Ухвала суду № 79189170, 15.01.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 641/5553/17

н/п 1-кп/640/159/19

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу

"15" січня 2019 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.,

прокурора Коновалюка

обвинувачених: ОСОБА_1Д.О., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників – адвокатів:

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, Лазебного

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_3

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у скоєнні вказаних злочинів.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1Д.О., ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені будуть переховуватися від суду та продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже засуджені за аналогічний злочин та в період іспитового строку вчинили новий злочин, також необхідно врахувати тяжкість вчинення злочину. Джерелом отримання доходів у обвинувачених було вчинення інкримінованих злочинних систематичних дій, відсутні офіційні джерело отримання доходів, за обвинувальним актом Османов є організатором вчинення злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник проти продовження строку тримання під вартою заперечували, зазначили, що жодні ризики не доведені стороною обвинувачення, ухилятися від суду він не буде. Він раніше не судимий, має тісні соціальні зв’язки, стан його здоров’я значно погіршився.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник проти продовження строку тримання під вартою заперечували, зазначили, що ОСОБА_2 має тісні соціальні зв’язки, у нього погіршився стан здоров’я, він хворіє. Ухилятися від суду він не збирається. Тому необхідно призначити запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники проти продовження строку тримання під вартою заперечували, зазначивши, що ризики прокурором не доведені. Він має тісні соціальні зв’язки, має сім’ю. Захисник зазначив, що докази обвинувачення є недопустимими, суд не може ініціювати питання щодо продовження запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його адвокат підтримали думку захисників.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачені можуть переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Також суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винуватими у скоєні вказаного злочину (від 7 до 9 років позбавлення волі); при цьому, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обвинувачуються у злочині, який вчинений в період відбування іспитового строку, будучи засудженими 09.11.2016 Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 332 КК України до 5 років позбавлення волі; у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні постійне офіційне місце роботи та офіційні джерела отримання прибутку, у зв’язку з цим суд проходить до висновку, що застосування більш м’яких запобіжних заходів на теперішній час неможливе, ризики, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, не зменшилися, тому для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи суд продовжує строк тримання ОСОБА_1Д.О., ОСОБА_2, ОСОБА_3 під вартою на 60 днів, з правом внесення суми застави, визначеної ухвалою слідчого судді від 27.05.2017 року.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд враховує Рішення Європейського суду з прав людини «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує (від 7 до 9 років позбавлення волі), не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкримінований злочин у взаємозв’язку з невідбутним покаранням у виді 5-ти років позбавлення волі за попереднім вироком, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.

На теперішній час триває розгляд справи, сторона обвинувачення надає зібрані докази, оцінку яких суд надасть при постановлені вироку.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене, тому доводи захисника є безпідставними.

На підставі викладеного, суд проходить до висновку, що застосування більш м’яких запобіжних заходів неможливе, ризики не зменшилися, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи суд продовжує строк тримання обвинувачених під вартою на 60 днів, з правом внесення застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (27)» продовжити на 60 діб - до 15 березня 2019 року включно.

Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.05.2017 року були визначені застави у розмірах: ОСОБА_1 - 128000 (сто двадцять вісім тисяч) грн., ОСОБА_2 - 208000 (двісті вісім тисяч) грн., ОСОБА_3 - 208000 (двісті вісім тисяч) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування;

4) утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченим, що у разі невиконання покладених на них обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.І. Золотарьова