Рішення № 79185696, 14.01.2019, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1434/18

Провадження № 2/584/153/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14.01.2019 Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в залі суду м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який обґрунтовували тим, що 10.03.2018 в м. Путивль Сумської області померла їхня мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина.

До спадкового майна входить в тому числі й житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Красноярській, 24 в м. Путивль Сумської області, який померла прийняла шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, але не оформила за життя, після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, який помер 14.04.2000 в с. Скуносове Путивльського району Сумської області.

Будучи спадкоємцем за заповітом від 17.03.2017 (позивач ОСОБА_1Г.) та спадкоємцем за законом – має право на обов’язкову частку у спадщині (позивач ОСОБА_2Г.), позивачі прийняли спадщину шляхом спільного проживання з померлою на момент смерті та подачі відповідної заяви приватному нотаріусу (спадкова справа № 27/2018 від 28.03.2018), однак не можуть оформити свої спадкові права на будинок в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на це майно.

Посилаючись на зазначене, просили визнати за ними право власності на відповідні частки (за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частки, за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом на 1/4 частку) житлового будинку, загальною площею 53,8 кв.м, житловою площею 23,7 кв.м, з надвірними будівлями (спорудами), розташовані по вул. Красноярській, 24 в м. Путивль Сумської області, поклавши на них всі судові витрати по справі.

У підготовче засідання позивачі не з'явилися, надали суду письмові заяви, в яких справу просила слухати за їх відсутності, позов підтримали.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій позов визнав і просив справу розглянути за відсутності його представника. Про правові наслідки такого рішення обізнаний.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 27.11.2018 з Сумського обласного нотаріального архіву було витребувано копію договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 20.01.1962, посвідченого 22.03.1962 нотаріусом Путивльської нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 526.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи підтверджено те, що 10.03.2018 в м. Путивль Сумської області померла ОСОБА_3, мати позивачів, після смерті якої відкрилася спадщина.

До спадкового майна входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Красноярській, 24 в м. Путивль Сумської області, який належав померлому чоловіку ОСОБА_3 – ОСОБА_4, який помер 14.04.2000 в с. Скуносове Путивльського району Сумської області, на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 20.01.1962, посвідченого 22.03.1962 нотаріусом Путивльської нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 526.

ОСОБА_3 прийняла, але не оформила за життя, спадщину після смерті чоловіка шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном померлого, що встановлено рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 01.06.2018 та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

17.03.2017 ОСОБА_3 було складено заповіт, який є чинним, посвідчений 17.03.2017 приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу ОСОБА_5, яким померла все належне їй майно заповідала ОСОБА_1

ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом спільного проживання з померлою матір’ю на момент смерті.

Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом, в силу ч. 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов’язкову частку у спадщині, оскільки є пенсіонером за віком. Прийняла спадщину шляхом звернення з відповідною заявою до приватного нотаріуса.

Разом з тим, позивачам в оформленні спадкових прав на зазначений житловий будинок було відмовлено в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на це майно, що видно з листів нотаріуса від 18.09.2018 та 24.09.2018.

У той же час, з копії договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 20.01.1962, посвідченого 22.03.1962 нотаріусом Путивльської нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 526,вбачається, що ОСОБА_4 надано у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку по вул. Красноярській, 35 а (новий номер 24).

Крім того, убачається з технічного паспорту від 10.04.2018 та підтверджено даними Путивльського БТІтаП те, що згаданий будинок садибного (індивідуального) типу, загальною площею 53,8 кв. м (житловою 23,7 кв. м), побудований у 1964 році з надвірними спорудами (будівлями), відсоток зносу 42 %, зареєстрований в реєстровій книзі № 8 по реєстру № 1812 за померлим ОСОБА_4 на підставі вище вказаного договору. Будь-яких самочинних прибудов та перепланувань будинку не проводилося.

Згідно з п. 3.1. «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 (із змінами) визначено, що не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Виходячи з наведених вимог закону та встановлених обставин суд дійшов висновку, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому може бути прийнято, що є підставою для задоволення позову.

З врахуванням відповідного клопотання позивачів, понесені ними витрати судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1220, 1235, 1241, 1268 ЦК України, ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованою ІНФОРМАЦІЯ_4, задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку літ. «А-І» (загальна площа 53,8 кв. м., житлова площа – 23,7 кв. м.), з надвірними будівлями та спорудами : сараєм літ. «Б» площею 18,3 кв.м, погрібом літ. «Пг» площею 6,4 кв.м, огорожею № 1-2, розташовані по вул. Красноярській, 24 (стара адреса – вул. Красноярська, 35а) в м. Путивль Сумської області, у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 17.03.2017 приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за № 230, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 10.03.2018 в м. Путивль Сумської області.

3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку житлового будинку літ. «А-І» (загальна площа 53,8 кв. м., житлова площа – 23,7 кв. м.), з надвірними будівлями та спорудами : сараєм літ. «Б» площею 18,3 кв.м, погрібом літ. «Пг» площею 6,4 кв.м, огорожею № 1-2, розташовані по вул. Красноярській, 24 (стара адреса – вул. Красноярська, 35а) в м. Путивль Сумської області, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 10.03.2018 в м. Путивль Сумської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через Путивльський районний суд Сумської області до Cумського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв