн.;

- пеня у розмірі 474 780,45 грн.;

- штраф у розмірі 69 031,15 грн.;

- 3 % річних у розмірі 39 023,05 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 112 791,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №020413712-482312 на послуги із прийому стічних вод від 02 липня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги. У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 17.02.2017 по 26.10.2018 у сумі 39 023,05 грн. та інфляційні збитки за період з березня 2017 року по вересень 2018 року у розмірі 112 791,87 грн.

На підставі пунктів 7.2, 7.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за надані послуги у розмірі 474 780,45 грн. за загальний період з 17.02.2017 по 26.10.2018 та штраф у розмірі 69 031,15 грн.

Відповідач, Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, позовні вимоги визнає в частині сплати основного боргу в сумі 986 159,30 грн., пені в сумі 450 671,43 грн., 3% річних в сумі 36 471,72 грн., штрафу в сумі 69 031,15 грн. та інфляційних збитків в сумі 97 525,30 грн. (розрахунок викладений у відзиві вх. № 51907/18 від 27.11.2018). В задоволенні решти позовних вимог просить відмовити, оскільки, за його розрахунком, позивачем невірно здійснено розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

17 грудня 2018 року до господарського суду надійшла відповідь на відзив Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" в якій позивач наполягає на стягненні з відповідача пені у сумі 474 780,45 грн., інфляційних збитків у сумі 112 791,87 грн. та 3% річних - 39 023,05 грн. за порушення ним грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4999/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2018. З 27.11.2018 відкладено підготовче засідання на 20.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

У судовому засіданні 15.01.2018 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2012 між Державним підприємством "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод" (виконавець) та Комунальним підприємством "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (замовник) укладено договір №020413712-482312 на послуги із прийому стічних вод, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику по прийому стічних вод на очисні споруди ДП "НВО "ПХЗ", а замовник зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих виконавцю послуг на умовах цього договору.

Згідно з п.3.2 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 29.03.2016) тариф на послуги по прийому стічних вод складає 4,70 грн., крім того ПДВ 20% -0,94 грн., разом з ПДВ – 5,64 грн. за 1 м3 стічних вод.

Відповідно до п.4.1 договору замовник зобов'язаний щомісяця не пізніше 27 числа звітного місяця направляти свого представника для зняття показань приладу обліку й оформлення двостороннього акту про обсяги зроблених послуг.

У розрахункових документах (рахунках), актах виконаних робіт вказується об’єм прийнятих стічних вод, вартість і кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір тарифів, що діють (п.4.3 договору).

Згідно з п. 6.6.2 договору замовник зобов’язаний щомісячно здійснювати своєчасну оплату за надані послуги (прийому стічних вод) з пред'явлених рахунків виконавця.

Відповідно до п.10.1 договору даний договір набирає чинності з 01.07.2012 і діє до 31.12.2012. Договір продовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну даного договору жодна зі сторін не заявить про свою відмову від договору (п. 10.3 договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з прийому стічних вод, що підтверджується помісячними актами (а.с.34-45).

На оплату за надані послуги позивачем виставлені відповідачу рахунки №2 за січень 2017 року на суму 154 349,88 грн. (одержаний відповідачем 09.02.2017), № 7 за лютий 2017 року на суму 146 668,20 грн. (одержаний 07.03.2017), №13 за березень 2017 року на суму 149 634,84 грн. (одержаний 05.04.2017), №18 за квітень 2017 року на суму 140 966,16 грн. (одержаний 12.05.2017), № 24 за травень 2017 року на суму 127 469,64 грн. (одержаний 07.06.2017), №30 за червень 2017 року на суму 125 777,64 грн. (одержаний 05.07.2017), №35 за липень 2017 року на суму 123 843,12 грн. (одержаний 08.08.2017), №40 за серпень 2017 року на суму 129 533,88 грн. (одержаний 05.09.2017), №45 за вересень 2017 на суму 129 832,80 грн. (одержаний 09.10.2017), №54 за жовтень 2017 року на суму 124 480,44 грн. (одержаний 07.11.2017), №59 за листопад 2017 року на суму 128 986,80 грн. (одержаний 06.12.2017), №65 за грудень 2017 року на суму 122 190,60 грн. (одержаний 09.01.2018) (а.с.46-68).

