Вирок № 79176136, 15.01.2019, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/99/18

Провадження № 1-кп/347/69/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Гордія В.І.,

з секретарем - Корбутяк Н.М.

з участю прокурора - Гуменяка А.В., Іванківа І.М.,

захисника - Тинкалюка Д.В.,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090190000329 від 16.09.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, депутатом не являється, раніше не судимого,

за ч.1 ст.121 КК України

в с т а н о в и в:

Кримінальне правопорушення було вчинено за наступних обставин.

15.09.2017 року близько 17.00 год., ОСОБА_3, перебуваючи на земельній ділянці відкритої території, яка розташована в урочищі «Гаджин» в с. Химчин, Косівського району під час словесної суперечки із ОСОБА_4, жителем с. Химчин Косівського району, яка відбулась на ґрунті особистих довготривалих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою спричинення умисних тілесних ушкоджень, передбачаючи настання тяжких наслідків, умисно наніс удар металевим наконечником коси в ділянку лівого ліктьового суглобу ОСОБА_4, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження. Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани лівого ліктьового суглобу із повним пересіченням серединного нерва, ушкодженням плечової артерії, яка ускладнилась розвитком геморагічного шоку першого ступеня, яка спричинена від ріжучої дії, про, що свідчить форма рани, переважання довжини рани над її глибиною, рівні краї гострі кінці рани, які, відповідно до висновку експерта Косівського міжрайонного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08.11.2017 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково, та суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 15.09.2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння та йдучи позаду нього слідом, безпричинно вдарив його рукою по обличчю. А він, в свою чергу, захищаючись від можливого повторного удару потерпілого, та тримаючи при цьому в правій руці металеву частину коси, розвертаючись обличчям до ОСОБА_4, необережно поранив косою ліву руку ОСОБА_4 Одразу після цього він зняв пасок та перетягнув ОСОБА_4 порізану руку і ОСОБА_4 пішов. А тому, визнає свою вину у тому, що внаслідок необережного поводження із косою, були заподіянні потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження, але заперечує свою вину в умисному спричиненні даних тілесних ушкоджень потерпілому, тобто в умисному нанесенні удару металевим наконечником коси в ділянку лівого ліктьового суглобу ОСОБА_4 Цивільний позов визнає частково, а саме, в частині відшкодування майнової шкоди, яку ним вже відшкодовано повністю, в решті позову просить відмовити. Також, просить суд суворо не карати, оскільки веде догляд за перестарілою матір"ю.

Хоча обвинувачений свою вину у вчиненому визнає частково, однак його вина повністю підтверджується показами потерпілого, свідків та іншими доказами в їх сукупності, дослідженими судом.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що повертаючись додому мотоциклом, дорогою йому зустрівся обвинувачений ОСОБА_3, який вигукуючи в його сторону якісь слова, розмахував перед ним металевою частиною коси. Відступаючи від ОСОБА_3 назад, він зашпортався і впав, а обвинувачений в цей час наніс йому один удар по лівій руці. Після чого пішов собі далі. Просить покарати його суворо, згідно закону.

Безпосередніх свідків даної події не було.

Однак, першими хто почув крики потерпілого ОСОБА_4 була неповнолітній свідок ОСОБА_6, яка в присутності законного представника - матері ОСОБА_7 суду пояснила, що перебуваючи біля свого будинку надворі, почула страшний чоловічий крик і побігла в його сторону. То був потерпілий ОСОБА_4, якого вона знала, так як він проживав біля них по сусідству. Він кричав «ОСОБА_5 поможи», а коли вона підійшла до нього і запитала що трапилося, сказав, що «ОСОБА_3 хотів його зарізати». Потім вона пам»ятає, що прибігла сусідка ОСОБА_9, пізніше її чоловік ОСОБА_5, які почали допомагати ОСОБА_4, намагалися спинити кров.

