Рішення № 79175070, 10.01.2019, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/356/18

Провадження № 2/181/6/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юр’єва О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Варюхи Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2018 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулось ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 10 лютого 2012 року

з ОСОБА_1 було укладено договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 2000.00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладенні договору дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, за яким договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона позбавлена можливості запропонувати свої умови договору. Позивач зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Всупереч договірним зобов’язанням, відповідач неналежно виконувала умови договору. Станом на 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором у розмірі 40247,52 гривень, з яких: 1905,99 гривень – заборгованість за кредитом, 33548,79 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2400,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 гривень – штраф (фіксована частина), 1892.74 гривень – штраф ( процентна складова).

Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області вимоги позивача були задоволені повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10 лютого 2012 року в розмірі 40247 гривень 52 копійок. Вирішено питання судових витрат.

03 липня 2018 року відповідач надала заяву про перегляд заочного рішення та його скасування. ПАТ КБ «Приватбанк» надало суду відзив на вказану вище заяву ОСОБА_1 у якому зазначили, що виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань, вказують, що відповідач належним чином була повідомлена та від неї не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Вважають, що докази, на які посилається відповідач, як на підставу скасування заочного рішення не мають істотного значення для правильного вирішення справи. Просять суд відмовити у перегляді заочного рішення.

Ухвалою суду від 02 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області №181/356/18 від 06 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

23 серпня 2018 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву у якому вона вказує на те, що умови і правила надання банківських послуг в

ПАТ КБ «Приватбанк» не можна вважати складовою частиною укладеного кредитного договору, оскільки вони не містять підпису позивачльника, а також відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме ці умови розумів позивачльник при підписанні заяви позичальника. Відповідач звертає увагу на те, що сума процентів нарахована на тіло кредиту є завищеною та необґрунтованою, а штрафи у вигляді фіксованої частини та процентної складової є неправомірні, їх одночасне застосування свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Просить відмовити

ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, застосувати до штрафних санкцій спеціальний строк позовної давності та витребувати письмові документи для проведення експертизи.

12 вересня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» надав відповідь на відзив, де вказав, що їхні позовні вимоги є обґрунтованими, а невиконання з боку відповідача зобов’язань за кредитним договором підтверджується письмовими доказами.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище заборгованість та судові витрати. ПАТ КБ «Приват Банк» реорганізовано в АТ КБ «Приват Банк».

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі доказами, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з’явились, останній надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з’ясувавши обставини справи та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

На підтвердження домовленості між сторонами мається підписана ОСОБА_2 анкета-заява від 10 лютого 2012 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також згоду з тарифами в ПРИВАТБАНКУ, які були надані першій для ознайомлення в письмовому вигляді.

10 лютого 2012 року з ОСОБА_2 було укладено договір б/н за яким остання отримала кредит у розмірі 2000.00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За розрахунком заборгованості за договором б/н від 10 лютого 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_2, вбачається, що остання станом на 28 лютого 2018 року має перед позивачем заборгованість за кредитним договором в розмірі 40247,52 гривень, з яких: 1905,99 гривень – заборгованість за кредитом, 33548,79 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2400,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 гривень – штраф (фіксована частина), 1892.74 гривень – штраф ( процентна складова).

У судовому засіданні встановлено, що у 2014 році ОСОБА_2 вступила у шлюб, у зв’язку з чим змінила прізвище на «Моргун».

Згідно довідки Райпільського старостинського округу Межівської селищної ради Дніпропетровської області №872 від 17 травня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1. однак фіактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_2.

У письмовому листі АТ КБ «Приватбанк» №215438-ВБ від 04 вересня 2018 року вбачається, що на підтвердження видачі кредитної картки останні надають довідку з номером та датою її видачі та строк її дії, а також фото відповідача з продуктом банку – кредитною карткою. Згідно з умовами договору користуватися кредитною карткою можливо тільки у випадку введення ПІН-коду, який відповідно до умов договору відомий лише клієнту. Виписка свідчить про здійснення операцій по зняттю коштів, що підтверджує отримання кредитних коштів відповідачем.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір «б/н за яким було надано наступні кредитні картки: номер картки 4149437722575477, дата відкриття 13 квітня 2012 року, термін дії – 03/16.

Зазначений договір овердрафту є договором приєднання відповідно до статті

634 ЦК України, публічна пропозиція про приєднання до цього договору, що включає в себе умови договору, тарифи та програму кредитування, розміщені на офіційному сайті банку. Акцептування пропозиції про приєднання до договору здійснюється шляхом подання фізичною особою до банку заяви-анкети встановленого зразку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як зазначав сам позивач ОСОБА_1, відповідно до укладеного договору, отримала кредит у розмірі 2000.00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Слід зазначити, що згідно наданої позивачем довідки номером картки ОСОБА_1 є - 4149437722575477, дата відкриття 13 квітня 2012 року з терміном дії 03/16.

Згідно частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ч.1 ст.625 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом досліджено розрахунок заборгованості за договором №б/н від 10 лютого 2012 року з якого вбачається, що нарахування заборгованості разом з її складовими відбувалось після закінчення строку дії карки відповідача.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на обґрунтування яких були нараховані відсотки за користування кредитними коштами після спливу строку дії карки ОСОБА_1, який встановлений до березня 2016 року, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.12 та ч.ч. 3, 4 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Правильність проведення позивачем розрахунку заборгованості по кредиту належними та допустимими доказами не доведена.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином нарахована позивачем пеня після закінчення строку дії картки та спливу строку позовної давності по цим вимогам суперечить вимогам закону.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню сума боргу по тілу кредиту у розмірі 1905,99 гривень, сума нарахованих відсотків по кредиту до дати закінчення строку кредиту, яким є дата дії картки відповідача, тобто 03.2016 року – у сумі 5206,34 гривень. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 612, 634, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул.Жовтнева,24, с.Новопідгороднє, Межівського району, Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" розрахунковий рахунок №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 10 лютого 2012 року в сумі 7112 (семи тисяч ста дванадцяти) гривень 33 копійок з яких: 1905 (одна тисяча дев’ятсот п’ять) гривень 99 копійок – заборгованість за кредитом та 5206 (п’ять тисяч двісті шість) гривень 34 копійки – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати при розгляді справи в суді в розмірі 1762 (однієї тисячі семисот шістдесяти двох) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 15 січня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_3