Постанова № 791868, 05.07.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.07 р. Справа № 34/55пд

14 год.00 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната

Суддя господарського суду Донецької області Гаврищук Т.Г.

при секретарі судового засідання Оніпко Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Прокурора Петровського району м.Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька

до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства “Брикет” м.Донецьк

2. Приватного підприємства “Люкрос” м.Харків

про визнання недійсним господарського зобов”язання

за участю прокурора – Постулін О.С. – прокурор відділу прокуратури Донецької області

представників сторін:

від позивача – Лєгостаєв К.О. – ст..держподатковий інспектор (за довір.)

від відповідачів – 1. Радомська О.В.(за довір.)

2. не з”явився

Суть справи :

Прокурор Петровського району м.Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Брикет” та Приватного підприємства “Люкрос” про визнання недійсним господарського зобов”язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яке виникло та виконано на підставі усного договору, стягнення з ПП “Люкрос” на користь ТОВ “Брикет” 28520,40 грн., та стягнення з ВАТ “Брикет” в доход держави 28520,40 грн. – вартості поставлених товарно-матеріальних цінностей в асортименті , від ПП “Люкрос” за оспорюваною угодою.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на рішення місцевого суду м.Стаханова Луганської області від 19.04.2005р. по справі №2-1652, наявність у відповідача 2 умислу на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та на ст.ст.207,208 ЦК України.

Відповідач 1 надав відзив, в якому проти позову заперечив і вважає помилковими та безпідставними доводи прокурора про те, що укладання та виконання договору №02/04-уг від 02.04.2004р. мало мету свідомо суперечну інтересам держави і суспільства.Відповідач 1 зазначив, що діючим законодавством не передбачено обов”язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правомірність реєстрації суб”єктів господарювання та обов”язок проводити перевірку своїх контрагентів по дотриманню ними податкової дисципліни. Відповідач 1 вважає, що позивачем не доведено укладання договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства . Факти ухилення відповідача 2 від сплати податків й обов”язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів від результатів своєї діяльності самі по собі не є такими, що безпосередньо випливають з договору №02/04-уг від 02.04.2004р. та є його наслідками. Відповідач 1 зазначив, що ПП “Люкрос” на момент укладання оспореного договору було повноцінною юридичною особою, його установчі документи були визнані недійсними рішенням Стаханівського міського суду Луганської області лише 19 квітня 2005р., тобто після укладання та виконання договору. Той факт, що відповідач 2 в подальшому, після укладення та виконання наведеного договору не подавав звітності до органів податкової служби та не сплачував податки та збори, не свідчить про наявність умислу на укладання договору з метою ухилення від сплати податків. Невиконання ПП “Люкрос” обов”язків щодо сплати податків та зборів та порушення податкового законодавства згідно з чинним законодавством не є підставою для визнання договору №02/04-уг від 02.04.2004р. недійсним на підставі ст..ст..207,207 ГК України, оскільки обидва контрагенти цього договору на дату його укладання та виконання мали необхідну господарську компетенцію (правоздатність та дієздатність), були внесені до Єдиного державного реєстру, та зареєстровані як платники податків.

Відповідач 2, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення попереднього судового засідання та судового розгляду, до суду не з’явився, про причини неприбуття не повідомив.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2007р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. та рішення господарського суду Донецької області від 31.08.2006р. скасовано і справу №34/55пд направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. .

Ухвалою від 06.02.2007р. господарським судом Донецької області було відкрито провадження в адміністративній справі №34/55пд.

У судовому засіданні досліджені надані прокурором,позивачем та відповідачем 1 письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, відповідача 1 та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Відкрите акціонерне товариство “Брикет” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №00176526 та взято на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Петровському районі м.Донецька.

Приватне підприємство “Люкрос” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №32871339 та взято на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Згідно до п.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ст.174 цього Кодексу господарські зобов’язання можуть виникати у тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Між Відкритим акціонерним товариством “Брикет” та Приватним підприємством “Люкрос” був укладений договір купівлі-продажу № 02/04 –уг від 02.04.2004р., на підставі якого відповідачем 2 було поставлено відповідачу 1 вугілля марки АШ об. в кількості 138 тон на загальну суму 28520,40 грн., у т.ч.. ПДВ – 4753,40 грн., що засвідчується видатковою накладною №Л-25/10 від 25.10.2004р., податковою накладною №Л-25/10 від 25.10.2004р. та актом приймання-передачі від 25.10.2004р.

Отриманий товар Відкритим акціонерним товариством “Брикет” був оплачений в повному обсягу, що засвідчується виписками з особового рахунку відповідача 1, виданими Філією ДРУ “Банку “Фінанси і кредит” від 29.09.04р., від 30.09.04р.

Факт передачі Приватним підприємством “Люкрос” зазначеного товару та його оплати Відкритим акціонерним товариством “Брикет” позивачем не оспорюється.

Згідно до пояснень відповідача 1 отримане ним за оспорюваним договором вугілля було в подальшому реалізовано у виробничому процесі – перероблений ним та поставлений ВАТ “Первухинський цукровий завод”.

Позивач вважає, що господарське зобов’язання з боку відповідача 2 було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на рішення місцевого суду м.Стаханова Луганської області від 19.04.2005р. по справі №2-1652, яким були визнані недійсними установчі документи ПП “Люкрос” з моменту реєстрації підприємства, а також встановлено, що засновник наведеного підприємства Крикунов М.М. ніякого відношення до нього не мав, займатися господарською діяльністю від імені ПП “Люкрос” наміру не мав, відкрив підприємство за грошову винагороду.

