Ухвала суду № 79189244, 15.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №1522/3165/2012

Провадження №6/522/30/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» яке є правонаступником ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, в якому зазначив, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. перебуває виконавче провадження №57561764 з виконання виконавчого листа №1522/3165/12 від 22.10.2013 року, виданого Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за Кредитним договором №CL-502|019|2007 від 17.07.2007 року в сумі 2 329 236,11 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

Вищевказане рішення на сьогоднішній день не виконані, боржником декларацію про доходи та майно не подано, будь-яких дій, спрямованих на виконання вимог рішення суду, боржником не здійснено. На виклики державного виконавця боржник не з'являється.

Суд розглянув подання у відсутність державного виконавця, оскільки таке подання розглядається негайно відповідно до положень ст.441 ЦПК України. При цьому, згідно п.3 прохальної частини подання приватний виконавець просив розглядати справу за його відсутністю, при цьому суд повідомляв приватного виконавця на електронну пошту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. перебуває виконавче провадження №57561764 з виконання виконавчого листа №1522/3165/12 від 22.10.2013 року, виданого Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за Кредитним договором №CL-502/019/2007 від 17.07.2007 року в сумі 2 329 236,11 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5, виданий 27.12.2012 року Приморським РВ м.Одеси, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України та приватних виконавців.

Згідно вимог п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до копій матеріалів виконавчого провадження, доданих до подання, відповідно до ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 30.10.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику. Зазначену постанову боржник отримав 15.11.2018 року, що підтверджується відповідним зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також 30.10.2018 року приватним виконавцем направлено запити, до реєстраційних установ, стосовно виявлення майна боржника та грошових коштів на рахунках боржника.

23.11.2018 року було винесено постанову про арешт коштів боржника які містяться на рахунках в банківських установах, проте суду не надано відповіді на запит приватного виконавця щодо наявності в цих банках рахунків з коштами боржника та виявлені суми коштів, на які підлягає звернення боргу у першу чергу.

В ході проведення виконавчих дій було встановлено що згідно довідки з Пенсійного фонду України боржник на обліку не перебуває.

Згідно довідки Територіально регіонального сервісного центру №5142 за боржником зареєстровані транспортні засоби, а саме: НОМЕР_6, держ. знак НОМЕР_2; НОМЕР_6, держ. знак НОМЕР_3; НОМЕР_6, держ. знак НОМЕР_4; БІАТ, держ. знак НОМЕР_7. Зазначене майно постановою приватного виконавця від 02.11.2018 р. було оголошено в розшук, але на даний час не знайдено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстроване майно, а саме: земельні ділянки; нежитлові приміщення АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1; нежитлове приміщення - майстерня АДРЕСА_3, та інші, але відсутні дії щодо можливості одночасного звернення на таке майно декількох стягувачів.

Згідно відповіді з Державної фіскальної служби України доходів у боржника немає.

Згідно відповіді від 20.11.2018 року з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради право власності на нерухоме майно в м.Одеса зареєстровано нежитлові приміщення АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1; нежитлове приміщення - майстерня АДРЕСА_3, та інші.

Згідно відповіді з Державної служби України з питань праці, інформація про будь-яке майно зареєстроване за боржником відсутня.

Згідно відповіді з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів будь-яка інформація про боржника відсутня.

Згідно відповіді з Державної прикордонної служби України боржник регулярно здійснює перетинання Державного кордону України.

Згідно акту від 13.11.2018 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою реєстрації боржника: АДРЕСА_1, боржника не виявлено, двері ніхто не відчинив. Зі слів сусідів ОСОБА_2 за даною адресою не проживає, місцезнаходження його їм невідомо. Виклик від 13.11.2018 року на прийом до приватного виконавця залишено в дверях квартири. У вказаний час 22.11.2018 року боржник на прийом не з'явився.

Станом на сьогоднішній день вимоги виконавчих документів боржником не виконано, жодних коштів не сплачено, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, декларації про доходи та майно не подано, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника за межі території України є ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням. Ухилення боржника полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження » розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов'язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб'єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

Отже, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №57561764, а саме описової частини виконавчих документів та інформації отриманої в ході виконавчих дій боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій було зазначено обов`язок подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Зазначену декларацію боржник так і не подав. Крім того, боржник викликався до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича. При виїзді до боржника за місцем реєстрації двері ніхто не відкрив, що підтверджується відповідним актом приватного виконавця.

Відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник-фізична особа-також про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний: 1)утримуватися від вчинення дій,що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3)за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно,яким він володіє спільно з іншими особами,про рахунки у банках чи інших фінансових установах,про майно,що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб,чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4)повідомити виконавцю про зміну відомостей,зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5)своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6)надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Проте особа, що має невиконанні зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.

Згідно з ч.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець підчас здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з узагальненнями Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, законодавством не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, оскільки згадане подання не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами щодо умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями.

Керуючись ст.33 Конституції України, ст.ст.261, 353, ст.441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського Апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 15.01.2019 року.

Суддя Домусчі Л.В.