Рішення № 79184113, 14.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1746/18

Провадження № 2/520/931/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Одеська товарна біржа,

про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, в якій позивач просить суд визнати дійсним та таким, що відбувся договір купівлі-продажу нерухомого майна №25953, укладений 16.12.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого відповідач продав, а позивачка придбала 2-ох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 50,90 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., в будинку АДРЕСА_2

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.02.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк терміном в десять днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої заяви.

12 березня 2018 року до суду надійшла заява від позивача на усунення недоліків поданої заяви, до якої позивачем надано уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, в якій позивач просить суд визнати дійсним та таким, що відбувся договір купівлі-продажу нерухомого майна №25953, укладений 16.12.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого відповідач продав, а позивачка придбала 2-ох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 50,90 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., в будинку АДРЕСА_2

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 16 грудня 19999 року на Одеській товарній біржі між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, був укладений договір №25953 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2

Позивач стверджує, що вона, як власник зазначеного нерухомого майна, на цей час позбавлена повною мірою користуватись і розпоряджатись своєю власністю. оскільки у зв'язку зі змінами у законодавстві щодо нотаріального посвідчення угод з нерухомістю на теперішній час вказаний договір є недійсним.

На підставі вищевикладеного, позивач була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16 березня 2018 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання, та одночасно залучено до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеську товарну біржу (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.10.2018року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з'явилась, однак надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити, справу розглянути за її відсутності, також у разі неявки відповідача постановити заочне рішення суду.

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи - Одеської товарної біржі у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, пояснення щодо позову не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуюче вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за згодою позивача, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши в сукупності усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 16 грудня 1999 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_2, з однієї сторони та ОСОБА_1, з іншої сторони, був укладений договір №25953 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3

За умовами вказаного договору, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала - квартиру АДРЕСА_3

Відповідно до пункту 5 спірного договору, квартира продана за 14608,00 гривень, які були отримані продавцем до підписання цього договору та належить новому власнику - ОСОБА_1.

Договір був зареєстрований на Одеській товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за реєстраційним № 25953, а також зареєстрований 22 грудня 1999 року в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується відповідним записом на зворотній сторінці договору за №47 стр.155, кн.326пр.

У вказаному договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

На момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири був чинним Закон України "Про товарну біржу", відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства. В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відсутність належних правовстановлюючих документів на квартиру, на думку суду, істотним чином порушує право власності позивачів, яке підлягає судовому захисту.

Згідно положень ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне за змістом положення містить ч.2 ст.220 ЦК України - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що всі зобов'язання за договором № 25953 від 16.12.1999 року купівлі-продажу нерухомого майна його сторонами виконані у повному обсязі - покупцеві була передана у власність квартира АДРЕСА_4 а продавцеві передані грошові кошти за продану квартиру, що підтверджується письмовими доказами.

Крім того, з довідки №2041 від 11.12.2017 року, виданої КП «ЖКС «Чорноморський», вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 мешкає та зареєстрована ОСОБА_1, разом з: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Таким чином, ОСОБА_1 усі вимоги, що ставилися до біржової угоди на момент її укладення, були виконані.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, оцінивши усі докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, судом встановлено, що сторони договору обумовили всі його істотні умови та повністю виконали взяті на себе зобов'язання, тому враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-266, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, ст. 220 ч.2 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5) до ОСОБА_2 (зареєстрованим та знятим з реєстрації в міста Одесі і Одеській області не значиться, відоме місце мешкання: АДРЕСА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська товарна біржа (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-А), про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір №25953 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 укладений 16 грудня 1999 на Одеській товарній біржі між ОСОБА_2, з однієї сторони та ОСОБА_1, з іншої сторони.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено - 14 січня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.