Позивач вважає, що наведене рішення суду є доказом того, що вся діяльність особи, яка діяла від імені ПП “Люкрос”, а відповідно і самого підприємства, мала метою здійснення поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати й обов”язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів від результатів своєї діяльності.Позивач зазначив, що фінансові наслідки оспорюваної угоди не знайшли відображення у податковій звітності ПП “Люкрос” внаслідок неподання такої звітності взагалі.Заснування підприємства без наміру на здійснення законної підприємницької діяльності та господарювання, укладення угод та виконання господарського зобов”язання без сплати з цих операцій податків, неподання податкової звітності є доказами умислу ПП “Люкрос”, спрямованого на безпідставне та протиправне отримання прибутків (доходу), ухилення від сплати податків й обов”язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів від результатів такої діяльності.

За приписами ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст.208 цього кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З викладеного вбачається, що необхідними умовами для визнання господарського зобов’язання недійсним є вчинення їх з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За приписами п. 11 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 р. ( із змінами ) наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Рішенням місцевого суду м.Стаханова Луганської області від 19.04.2005р. по справі №2-1652 (яке набрало законної сили 20.05.2005р.) визнано недійсним запис №30880 від 31.01.2004р. здійснений Управлінням державної реєстрації юридичних і фізичних осіб –підприємців Харківської міської ради про проведення державної реєстрації Приватного підприємства “Люк рос”, Статут ПП “Люкрос”, свідоцтво платника №29585198, всі первинні документи підприємства, податкові документи.

Наведеним рішенням встановлено, що у січні 2004року Крикунов М.М. був призначений директором Приватного підприємства “Люкрос” з правом підпису фінансових та інших документів підприємства, які впливали на стан майна та активів цього підприємства. Разом з тим, Крикунов М.М. не мав наміру на здійснення керівництва та ведення фінансово –господарської діяльності підприємства. Фактично створеним підприємством не керував, фінансово –господарську діяльність не здійснював, звітність не здавав, печатки, реєстраційних документів підприємства ніколи не мав, статут не розробляв, свої грошові кошти або майно не вносив, здійсненням бухгалтерського та податкового обліку не займався.

Рішенням місцевого суду м.Стаханова Луганської області не було встановлено вчинення Приватним підприємством “Люкрос” господарських зобов’язань з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. У рішенні суду взагалі відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний догоівір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, посилання позивача на рішення місцевого суду м.Стаханова Луганської області від 19.04.2005р. по справі №2-1652 , як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при здійсненні оспорених господарських зобов’язань, суд вважає безпідставним, оскільки воно не містить в собі висновки щодо господарських зобов’язань , які виникли між відповідачами на підставі оспореного договору, та не робилися висновки відносно їх мети та спрямованості. Предметом дослідження по справі №2-1652 є, зокрема, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Приватного підприємства “Люкрос”, його статутних та податкових документів, а не наявність протиправного умислу при укладені договору купівлі-продажу під час підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що рішенням місцевого суду м.Стаханова Луганської області встановлено, що засновник ПП “Люкрос” не мав наміру на здійснення керівництва та ведення фінансово –господарської діяльності підприємства. Фактично створеним підприємством не керував, фінансово –господарську діяльність не здійснював, звітність не здавав, печатки, реєстраційних документів підприємства ніколи не мав, статут не розробляв, свої грошові кошти або майно не вносив, здійсненням бухгалтерського та податкового обліку не займався.Позивач, в свою чергу, не надав доказів, що засвідчують підписання оспореного договору безпосередньо особою, яка діяла від імені ПП “Люкрос” в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи спірний договір відповідач 2 діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сам по собі договір не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань відповідачу 2 податкових зобов”язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспореним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб”єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку не може вважатись встановленою наявність у відповідача 2 умислу на вчинення господарських зобов’язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний суд України у постанові від 14.02.2006р. зазначив, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі, є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб”єкта.

Суд також звертає увагу на те, що позивач просить визнати недійсним господарське зобов”язання, вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яке виникло та виконано на підставі усного договору. З матеріалів справи вбачається, що зобов”язання щодо постачання вугілля на суму 28520,40 грн. виникло на підставі договору, укладеного відповідачами в письмовій формі , шляхом підписання договору №02/04-уг від 02.04.2004р.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсним господарського зобов”язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яке виникло та виконано на підставі усного договору, стягнення з ПП “Люкрос” на користь ТОВ “Брикет” 28520,40 грн., та стягнення з ВАТ “Брикет” в доход держави 28520,40 грн. – вартості поставлених товарно-матеріальних цінностей в асортименті , від ПП “Люкрос” за оспорюваною угодою, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.173,174, 207 Господарського кодексу України та ст.ст.2,17-20,69-72,86,94,128,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора Петровського району м.Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька до Відкритого акціонерного товариства “Брикет” та Приватного підприємства “Люкрос” про визнання недійсним господарського зобов”язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яке виникло та виконано на підставі усного договору, стягнення з ПП “Люкрос” на користь ТОВ “Брикет” 28520,40 грн., та стягнення з ВАТ “Брикет” в доход держави 28520,40 грн. – вартості поставлених товарно-матеріальних цінностей в асортименті , від ПП “Люкрос” за оспорюваною угодою.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя

Постанова в повному обсязі виготовлена 06.07.2007р.

Надрук. 6 примір.

1 суду

3 сторонам

2 прокуратура