А також, свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що в п»ятницю 15.09.2017 року вона була вдома, коли почула страшний крик. Вийшовши на вулицю, вона побачила, що з «над берега» йшла дитина ОСОБА_6 і сусід ОСОБА_4. Вона побігла їм назустріч, так як до них було десь до 200 м і побачила, що у ОСОБА_4 поранена рука, яка була перев"язана коричневим чоловічим паском від штанів. ОСОБА_4 перебував у стресовому стані. Тоді вона почала допомагати спинити кров, і в цей час до них підбігли її чоловік і батько. Чоловік допомагав спинити кров, а батько телефонував родичам ОСОБА_4, які невдовзі приїхали машиною і забрали ОСОБА_4.

Інші свідки також безпосередніми очевидцями події не були.

Зокрема, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні тільки підтвердили про наявність у потерпілого рани, яка дуже кровила, і те, що допомагали покласти ОСОБА_4 до машини його родичів.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які є відповідно батьком та рідним братом потерпілого ОСОБА_4 пояснили суду, що коли вони приїхали до будинку ОСОБА_10, їх син перебував у важкому стані, а саме: втрачав свідомість і лише казав, що сильно болить рука.

Також, з приводу обставин даної події нічого не міг пояснити свідок ОСОБА_14, який є приватним підприємцем і працює водієм на маршруті «Косів-Хімчин» та свідок ОСОБА_15, яка є власником коси, яка була знаряддям злочину, і яку вона постійно давала гострити ОСОБА_3, але про вказану подію знає із чужих слів і пояснила суду тільки те, що вказану косу ОСОБА_3 їй приніс після 17 год. 15.09.2017 року і пізніше, того ж дня, її у неї було вилучено працівниками поліції.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він 15.09.2017 року їздив із ОСОБА_4 на роботу і в с. Хімчин, по приїзду з роботи, вони випили пиво і розійшлися.

Окрім показань свідків, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується вина обвинуваченого ОСОБА_3 за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним. Зокрема:

- фактичними даними відображеними у протоколі огляду місця подіївід 15.09.2017 року з фототаблицею (а.с.161-166 Т.1), якими підтверджується, що місцем події, де відбувся конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є лісопосадка, що в с. Хімчин, Косівського району, де на стежці, на ґрунтовому покритті виявлено речовину темно-бурого кольору із згустками, схожими на кров;

- фактичними даними відображеними у протоколі огляду місця подіївід 15.09.2017 року (а.с.170-171 Т.1), в якому відображено місце виявлення та вилучення у жительки с. Хімчин ОСОБА_15 коси, якою були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_4 та протоколом огляду предмета із фототаблицею від 16.09.2017 року, відповідно до якого предметом огляду є металевий наконечник коси (а.с.167-169 Т1).

Допитаний в судовому засіданні слідчий ОСОБА_19 підтвердив всі обставини, викладені ним у вищевказаних протоколах слідчих дій. Окрім того, він суду пояснив, що того ж дня, він з іншими працівниками поліції одразу навідався до ОСОБА_3, який йому пояснив, що дійсно, він ішов стежкою, а потерпілий почав його обзивати і ззаду вдарив його в праву щоку. ОСОБА_3 почав захищатися правою рукою, в якій в той час була коса, внаслідок чого ОСОБА_4 і отримав тілесне ушкодження. Після цього він зняв пасок і затиснув ОСОБА_4 рану на руці і пішов далі.

- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 25.11.2017 року (а.с.179-192 Т.1) та протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 15.12.2017 року (а.с.213-235 Т.1), в яких відображено відтворення обстановки та обставин події на місці, з участю обвинуваченого та потерпілого, тобто повторно перевірено і уточнено обставини кримінального правопорушення.

