Ухвала суду № 79176103, 14.01.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/395/19

Провадження № 1-кс/344/319/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., з участю секретаря Гули Р.М., прокурора Балкового В.В., слідчого Маланчина Л.Е., підозрюваного ОСОБА_1, та його захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019090000000087 від 07.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого покликалася на те, що 07.01.2019 біля 16.20 годин ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався ділянкою автодороги Н-09 Мукачево – Львів км.321+800, що між селами Угринів та Ямниця Тисменицького району, у напрямку м. Івано-Франківська. В салоні автомобіля ОСОБА_1 перевозив пасажирів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, має по дві смуги для руху в кожному напрямку, протилежні потоки транспорту розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3, проїзна частина асфальтна, вкрита ожеледдю і снігом. В цей час в зустрічному автомобілю MITSUBISHI PAJERO SPORT напрямку, керуючи автомобілем НОМЕР_2 своєю смугою руху рухався водій ОСОБА_6. В салоні автомобіля ОСОБА_6 перевозив пасажирів ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Водій ОСОБА_1 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку та дорожні умови, а саме, стан поверхні проїзної частини, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, унаслідок чого втратив керованість автомобілем, який виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із зустрічним автомобілем НОМЕР_2. При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

1.2., згідно якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 10.1., який зобов’язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 11.4., згідно якого на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

У результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_6 від отриманих травм помер на місці події, пасажир цього автомобіля ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень цього ж дня помер в Івано-Франківській ОКЛ, пасажир ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, пасажири автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому правої ключиці, закритої травми органів грудної клітки, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, не одружений, пенсіонер, раніше не судимий.

В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 3 ст. 286 КК України. ОСОБА_9 затриманий 08.01.2019 о 03 год. 00 хв. у порядку ст. 208 КПК України, а час фактичного затримання рахується з 21 год. 00 хв. 07.01.2019.

ОСОБА_1 08.01.2019 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.

Захисник в судовому засіданні заперечив щодо такого клопотання, просив суд обрати більш м’ягку міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суду пояснив, що підозрюваний бажає допомогти родичам потерпілих. Це трагічний випадок, який спричинений станом дорожнього покриття і порою року - зима, тому тримання під вартою унеможливить таке сприяння, окрім того він має на утриманні сім’ю та 2-х неповнолітніх дітей, ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, бажає сприяти слідству.

В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що злочини, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення яких, відповідно до ч. 3 ст. 286 КК України, передбачено позбавлення волі від трьох до семи років, а відповідно до ч. 2 ст. 149 КК України, передбачено позбавлення волі від п’яти до десяти років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченим ч. 3 ст. 286 КК України.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі;

- незаконно впливати на потерпілих і свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

У зв’язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому слід застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів (з врахуванням часу затримання - 07.01.2019 року) до 07 березня 2019 року включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1, здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 76 840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

5) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею,судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали — до 07 березня 2019 року включно.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 14 січня 2019 року.

Слідчий суддя М.В.Польська