Ухвала суду № 79185319, 15.01.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5386/18

Провадження № 1-кс/591/345/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми Клімашевська І.В., з участю секретаря - Бацман Д.С., прокурора – Шерстюк А.О., захисника – ОСОБА_1, підозрюваного – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого - заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням погодженим прокурором, яке мотивував тим, що слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12018200080000848, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.1 ст.263 КК України. 12.01.2019 року в порядку ст. 208 КПК України у вказаному кримінальному провадженні було затримано ОСОБА_2 і повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень. Оскільки, на переконання слідчого, пред’явлена ОСОБА_2 підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то просив обрати відносно останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи, що інші, більш м’які запобіжні заходи не можуть запобігти заявленим ризикам.

Прокурор у судовому засіданні клопотання слідчого підтримав. На обґрунтування своєї позиції зазначав про обставини, аналогічні тим, про які йдеться в поданому клопотанні. При цьому, клопотання подане депутатом Сумської обласної ради ОСОБА_4 про передачу підозрюваного ОСОБА_2 їй на особисту поруку, вважав необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Підозрюваний та його захисник заперечили проти клопотання слідчого, вважаючи, що оголошена підозра є необґрунтованою, а докази, додані на її підтвердження - неналежними і недопустимим, а також здобутими в результаті провокативних дій з боку правоохоронних органів і їх агента ОСОБА_5 Крім того, вважали, що ризики, про які йдеться у клопотанні слідчого, є надуманими та не підтвердженими доказами. Враховуючи такі обставини, просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого та просили задовольнити клопотання ОСОБА_4 щодо обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки.

Заслухавши учасників процесу, слідчий суддя дійшов таких висновків.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018200080000848:

- 22.08.2018 року за попередньою правовою кваліфікацією – ч.4 ст.296 КК Українита ч.1 ст.263 КК України - за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні у співучасті з іншими особами хуліганських дій відносно депутата Конотопської міської ради ОСОБА_6, які полягали у підриві боєприпасу РГД-5 біля домогосподарства останнього, а також - за підозрою ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні та передачі для використання при вчиненні злочину боєприпасу РГД-5, який безпосередніми виконавцями злочину 22.08.2018 року був приведений у дію шляхом підриву біля домогосподарства ОСОБА_6;

- 05.10.2018 року за попередньою правовою кваліфікацією – ч.1 ст.263 КК України - за фактом незаконного придбання, носіння та зберігання ОСОБА_2 бойової гранати Ф-1, яку він передав на зберігання ОСОБА_5І, а 12.01.2019 року за місцем свого фактичного мешкання у м.Конотоп отримав вказану гранату від ОСОБА_5 для подальшого зберігання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті.

Долучені органами досудового розслідування до клопотання копії протоколу огляду місця події від 22.08.2018 року та висновок експерта від 22.12.2018 року підтверджують факт підриву боєприпасу РГД-5 біля домогосподарства належного ОСОБА_6, а додані протоколи допиту потерпілого ОСОБА_6 та допитаного в якості свідка, а в подальшому в статусі потерпілого ОСОБА_5, які попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а також протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2018 року та протокол про проведення негласної слідчої дії, передбаченої ст.269 КПК України - містять відомості про можливу причетність ОСОБА_2 до вчинення правопорушення, яке мало місце 22.08.2018 року і такі документи з огляду на положення КПК України та практики Європейського суду з прав людини можуть бути підставою для підозри. Допитана за клопотанням підозрюваного та його захисника в якості свідка ОСОБА_7 не надала суду показів, які б мали значення для вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 Питання ж доведення чи спростування вини ОСОБА_2 не є тим питанням, яке може та повинно досліджуватись слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

