Постанова № 7918168, 17.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.11.09Справа №2а-6908/08/6 (17:30)

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючогоЛатиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М. за участю:

прокурора: Штехбарт Діни Володимирівни, посвідчення № 09170

представника позивача, Маслюк Олексій Володимирович, довіреність № 97/100 від 18.08.08, посвідчення № УКР № 036473;

від відповідачів - не з'явився, розглянув адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-95",Приватного підприємства Фірма "Ойлсервісплюс"

про визнання недійсним договору

Суть спору. Заступника прокурора м. Сімферополя звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів про визнання недійсним правочина, укладеного 01.04.02 у вигляді договору підряду на будівництво між приватним підприємством фірмою "Ойлсервісплюс" та ТОВ "Мечта-95" з метою що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

ПОзовні вимоги обгрунтовані тим, що сторона правочину відсутня за юридичною адресою, не надає податкову звітність в органи державної податкової слжуби, визнання рішенням суду від 23.09.04 недійсними статуних докумнтів ПП Фірмі "Ойлсервисплюс" з моменту державної реєстрації та свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі, що підтверджує, що сторона угоди не мала можливості та наміру здійснювати господарську діяльність. Зазначене на думку прокурора свідчить ознаки недійсності правочину, оскільки він завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Заявою від 17.03.2006 прокурор уточнив позовні вимоги та просить визнати зазначений правочин на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України в ред 1963 р, що діяв на момент укладення та виконання оспорюваного правочина.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.10.06 позов залишений без розгляду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 апеляційна скарга ДПІ у м. Сімферополі в АРК залишена без задоволення, а ухвала господарського суду АР Крим від 09.10.06 у справі № 2-27/1927-2006 залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.08 касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 скасовано, справу № 2-27/1927-2006 направити до Господарського суду АР Крим для виконання Прикінчевих та перехідних положень КАС України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.11.08 справу № 2-27/1927-2006 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду АРК.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 14.11.08 прийнято справу за № 2а-6908/08/6 до провадження Окружного адміністративного суду АРК.

Відповідачі, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, явку представників не забезпечили, клопотання про розгляд справи у їх відсутність суду не скерували, заперечень до позову не надали.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачів за наявними матеріалами справи.

Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення позивача, оцінив докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно зі ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначення поняття “справа адміністративної юрисдикції”наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Поняття “суб'єкт владних повноважень”визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, зазначена справа підсудна Окружному адміністративному суду АРК.

Вирішуючи позовні вимоги Заступника прокурора м. Сімферополя АР Крим про визнання недійсним договору, суд виходить з наступного.

01.04.02 між ТОВ "Мечта-95" та Фірмою "Ойлсервисплюс" був укладений договір підряду на будівництво (а. с. 7-8). Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору підрядник зобов'язаний власними силами та засобами побудувати та здати замовнику кафе "Мечта" за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 6.

Факт виконання зазначеного договору підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт за серпень 2002 р. (а. с. 9-10), сводним сметним розрахунком вартості будівництва (а. с. 12), локальною сметою (а. с. 13-16), квітанціями к прибутково-касовим ордерам від 15.08.02 № 371, від 19.08.2002 № 389, від 20.08.2002 № 390 і № 391, від 22.08.2002 № 392, від 23.08.2002 № 393, від 27.08.02 № 394, від 28.08.02 № 395, від 29.08.02 № 396, від 03.09.02 № 401 і від 04.09.02 № 402 і № 403 на сплату підрядних робіт (послуг) (а.с. 17-19).

Оцінюючи правосуб'єктність сторін договору, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "Мечта-95" зареєстровано виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя 11.01.2002 р. за № 04055647ю0010195 (а.с. 20).

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 23.09.04 по справі №2-4500/04 визнання недійсним Статут приватного підприємства "Ойлсервисплюс", зареєстрований виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя з моменту реєстрації 12.05.2000 р, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додаткову вартість № 00781948 з моменту видачі 29.05.2000 р. (а.с. 32) Зазначене рішення суду набрало законної сили 26.10.04.

Згідно довідки ГУ статистики в АР Крим від 30.11.05 №05.3-5/3962 фірма "Ойлсервісплюс" значиться в реєстрі ЄДРПОУ (а. с. 66).

Посилання прокурора на факт визнання засновницьких документів та свідоцтва платника ПДВ фірми "Ойлсервісплюс" недійсними з моменту їх видачі, як такий, що свідчит про недійсність оскаржуваної угоди на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УСР не приймаються до уваги судом, виходячи з наступного.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у фірми "Ойлсервісплюс". Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і мало бути предметом дослідження у цій справі. Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності субєкта.

Суд звертає увагу, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У відповідності з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Зазначені висновки знайшли своє підтвердження у мотивувальній частині Постанови Верховного суду України від 14 лютого 2006 року у справі № 21-321во05.

Отже, суд прийшов до висновку, що у вищезазначеному рішенні суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.

Отже, посилання прокурора про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства з вищезазначеної підстави помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи.

Посилання Заступника прокурора м. Сімферополя АР Крим на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 07.11.05, яким визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, як на ознаку недійсності оскаржуваного договору згідно ст. 49 ЦК УРСР спростовується наступним.

Зазначеним вироком суду встановлений факт фіктивного підприємництва ОСОБА_1, тобто створення та набуття суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб, у тому разі й фірми "Ойлсервісплюс")з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно (а. с. 231-232).

Суд вважає, що умисел на укладання угод з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства не може ототожнюватись з висновками суду про наявність в діях ОСОБА_1 вини при притягненні її до кримінальної відповідальності та підтверджуватися вироком суду в кримінальній справі.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вирішуючи спір про визнання угод недійсними з підстав їх укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в усіх випадках потребують встановленню та доведенню обставини, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї з сторін. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, належать, зокрема, угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Відповідно до ч. 1 Кодекс адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, ані прокурором, ані ДПІ у м. Сімферополі не надані суду докази приховування від оподаткування прибутків та доходів фірмою "Ойлсервісплюс", використання нею всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою та використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Так, прокурора не підтвердив відповідними документами свої посилання на наявність протоколу виїмки МОПМ ДПІ в м. Сімферополі Тихим А. Н. від 20.10.2004 деларації з ПДВ за серпень 2002 фірми "Ойлсервісплюс" на суму 5 398,80 грн. (яка свідчить про ухилення відповідача від сплати ПДВ), як й не підтверджений документально факт постановлення Київським районним судом м. Сімферополя вироку від 02.03.2006 яким директора фірми "Ойлсервісплюс" ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 205 КК України та факт набрання законної сили даного вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Крім того, як пердбачено ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також, суду не були надані акти перевірки ДПІ у м. Сімферополі фірми "Ойлсервісплюс", якими б були встановлені факти порушення в період серпень 2002 року відповідачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами" № 2181.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що згідно обліковій картці фірма "Ойлсервісплюс" за спірний період у даного платника недоїмка з ПДВ відсутня, мала місце переплата (а.с. 97-98)

Отже, суд прийшов до всиновку, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи оспорюваний договір підряду, фірма "Ойлсервісплюс" чи ТОВ "Мечта-95" діяла з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Вищезазначені висновки знайшли свого підтвердження у висновках Вищого адміністративного суду України згідно Ухвали від 11 жовтня 2006 р. Справа № 5/150-04 К-15598/06.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги необгрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 163 КАС України повний текст постанови складений 23.11.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Латинін Ю.А.