- висновком судово-медичної експертизи № 156 розпочатої 23.10.2017 року (а.с.177-178), відповідно до якої у гр. ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: різана рана лівого ліктьового суглоба із повним пересіченням серединного нерва, ушкодженням плечової артерії, яка ускладнилась розвитком геморагічного шоку 1 ступеня, що викликало необхідність проведення оперативних втручань: катетеризація центральної вени та первинна хірургічна обробка рани, від 15.09.2017 року, які проведено в Косівській ЦРЛ та плечо-плечове авто венозне протезування і шов серединного нерва лівої верхньої кінцівки (протокол операції № номер не вказаний, від 15-16.09.2017 року, яку проведено в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні), яка спричинена від ріжучої дії, про що свідчить форма рани, переважання довжини рани над її глибиною, рівні краї гострі, кінці рани, може відповідати терміну вказаному у постанові та згідно наказу № 6 від 17.01.1995 року Міністерства охорони здоров»я України, пункту 2.1.3.к). Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтвердив всі обставини, викладені ним у вищевказаному висновку експерта. Крім того, суду пояснив, що з огляду на характер та локалізацію тілесного ушкодження та глибину рани, підтвердив малоймовірність того, що дане тілесне ушкодження могло бути спричинене при падінні людини на ріжучий предмет, тобто воно було спричинене шляхом замахування ріжучим предметом.

Свідок ОСОБА_18, який працює лікарем-хірургом Косівської ЦРЛ, підтвердив, що при поступленні до Косівської ЦРЛ, ОСОБА_4 перебував в тяжкому стані. При цьому, суду пояснив, що лікував потерпілого ОСОБА_4 при його поступленні в реанімаційне відділення Косівської ЦРЛ з раною руки, під час огляду якої кровотечі не було. Але пізніше, через деякий час почалася сильна кровотеча, йому було надано необхідну медичну допомогу і спрямовано в Івано-Франківську обласну клінічну лікарню.

Даний факт також підтверджується копією медичної карти стаціонарного хворого № 7144 (а.с.155-156 Т.1), в якому діагноз вказано як - обширна різана рана лівого ліктьового суглобу з пошкодженням судинно-нервового пучка, травматичний шок І ступеня.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3, у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає надання потерпілому першої медичної допомоги, а саме, затягування рани паском, що частково зупинило крововтрату. А також, враховує похилий вік обвинуваченого, відшкодування потерпілому завданих матеріальних збитків та бере до уваги, що обвинувачений по місцю проживання характеризується позитивно, здійснює догляд за перестарілою матір"ю, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Наявність вищенаведених обставин у сукупності, дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, оскільки санкція статті носить безальтернативний характер, з застосуванням випробувального терміну.

Цивільний позов слід задоволити частково, з наступних підстав.

Згідно вимог ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як видно із долучених до матеріалів справи оригіналів квитанцій (а.с.35-41 Т.1), а також детального розрахунку ціни позову (а.с.43 Т.1) матеріальні витрати потерпілого становлять 18986,39 грн., а саме: на ліки та медикаменти - 6094,15 грн.; на продукти харчування - 706,33 грн.; транспортні витрати - 6115,91 грн.; інші витрати - 70 грн., правова допомога - 6000 грн.

Крім того, потерпілий вказав і моральну шкоду, яку він оцінив в розмірі 200000 грн.

В рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4, обвинуваченим ОСОБА_3 в розмірі 19 000 грн. було перераховано на депозитний рахунок суду, що стверджується копією заяви на переказ готівки № 78 від 25.10.2018 року (а.с.4 Т.2). А тому, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення на користь потерпілого заподіяної обвинуваченим матеріальної шкоди не підлягає до задоволення, оскільки сплачена.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування йому обвинуваченим ОСОБА_3 моральної шкоди, суд бере до уваги понесені ним моральні та фізичні страждання від даного кримінального правопорушення, а також враховує ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень та їх наслідки. Однак, зважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення, а має ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та з врахуванням реальної можливості її відшкодування особою, яка її завдала, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 20 000 грн. моральної шкоди.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у вигляді - 5 (п"яти) років позбавлення волі.

Керуючись ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий строк - 2 (два) роки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України, покласти на засудженого такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання залишити обвинуваченому без зміни до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

Речовий доказ: металевий наконечник коси, який передано на відповідальне зберігання законному власнику ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительці с. Хімчин, Косівського району, - повернути власнику ОСОБА_15.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Гордій В.І.