В той же час, додані до клопотання: протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 03.10.2018 року, протокол огляду місця події від 03.10.2018 року, висновок експерта від 28.11.2018 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 29.11.2018 року, протокол огляду речей від 29.11.2018 року, протоколи додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 28.12.2018, від 05.01.2019, протокол обшуку від 12.01.2019 року в їх сукупності містять інформацію про те, що 3 жовтня 2018 року правоохоронні органи, дізнавшись від свідка ОСОБА_8 відомості, які стали підставою для внесення їх до ЄРДР за ч.1 ст.263 КК України – щодо факту передачі ОСОБА_2 свідку бойової гранати Ф-1 - не обмежились пасивним встановленням обставин та збором відповідних доказів на підтвердження чи спростування такої інформації, що містилась в показах свідка ОСОБА_8, а активно почали проводити слідчі дії за участю ОСОБА_5 При цьому, останній регулярно інформував органи досудового розслідування про результати проведених з ОСОБА_2 зустрічей та зміст розмов, а слідчий оформлював такі доповіді протоколами додаткового допиту ОСОБА_9 До того ж, на питання: чому лише через три місяці після повідомлення про злочин органи досудового розслідування організували передачу і не гранати, а імітаційного засобу, прокурор не надав обґрунтованої відповіді, а лише пояснив це необхідністю належної організації проведення слідчих та процесуальних дій.

На переконання слідчого судді вищезазначене вказує на провокативний характер дій органів досудового розслідування та штучне створення джерел доказів щодо нібито протиправної діяльності ОСОБА_2, пов’язаної зі зберіганням останнім гранати Ф-1. А за таких обставин, наявні у зібраних органами досудового розслідування у такий спосіб доказах факти та інформація не можуть бути переконливими для об’єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_2 міг таки вчинити злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, про який зазначив ОСОБА_5 в протоколі допиту від 03.10.2018 року.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий та прокурор вказували на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, на їх переконання ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком до 7 років.

Дійсно, врахування тяжкості злочину, що інкримінується особі, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду. Проте, сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило 6 презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція ЄСПЛ (зокрема, у рішенні "Панченко проти Росії" (Panchenko v. Russia), § 106 та інших), яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність обґрунтованої підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.

В даному випадку, ані в клопотанні, ані в судовому засіданні органами досудового розслідування не було зазначено обставин підтверджених доказами, що давали б підстави очікувати, що цей ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, справдиться.

Твердження прокурора про те, що до ОСОБА_2 під час досудового розслідування по іншому кримінальному провадженню застосовувався привід та його оголошували у розшук, тобто, що ОСОБА_2 раніше ухилявся від слідства, слідчий суддя не може взяти до уваги, оскільки, як повідомила сторона захисту в судовому засіданні: такі заходи вживались тоді, коли ОСОБА_2 працював та фактично перебував на робочому місці у Конотопській міській раді і органам досудового розслідування даний факт, як і його фактичну адресу проживання у м.Конотоп було добре відомо. Проте, не дивлячись на такі обставини, слідчий направляв повістки, ініціював застосування приводу та оголосив у розшук ОСОБА_2 лише за наслідками направлення повісток останньому за місцем реєстрації у м.Києві, але за відсутності факту отримання повісток ОСОБА_2 або дорослими членами його сім’ї.

Як вбачається з доданої до клопотання копії обвинувального акту, досудове розслідування вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_2 завершено в липні 2018 року направленням такого акту до суду для розгляду. Доказів того, що ОСОБА_2 під час судового розгляду Конотопським міськрайонним судом Сумської області такого кримінального провадження належним чином не виконує свої обов’язки або ухиляється чи переховується від суду слідчому судді не надано.

Наявність у підозрюваного місця реєстрації у м.Києві та фактичного місця проживання у м.Конотоп, на яких також наголошував прокурор у судовому засіданні, саме по собі не створює небезпеки переховування від правосуддя.

Натомість, з наданих стороною захисту документів вбачається, що у м. Конотоп ОСОБА_2 має доволі міцні соціальні зв’язки: цивільну дружину та тримісячну дитину, з якими постійно проживає та яких утримує, товариші та колеги по роботі у міській раді, які надали виключно позитивні характеристики підозрюваному.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що виходячи з усіх вказаних обставин ризик можливого переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду лише у світлі тяжкості покарання зводиться до такого мінімуму, що тримання під вартою є невиправданим.