Всього за спірний період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивачем надані відповідачу послуги з прийому стічних вод у сумі 1 603 734,00 грн. Відповідачем, в свою чергу сплачено за послуги лише 617 574,70 грн., що підтверджується наявним у справі актом звірення взаємних розрахунків за договорами за період з 01.01.2017 по 30.01.2018 (а.с. 69-70), а також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх обов’язків в частині своєчасної оплати за отримані послуги з прийому стічних вод згідно з договором №020413712-482312 на послуги із прийому стічних вод від 02.07.2012 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у позивача обліковується заборгованість у розмірі 986 159,30 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зміст ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та п. 6.6.2 договору останнім днем виконання зобов’язання замовника з оплати пред’явленого виконавцем рахунку є сьомий день після дня отримання рахунку від позивача.

Згідно з ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У відзиві на позов, відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 986 159,30 грн.

Доказів сплати заборгованості у встановлений строк відповідач не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову не спростував, позовні вимоги визнав.

Право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) передбачено статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Дії відповідача в частині визнання позову не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 986 159,30 грн.

Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 474 780,45 грн. за загальний період з 17.02.2017 по 26.10.2018, штраф у розмірі – 69 031,15 грн.; 3% річних у розмірі 39 023,05 грн. за загальний період з 17.02.2017 по 26.10.2018 та інфляційні втрати у розмірі 112 791,87 грн. за березень 2017 року - жовтень 2018 року.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п.7.3 договору (в редакції додаткової угоди від 09.02.2016), згідно з яким за порушення замовником строків оплати згідно виставлених рахунків виконавця, замовник зобов’язується сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Термін нарахування виконавцем замовнику штрафних санкцій по договору не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов’язань за договором, в зв’язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов’язання.

Позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 69 031,15 грн., розмір якого не оспорюється відповідачем. З огляду на те, що розмір простроченої понад тридцять днів заборгованості складає 986 159,30 грн., 7% вказаної заборгованості складає 69 031,15 грн., що відповідає сумі заявлених позивачем вимог, а відтак, вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як зазначено вище, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 474 780,45 грн. за загальний період з 17.02.2017 по 26.10.2018.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Частково заперечуючи проти позову, відповідач вказував на невірне визначення позивачем кількість прострочених днів.

Так, умовами п. 6.2.2 договору передбачено, що замовник зобов’язаний щомісячно здійснювати своєчасну оплату за надані послуги (прийому стічних вод) з пред'явлених рахунків виконавця.

№2 за січень 2017 року на суму 154 349,88 грн. (одержаний 09.02.2017), прострочка з 17.02.2017. Сума боргу сплачена частково 02.03.2017 – 34009,05 грн., 29.03.2017 – 26871,91 грн., 27.04.2017 – 32199,12 грн. Непогашений залишок боргу 61 269,80 грн.;

№ 7 за лютий 2017 року на суму 146 668,20 грн. (одержаний 07.03.2017), прострочка з 15.03.2017;

№13 за березень 2017 року на суму 149 634,84 грн. (одержаний 05.04.2017), прострочка з 13.04.2017;

№18 за квітень 2017 року на суму 140 966,16 грн. (одержаний 12.05.2017), прострочка з 20.05.2017 Сума боргу сплачена частково – 25.05.2017 – 32542,56 грн., 27.05.2017 – 51115,35 грн. Залишок боргу - 57308,25 грн.;

№ 24 за травень 2017 року на суму 127 469,64 грн. (одержаний 07.06.2017), прострочка з 15.06.2017 Сума боргу сплачена частково – 25.07.2017 – 63683,84 грн. Залишок боргу – 63 785,80 грн.;

№30 за червень 2017 року на суму 126 777,64 грн. (одержаний 05.07.2017), прострочка з 13.07.2017;