Обґрунтовуючи наявність ризику незаконного впливу на ОСОБА_5, слідчий у клопотанні, а прокурор у судовому засіданні посилались на те, що ОСОБА_2 знайомий з вказаною особою, обізнаний про місце проживання останнього та коло знайомих і показання ОСОБА_5 покладено в основу повідомлення по підозру ОСОБА_2

Вказані обставини поряд з негативним ставленням підозрюваного до вказаної особи, використання факту знайомства та спілкування між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 органами досудового розслідування, дають підстави слідчому судді стверджувати про те, що на даний час ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, наявний і доведений.

Наявність ризику пов’язаного з можливістю ОСОБА_2 вчиняти інші кримінальні правопорушення органи досудового розслідування обґрунтували тим, що ОСОБА_2 притягується до кримінальної відповідності по іншому кримінальному правопорушенню та обвинувальний акт щодо нього перебуває у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Проте, вважаю, що, враховуючи принцип презумпції невинуватості, а також позицію ЄСПЛ, яка була висловлена у рішеннях “Сельчук проти Туреччини”, Selcuk v. Turkey), § 34; “Мацнеттер проти Австрії” (Matznetter v. Austria), § 9, лише наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що підозрюваний може вчинити новий злочин. А поміщення та утримання раніше не судимого підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень лише на тій підставі, що підозрюваний притягується до кримінальної відповідальності в іншій справі, де його вина не доведена в установленому законом порядку, буде невиправданим.

Відсутність на даний час у ОСОБА_2 офіційного місця роботи, про яке згадував прокурор в обґрунтування можливості існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, також не дає підстав вважати, що особа схильна до вчинення злочинів. І така позиція також була висловлена у рішенні ЄСПЛ “Сулаоя проти Естонії” (Sulaoja v. Estonia), § 64.

Таким чином, слідчим та прокурором було доведено наявність лише одного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

В той же час, як слідчий в клопотанні, так і прокурор в судовому засіданні належним чином не обґрунтували можливість застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, обмежившись лише шаблонними фразами.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий же суддя з урахуванням тих обставин, що з моменту вчинення злочину стосовно ОСОБА_6 пройшло майже 5 місяців і весь цей період, виходячи з наданих документів, органи досудового розслідування були зосереджені не на встановлені усіх осіб причетних до вчинення такого злочину та здобуття інших доказів на підтвердження обставин причетності ОСОБА_10 до вчинення такого злочину, а зосередили свою увагу на штучному створенні джерел доказів щодо нібито протиправної діяльності ОСОБА_2, пов’язаної зі зберіганням останнім гранати Ф-1, не надали слідчому судді доказів того, що особа підозрюваного є настільки суспільно небезпечною та що тільки тримання під вартою зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, а тому – при доведенні існування лише одного ризику до підозрюваного можливо застосувати інші більш м’які запобіжні заходи не пов’язані з обмеженням свободи.

Підозрюваний же та його захисник, як зазначалось вище, вважали, що виконання покладених на підозрюваного обов’язків потрібно забезпечити порукою, у зв’язку з чим підтримали клопотання ОСОБА_4, яка просила обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистої поруки та яка письмово зобов’язалась про те, що вона поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Враховуючи усі вищезазначені обставини, вважаю, що для запобігання єдиному доведеному в судовому засіданні ризику достатнім буде покладення на ОСОБА_2 обов’язків відповідно до ст.194 КПК України та з урахуванням позиції сторони захисту гарантувати виконання таких обов’язків депутатом Сумської обласної ради ОСОБА_4, яка заявила про себе як поручителя, письмово взяла на себе зобов’язання щодо особистої поруки та, на думку слідчого судді, заслуговує на особливу довіру.

Керуючись ст.ст. 176-178, 180, 184, 193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - запобіжний захід у виді особистої поруки.

Визначити поручителем – депутата Сумської обласної ради ОСОБА_4.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 такі обов’язки:

1)прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з м.Конотоп, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_5.

Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею, визначити до 15.03.2019 року.

Зобов'язати поручителя за необхідності доставити підозрюваного ОСОБА_2 до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Роз'яснити поручителю, що він може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність та в такому разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

Роз'яснити поручителю, що в разі невиконання покладеного на підозрюваного обов'язку, на поручителя може бути накладено грошове стягнення в розмірі від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Шерстюк А.О.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п’яти днів з моменту її вручення, а особами, що не були присутні під час її оголошення – з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя І.В. Клімашевська