№35 за липень 2017 року на суму 123 843,12 грн. (одержаний 08.08.2017), прострочка з 16.08.2017 Сума боргу сплачена частково – 23.08.2017 – 76 496,78 грн. Залишок боргу - 47 346,34 грн.;

№40 за серпень 2017 року на суму 129 533,88 грн. (одержаний 05.09.2017), прострочка з 13.09.2017 Сума боргу сплачена частково – 27.09.2017 – 80538,41 грн. Залишок боргу - 48995,47 грн.;

№45 за вересень 2017 року на суму 129 832,80 грн. (одержаний 09.10.2017), прострочка з 17.10.2017 Сума боргу сплачена частково – 30.10.2017 – 79151,06 грн., 27.11.2017 – 47 472,84 грн. Залишок боргу - 3208,90 грн.;

№54 за жовтень 2017 року на суму 124 480,44 грн (одержаний 07.11.2017), прострочка з 15.11.2017. Сума боргу сплачена частково – 27.12.2017 – 48390,21 грн., 30.01.2018 – 45103,57 грн. Залишок боргу - 30986,66 грн.;

№59 за листопад 2017 року на суму 128 986,80 грн. (одержаний 06.12.2017), прострочка з 14.12.2017;

№65 за грудень 2017 року на суму 122 190,60 грн. (одержаний 09.01.2018) прострочка з 17.01.2018

Оскільки позивачем при нарахуванні пені за рахунками № 2, 18, 24, 35, 40, 45, 54 не враховано, що день оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 473 629,76 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 39 023,05 грн. за загальний період з 17.02.2017 по 26.10.2018.

З урахуванням допущення позивачем при нарахуванні 3% річних аналогічних помилок, що і під час нарахування пені (не враховано, що день оплати не включається до періоду прострочки), вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 38 928,46 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 112 791,87 грн. за березень 2017 року - жовтень 2018 року.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що згідно з практикою Верховного Суду України інфляційних витрат немає, якщо прострочення по спірному платежу мало місце за менший період, ніж місяць.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Викладеним спростовуються заперечення відповідача, щодо відсутності інфляційних витрат, якщо прострочення по спірному платежу мало місце за менший період, ніж місяць.

При перевірці правильності нарахування інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., а також позивачем не включались до розрахунку втрат від інфляції суми заборгованості, період від початку прострочення до погашення за якими складав менше 15 днів (34 009,05 грн. за платіжним дорученням №448 від 02.03.2017, 32 542,56 грн. за платіжним дорученням №1050 від 25.05.2017, 51 115,35 грн. за платіжним дорученням №1318 від 27.05.2017, 76 496, 78 грн. за платіжним дорученням №1747 від 23.08.2017, 80 538,41 грн. за платіжним дорученням №2042 від 27.09.2017, 79 151,06 грн. за платіжним дорученням №2305 від 30.10.2017).

Розрахунок індексу інфляції за вказаний період позивачем здійснено вірно, а тому вимога про стягнення втрати від інфляції у розмірі 112 791,87 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 680 540,54 грн., з яких 986 159,30 грн. - основний борг, 473 629,76 грн. - пеня, 69 031,15 грн. – штраф, 38 928,46 грн. - 3% річних та 112 791,87 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 25 208, 11 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод" до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради про стягнення 1681 785,82 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 41а, ідентифікаційний код 03341345) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, буд.44, ідентифікаційний код 14310112) заборгованість у розмірі 986 159,30 (дев’ятсот вісімдесят шість тисяч сто п’ятдесят дев’ять) грн. 30 коп., штраф у розмірі 69 031 (шістдесят дев’ять тисяч тридцять одна) грн. 15 коп., пеню у розмірі 473 629 (чотириста сімдесят три тисячі шістсот двадцять дев’ять) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 38 928 (тридцять вісім тисяч дев’ятсот двадцять вісім) грн. 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 112 791 (сто дванадцять тисяч сімсот дев’яносто одна) грн. 87 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 25 208 (двадцять п’ять тисяч двісті вісім) грн. 11 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.01.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва